Публікації автора

Кореїзація, фінляндизація, тайванизація (назустріч російському візиту товариша Сі)

Корейський прецедент часто використовують як аргумент у багатьох світоглядних спорах. Один корейський народ – генетично, історично, культурно, – і абсолютно різні на сьогодні спільноти КНДР та Республіки Корея. Значить, народ є об’єктом, з котрим об’єктом можна зробити все, що завгодно. Демократи та ліберали вбачають тут оптимізм, заперечуючи «генетичну» (в цьому сенсі сталу й незмінну) схильність… далі

Пунктик незламності

  Він довго відступав. Погодився засунути проспект Жукова у довгу шухляду. Спочатку обклав Пушкіна (мішками з піском), захищаючи від «націоналістів», а потім прибрав від гріха подалі. Але тепер, коли на фронтах запанувала оперативна пауза, а Путін мобілізує сотні тисяч, плекаючи плани весняного наступу на Київ, Харків та Одесу, харківський міський голова вирішив – досить відступати,… далі

Августинець Путін, або Первородний гріх Зеленського

  Путін вкотре повертається до подій Революції Гідності: «В 2014 году зачем надо было проводить на Украине госпереворот?.. Все эти действия и привели к сегодняшним трагическим событиям, вот и всё». Є така загальновідома політична дія, закарбована на сторінках підручників з політології: заколотники (хунта) неодмінно – аби виглядати пристойно в очах світової спільноти – обіцяють провести… далі

Майстер і Маргарита, або Чому обурилась Симоньян

  Адольф Гітлер, всесвітньо визнаний майстер смерті, «вкрай неохоче вислуховував подробиці масових вбивств, а також ухилявся від перегляду картин страждань… Його намагання бачити насилля як щось абстрактне вбачається значним психологічним парадоксом, враховуючи, що сам він заохочував насильство як ніхто інший в історії» (Ентоні Бівор, WWII). Намагання Маргарити Симоньян відмежуватися від закликів свого біснуватого співробітника Красовського… далі

Полюси міжнародної емпатії

Сьогодні відома формула лорда Пальмерстона звучала б так: «Англійська політика геть позбавлена емпатій та антипатій». І якраз сьогодні ця формула виявляється геть хибною. Велика Британія відчуває просто–таки симпатичні болі (біль співчуття, sympathy pains) від війни в Україні. Андрій Піонтковський справедливо каже, що наша війна нагадує британцям їх самих у грізні та великі часи їхньої боротьби… далі

Мухи та котлети, або Народ і хунта єдині!

“Братья и сестры, я призываю всех, у кого бьется небезразличное к человеческому страданию сердце, осудить войну Украины против своего народа! Потребовать немедленного прекращения карательной операции против мирных жителей! Передать на рассмотрение международного военного суда действия Украинской хунты”. Це написала 7 травня 2014 року російська сенаторка Ковітіді, у політичному дівоцтві депутатка Верховної Ради АРК та помічниця… далі

Про махровість націоналізму

  Марія Захарова обізвала ініціативу прем’єрки Естонії – позбавити росіян євровіз – «махровим націоналізмом». Чим афіціювала мою дослідницьку увагу: що воно так «махровий», якщо йдеться не про халат чи рушник? Побіжний аналіз показав, що це не російське, а радянське вжиткування слова. У Даля йдеться лише про «махрятничать, промышлять разноской в народе мелочных товаров по деревням»…. далі

Вогняний вал під Мальмезоном, Зеєловим та Пісками

  У фільмі “1917” його оскароносні оператор та візуальщики блискуче показали глядачеві елемент Великої війни, добре відомий всім її дослідникам. Німецькі фортифікаційні споруди. Британці, які тільки-но повилазили зі своїх щурячих нір і потрапили до покинутих супротивником позицій, були вражені витвором німецького воєнного мистецтва. У жовтні 1917 року під Ла-Мальмезоном французи випустили 68500 тонн снарядів за… далі

Чому глядачів Арестовича у триста разів більше за аудиторію Штупуна?

  Про сто сімнадцятий день українцям розповіли (серед інших) Олександр Штупун та Олексій  Арестович. Першого подивились на тепер 4800 відвідувачів, другого – 1400000. У триста разів більше. Це має дивувати, зважаючи на те, що полковник Штупун – офіційний речник Генерального штабу ЗСУ, а Арестович  – «ни сë, ни то;  чорт знает что такое», як казав… далі

Чому б війні не бути «дивною»?

  Як чинить гопник пітерської підворітні прі зустрічі з потенціальною жертвою? Думаєте, тупо б’є в п’ятак? Ні, у радянського  пітерського гопника є своє «етика». Спершу треба заявити: «Іду на ви», котрий виклик звучить у підворітні як «Закурить не найдется?». Ця «етика» була настільки розповсюджена, що іноді щирого курця, етично не обізнаного, ненавмисно вбивали на місці,… далі