Цей образ є яскравим взірцем українського барокового іконопису. Упродовж кількох століть такі твори зазнавали нищення з боку імперської влади, тому до наших часів дійшло небагато автентичних пам’яток цього періоду
«Супервізія» створена для тих, хто прагне прожити й осмислити свій досвід війни. Вірші у збірці, як і в кіноесе, вибудовані в послідовності, що дає ефект терапії та співпереживання. Це простір, де втома в умовах тривоги долається через любов як спосіб виживання.
Фільм «Їх не змінити» (дослівний переклад оригінальної чеської назви – “Велика Вітчизняна поїздка”) розповідає про трьох чехів – Ніколу, Іво та Петру – які симпатизують путінській росії та вважають війну в Україні вигадкою. Режисер привозить їх у зону бойових дій
Стрічка є документальним щоденником трьох жінок – Ольги, Олени та Ніни, чиї чоловіки служать у 88 окремому батальйоні морської піхоти. Після 24 лютого їх об’єднує Болград – мультикультурне місто на півдні України, де формується нова спільнота підтримки, жіночої солідарності та внутрішньої сили
Після перегляду відбулася панельна дискусія «Шевченко поза підручником: вектор присутності в молодіжному дискурсі», яку модерували кінознавці КНУТКіТ імені І. К. Карпенка-Карого Олег Зозуля та Владислав Бебешко. До розмови долучились Володимир Войтенко та Андрій Алфьоров – члени міжнародної федерації кінопреси FIPRESCI
День українського добровольця в Україні традиційно відзначають 14 березня. Це свято тих, хто у найважчий для країни час не чекали повістки, а самі пішли захищати її кордони. Саме цього дня в 2014 році перші бійці Самооборони Майдану вирушили на тренувальну базу в Нові Петрівці для формування добровольчого батальйону
Проєкт «Збиті рими» поєднує українську військову поезію з сучасною музикою, відкриваючи для слухачів новий спосіб почути голоси тих, хто переживає війну зсередини. Кожна композиція проєкту — це окреме свідчення часу, у якому особистий досвід перетворюється на спільну памʼять
«Найближчі до Бога» — це не важке документальне кіно, яке хочеться вимкнути. Це щемка, візуально поетична розповідь, яка дає відповідь на вічне питання: як жити далі, коли довкола війна? Відповідь проста — любов’ю.
У 1968 році було вперше за радянських часів укладено і видано Ерастом Біняшевським чи не єдиний в Україні на той час альбом «Українські писанки». Тираж розійшовся миттєво і став раритетом
Глиняний пасківник може стати справжньою родинною реліквією. Частинкою традиції, що передається з покоління в покоління. Символом спадковості, стабільності й домашнього тепла
Центральний образ збірки – Сорока – постає перед нами не як «пліткарка», а як старанна, хоч і дещо бешкетна учениця. Вона приходить до школи з повним набором, прихопивши «зошит в сумку, олівець, лінійку, гумку». Але справжня майстерність Надії Бойко проявляється в тому, як вона тонко вплітає гумор у процес навчання
Видання побачило світ завдяки сприянню ГО «Громадсько-військовий рух». На презентацію у читальній залі наукової бібліотеки імені Михайла Жовтобрюха ПНПУ завітали представник Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олег Пустовгар, музейники, студенти-історики й викладачі ПНПУ, ветерани російсько-української Війни за Незалежність України
У наш час жахливого інформаційного перевантаження і надмірної емоційності хороші книжки – немов ковток води серед пустелі. Однією з таких книжок стали “Таємні місії ОУН” авторства Grygoriy Riy.
Це історія про кохання, тривалістю в життя і про досвід. Про ранкову каву на двох і моменти, коли серце тане як шоколад. Про почуття які лиш починаються і ту межу, після якої вже неможливо повернутися назад
Чотири з 12 років Великої війни за Незалежність України трансформуються й у творчість. Реальність перевершує вимисел, а кіно перестає бути просто розвагою. Воно стає щоденником нації, її засобом зцілення
Автор тексту — український актор, поет-пісняр, Народний артист України та боєць ДФТГ Феодосіївської громади Петро Мага. Його «Дівчинка» — це історія про жінку на війні без трагічного надриву й без героїчного пафосу
Ідея покласти на музику один із батькових віршів з’явилася у Христини давно. За словами співачки, текст одразу вразив її глибиною та щирістю й прозвучав для неї як внутрішній монолог сина перед матір’ю — з болем, любов’ю та спробою пояснити свій вибір
Скоро весна! Вона завжди приходить, як природний закон і як метафора. Принесе тепло, оновлення, нові сенси. Та досвід цієї зими залишиться з нами, як нагадування, що культура не є крихкою прикрасою часу. Вона – його опора
Співачка зазначила, що вона народилася також 25-го лютого й через це завжди відчувала душевну спорідненість із поезією Лесі Українки
Фільми В’ячеслава Бігуна — не просто про війну, а про життя під час війни. Про те, як жінки залишаються берегинями і стають воячками, як чоловіки знаходять ще сильнішу мотивацію, як діти продовжують мріяти, і як мистецтво стає дороговказом, який веде крізь темряву
