«Я був улюбленим учнем, вона так казала. Навіть під час моєї служби в армії, Марія Оксентіївна малювала для мене листівки, — згадує Василь Іванович. — Вона навчила говорити через малюнки про важливе. Тепер я передаю її стиль наступним поколінням, наділяючи актуальними сенсами. Сьогодні це підтримка ветеранів, які потребують нашої участі у відновленні».
«Tulipa» та «Незабуте. Руслана» — частина нової хвилі українського документального кіно, яка змінює не лише форму, а й спосіб бачення реальності. Обидві стрічки вже мають фестивальну історію та професійне визнання — участь у міжнародних показах, відзнаки та інтерес критики. Їхній рух до «Золотої дзиґи» — це не старт, а продовження траєкторії
Текст Петра Маги, побудований на простих, майже побутових бажаннях, які в умовах війни набувають зовсім іншої ваги. Йдеться не про абстрактні речі, а про конкретні стани й досвіди: бачити зорепад замість вибухів, чути сміх замість плачу, тримати у руках не втрату, а життя
Кожен із цих артефактів — це не просто музейний предмет. Прапор Другого Уманського полку — символ честі й бойового духу. Пам’ять про Головного Отамана ілюструють прапорці з автомобіля Симона Петлюри. Паспорт полковника Олександра Вишнівського — про інституційну зрілість УНР. Малюнки Битинського документують вигляд тогочасного українського війська, а сурма — голос армії, що кликав до бою
Його ім’я давно звучить за межами України. Його роботи впізнавані без підпису. А його новий проєкт в Опішному вже зараз має всі шанси стати однією з найгучніших мистецьких подій. Андрій Ільїнський – мистець, який уникає шаблонів. Його твори сповнені свободи, яскраві, сміливі, незвичайні, подекуди еротичні, виразні. Він пройшов через різні мистецькі періоди, ламав табу …
Текст пісні написав Anatoliy Anatoliy — військовослужбовець, полковник, учасник російсько-української війни, автор мілітарної поезії. Це густий, образно насичений вірш, у якому війна постає не як подія, а як стихія, буря, що карбує свій досвід безпосередньо на тілі людини
Враховуючи винятковий внесок Симона Петлюри в опір російській агресії й українське державотворення початку ХХ століття та у розвиток української культури представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві спільно із громадсько-державницькою ініціативою «Місто Петлюри» продовжують інформаційно-просвітницьку кампанію, що присвячена 100-річчю від дня пам’яті Петлюри
Дмитро Коршунов – автор багатьох пам’ятників і пам’ятних знаків. Серед них і памятник Марусі Чурай, і меморіальна дошка голові Директорії УНР, головному отаману військ УНР Симону Петлюрі на будівлі аграрної академії; і барельєфи діячам УНР: поету, драматургу Володимиру Самійленку й поету та генеральному секретарю освіти УНР Іванові Стешенку на фасаді 3-го ліцею, також Герою Небесної Сотні, фермеру Вікторові Чміленку на фасаді будівлі обласної асоціації фермерів
Текст написаний Валерієм Пузіком — військовослужбовцем ЗСУ, письменником, режисером і художником. У цій поезії немає прямого опису війни, але вона відчувається у самому способі руху тексту. Перекотиполе котиться — полями, дорогами, териконами — не затримуючись, не маючи сталої опори, але з постійним внутрішнім напрямком: повернення додому.
Пісня була написана Сулейманом Мамутовим у період інтенсивних нічних атак на українську столицю, коли тиждень за тижнем автор майже не мав змоги спати. Війна застала Амєль у дворічному віці, а зараз, коли їй вже п’ять, нічні перебіжки до укриття стали частиною повсякденності
Премія заснована Міжнародним благодійним фондом «Фундація документалістики Руслана Ганущака» (Ruslan Ganushchak Documentary Foundation), щоб вшановувати й наслідувати чин Руслана. Місія відзнаки — підтримати передусім тих, хто діє з камерою і ризиком для життя на передовій, адже це не просто документування подій, але й свідчення справжньої ціни свободи
Цей проєкт – приклад того, як індивідуальна ініціатива, підкріплена знанням, смаком і відданістю справі, здатна перерости у значущий культурний жест. Завдяки Наталі Кудрі кераміка з різних країн світу знайшла свій дім в Україні, а разом із нею новий сенс і нове звучання. Адже культура живе там, де є люди, готові її берегти, розуміти й передавати далі!
Музика не підсилює жорсткість тексту, а трансформує її, переводячи в площину внутрішньої сили. У цьому поєднанні поезії та музики «Лялька вуду» стає не лише історією про помсту, а й про пам’ять, яка не зникає, і про здатність людини витримувати темряву, не втрачаючи себе
Експозиція вибудувана як послідовна візуальна оповідь — від передчуття подій до кульмінації, що символізує відновлення і новий початок. На думку предстоятеля Православної церкви України Епіфанія, це втілює й мрію українців
Усе своє свідоме наукове життя Олена Клименко присвятила цьому дослідженню. Роки наполегливої праці, пошуку, осмислення й любові до українського гончарства втілилися у виданні, яке сьогодні постає енциклопедією Опішного.
Всього на продаж буде виставлено біля 100 лотів. Родзинкою аукціону останніх років стала графіка 19-го сторіччя. Цього року вона буде представлена роботами Івана Шишкіна, Костянтина Коровіна та Гюстава Доре
Проєкт «Збиті рими» реалізується літературною агенцією OVO у партнерстві з громадською організацією «Горизонти без кордонів» і має на меті дати військовій поезії нове звучання через сучасних музикантів.
Виставкова експозиція представляє твори виданих українських митців з музейної колекції, які були створені в різний період часу, але всі вони об’єднані однією темою Чорнобильської трагедії, яка сталась 26 квітня 1986 року
«Ефект равлика» розповідає про детектива Бурка, який під прикриттям потрапляє до київського культурного простору Спаська 13, де готується концерт, подкаст і вечірка за участю трьох музичних гуртів – Renie Cares, Хлібороб і The Feels. Те, що починається як розслідування, поступово перетворюється на уважне занурення у середовище київської інді-сцени
Мрія митця про велику виставку в Національному художньому музеї здійснилася лише тепер — через сорок років після його смерті
