Коли тиша спогадів і світло ідей сходяться в кадрі — народжується кіно, яке зворушує серце і душу. Саме такою є ще одна стрічка В’ячеслава Бігуна «СвітлоТіні Івана Чендея», яка здобула свою другу нагороду на XVI Всеукраїнському фестивалі екранних мистецтв «Дніпро–cinema» імені Данила Сахненка. Фільму присуджено Спеціальний диплом «за невтомний та креативний пошук культурних кодів України» у номінації «Документальне кіно».
Журі, яке оцінювало роботи цього року — Ярослав Лупій (голова), Олесь Санін, Сергій Тримбач, Станіслав Чернілевський, Олексій Шапарев і Станіслав Сухненко — високо оцінило стрічку за здатність пробуджувати в глядачах не лише знання про культурну спадщину, а й відчуття приналежності до неї, нові відкриття і створення особливої кіноатмосфери. Директорка фестивалю, Валентина Слобода, оголосила нагороду як знак вдячності за глибоке проникнення в культурні пласти України, в яких живе і творчість Івана Чендея.
У фільмі «СвітлоТіні Івана Чендея» світло — це й свічка, що тихо горить у садибі письменника, де стоїть старий письмовий стіл, з написаними в рядки думками. Світло — це й архівні фото, голоси рідних, спів ідилій на Купала з дитинства, зелень саду, яблука на гілці; тіні — це втрати, мовчання, відлуння часу, коли радянський режим заглушував голос, ідеї й ім’я. Світло — це й перший промінь сонця над Карпатами: ніжний, чистий, що зриває покрив мовчання та туману минулого. Світлом є й написаний в 1962 році сценарій фільму «Тіні забутих предків», який зберігся й тепер глядачі можуть його побачити й дізнатися ім’я його автора. Тіні — не просто фон, а живі відлуння долі, які формують образ Чендея, його родини, втрат і здобутків. СвітлоТіні — це танок між простором, який пам’ятає, і серцем, яке живе надією.
«Моя мета була не просто показати Івана Чендея, як письменника чи сценариста, а щоб глядач відчув, де в його житті було світло, а де — тіні, і як вони переплітаються. Культурний код — це не сухі факти, це й цінність землі, голос матері, це кохання по-українськи — на природі, під шепіт історії, який чекає, щоб його почули» — зазначає режисер В’ячеслав Бігун. «Прагнув, щоб фільм став ніжним відлунням того, що творилося у тіні, щоб відкрити його світло: у родині, у природі, у миттєвостях, які навіть через біль живлять нас» — додає автор.
«СвітлоТіні Івана Чендея» — це як запашний вечір у саду, коли спадає жар сонця, але світло ще грає на листках, на пелюстках троянд, у дитячих голосах, у старих світлинах. Кожна сцена — як витончена тканина: нитки архівних фото, голоси близьких, спогади, що інколи змушують тремтіти, як листя на вітрі. Саме світло тримає дороге в пам’яті, саме в тіні виростає любов до тих сторінок життя, що не всі знають, але всі відчувають, коли їх торкаються. І коли камера зупиняється на обличчі, на руці, на спогаді, ми ніби читаємо книгу, сторінки якої шепочуть: «Не забувай». Відтінок душі, промінь забутого світла знаходить дорогу в темряві.
Це вже друга нагорода фільму, який, між іншим, 23 серпня 2025 року з успіхом демонструвався й Тячеві під час «ЧендейФесту» за участі відомих кінознавців, учасників чендеївського конкурсу та гостей міста. Першу нагороду фільм здобув за найкращий сценарій на Міжнародному фестивалі історичних фільмів «Поза часом» у 2023 році.
Нехай це кіно буде як свіча в темряві: тихо палає і несе світло — у серця, у спогади, у нашу спільну історію. «СвітлоТіні Івана Чендея» — це дарунок кіно, який заслуговує, щоб його побачили й відчули.
—
- Див. 50 фільмів (350 показів, бл. 100 нагород) | Watch 50 films (350 Screenings, around 100 awards)
- Фільмографія | Filmography: http://www.imdb.com/name/nm6484261
- Науковий доробок | Scholarly Publications: https://bit.ly/2qFMcCe
- Ютюб-канал | YouTube-channel: https://www.youtube.com/c/SlavikBihun77
