180 років тому:

15.10.1846 – у Єлисаветграді (нині Кропивницький) народився Платон Порецький – логік, математик, астроном. Помер у с. Жовідь на Чернігівщині 1907.

230 років тому:

15.10.1796 – у с. Бортне на Лемківщині, нині Горлицького повіту Малопольського воєводства в Польщі у священичій родині народився Тома Полянський – єпископ Перемиський, Самбірський і Сяноцький УГКЦ.

Закінчив гімназію в Подолинцю, Львівський ліцей (182-1814), Львівську генеральну духовну семінарію (1814-1818), теологічний факультет Львівського університету. Хіротонізований на священника у 1819, прийняв целібат. Префект Львівської генеральної духовної семінарії (1820-1829), у 1826 захистив докторат на Львівському університеті. Парох с. Шкло (1829-1831), крилошанин Перемиської капітули (з 1831), віце-директор (1834-1847) та директор (1847-1849) філософського навчального закладу в Перемишлі, перший ректор духовної семінарії у Перемишлі (з 1845), учасник Собору руських учених (1848), генеральний вікарій єпископа Г. Яхимовича (з 1856). Посол Галицького станового сейму (1847) і Галицького крайового сейму (1861-1869, як вірилист).

5.09.1859 номінований єпископом Перемиським, Самбірським і Сяноцьким, хіротонізований на єпископа митрополитом Спиридоном Литвиновичем у Львові 2.12.1860. 1.10.1867, через похилий вік, склав повноваження правлячого єпископа. За час урядування єпархією видав Шематизм, упорядкував капітульну бібліотеку та архів, який у 1944 вивезено частину до Варшави, а частину до Москви. Помер у Перемишлі 1869.

Служба безпеки, Національна поліція та Національна гвардія України розшукали і затримали чоловіка, який застрелив п’ятьох військовослужбовців ЗСУ на Харківщині. Викриття нападника відбулося по «гарячих слідах»: протягом 24 годин від моменту скоєння злочину.

Зловмисником виявився 36-річний російський військовий родом з Санкт-Петербурга, військовослужбовець 1009 мотострілецького полку зс рф. Раніше він був засуджений на території держави-агресора за вчинення злочину.

За даними слідства, подія сталася 13 жовтня. Чоловік відкрив вогонь по військовослужбовцях Сил оборони України, які перебували у житловому будинку. Від отриманих поранень усі п’ятеро загинули.

Наразі проводяться невідкладні слідчі дії, спрямовані на встановлення всіх обставин злочину.

Подальше досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюватимуть слідчі Служби безпеки України.

Заходи відбуваються за процесуального керівництва Харківської окружної прокуратури.

Служба безпеки України

(10.01.1987 — 07.05.2025) Уродженець селища Ратне Волинської області.

Навчався у Ратнівському ліцеї №2 імені Миколи Заліпи Ратнівської селищної ради. Згодом здобув кваліфікацію техніка-технолога у Львівському технікумі м’ясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій. Пізніше здобув вищу освіту в Національному університеті харчових технологій.

Працював обвалювальником м’яса в товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галицька свіжина».

Зі слів рідних, Сергій був надзвичайно доброзичливою, щирою та веселою людиною з оптимістичним поглядом на життя. Вирізнявся енергійністю, був активним, легким на підйом і відкритим до нових вражень. Умів створювати навколо себе теплу й радісну атмосферу, даруючи гарний настрій людям поруч. Захоплювався музикою, а особливо грою на гітарі.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 100-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.

У Сергія Грицевича залишилися мати, донька, дружина, сестра та родина.

Василь Ковалик

(28.12.1997 — 14.08.2025) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №90 міста Львова. Згодом здобув професійну освіту у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».

Проходив військову строкову службу.

Працював у сфері обслуговування автомобілів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Василь був сміливим, щирим і турботливим, відкритим до нових викликів та можливостей. Любив пробувати щось нове, не боявся змін і з цікавістю пізнавав світ. Був товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав широке коло друзів. Умів підтримати близьких, виявити увагу й турботу. Захоплювався автомобілями.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Cил України.

У Василя Ковалика залишилися мати, дві сестри, троє братів та родина.

Дмитро Станкевич

(23.02.1986 — 11.10.2026) Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі №96 МЖК-1. Згодом здобув професію техніка-еколога у відокремленому структурному підрозділі «Природничий фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка». Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Біологія та біохімія».

Працював у сфері логістики на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро був щирою, доброю та позитивною людиною. Особливе місце в його житті посідала сім’я, а найбільшу радість дарував час, проведений із донечками. Захоплювався футболом, яким жив і горів, любив читати історичні книжки та статті, подорожувати, ходити в походи й відкривати для себе нові місця. Цінував активний відпочинок і яскраві моменти, проведені з близькими.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Дмитра Станкевича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, племінниці та велика родина.

Андрій Курман

(29.10.1977 — 13.10.2026) Львів’янин.

Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради. Згодом здобув професійну освіту в закладі професійно-технічної освіти міста Львова.

Проходив військову строкову службу.

Працював у сфері громадського харчування на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був щирою, доброю та життєрадісною людиною зі спокійною вдачею і чуйним серцем. Дбав про близьких, умів зігріти їх своєю турботою. Любив водіння, захоплювався малюванням і риболовлею.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», медаллю «За оборону міста Бахмут» та медаллю «Ветеран війни».

У Андрія Курмана залишилися дружина, донька, син, мати, брат, племінники та родина.

Прощання із Дмитром Станкевичем розпочнеться о 09:30 у храмі святого Луки (вул. Тракт Глинянський, 161).

Прощання з Андрієм Курманом розпочнеться о 09:30 у храмі Успення Пресвятої Богородиці в Дублянах.

Чин похорону Дмитра Станкевича, Андрія Курмана, Василя Ковалика та Сергія Грицевича відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Сергія Грицевича та Василя Ковалика поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Андрія Курмана — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, Дмитра Станкевича — на кладовищі у Лисиничах, на військовому полі.

 Львівська міська рада

Контррозвідка Служби безпеки запобігла реєстрації однієї із найбільших партій супутникових станцій Старлінк для рф. У Києві затримано агента фсб, який намагався активувати для рашистів 148 інтернет-пристроїв.

За наявними даними, оперативне реагування СБУ зірвало намір ворога задіяти термінали для планування бойових операцій у Донецькій та Запорізькій областях.

Як з’ясувало розслідування, вороже завдання виконував завербований фсб 18-річний колишній студент столичного коледжу.

До уваги російської спецслужби він потрапив, коли після навчання на електрозварника почав шукати «швидкі» заробітки у Телеграм-каналах.

В одному з чатів на нього вийшов співробітник фсб і запропонував співпрацю в обмін на обіцянку «легких» грошей.

Встановлено, що протягом декількох днів після вербування фігурант оформив 15 Старлінків, використовуючи паспортні дані свої родичів та знайомих.

Потім агент підготував «підставні» персональні дані для реєстрації ще 133 терміналів для російської спецслужби.

Контррозвідники СБУ викрили зловмисника, задокументували його підривну діяльність і затримали «на гарячому» поблизу поштового відділення, де він планував активувати нову партію інтернет-станцій.

Паралельно з цим було заблоковано попередньо оформлені Старлінки, реквізити яких фігурант месенджером передав куратору з рф.

Під час обшуків у затриманого вилучено декілька смартфонів із доказами роботи на ворога.

Слідчі Служби безпеки повідомили йому про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).

Зловмисник перебуває під вартою без права внесення застави. Йому загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Комплексні заходи проводили співробітники Головного управління СБУ у м. Києві та Київській області за процесуального керівництва Київської міської прокуратури.

Служба безпеки України

Перед судом постане колишній заступник начальника Київської митниці. НАБУ і САП обвинувачують його в легалізації майна, одержаного злочинним шляхом.

За даними слідства, під час служби в митних органах обвинувачений незаконно набув значних статків.

Для легалізації коштів він у 2020–2021 роках інвестував понад 2 млн доларів США готівкою в будівництво ресторанно-готельного комплексу на території гірськолижного курорту «Буковель» в селі Поляниця Івано-Франківської області.

Після введення об’єкта в експлуатацію обвинувачений користувався цим активом та одержував прибуток від його діяльності. Аби приховати це, майновий комплекс юридично оформили на близького родича.

У березні 2026 року експосадовцю повідомили про підозру.

У липні цього ж року слідство у справі завершили.

НАБУ

Незаконний промисел налагодили приватний підприємець та службові особи лісництв. Вони під виглядом законної заготівлі організували систематичну незаконну порубку деревини та подальший її збут. А щоб не привертати увагу правоохоронців, розробили систему маскувань. Учасникам змови вже повідомили про підозру.

Нелегальний лісовий «бізнес» за рахунок держави викрили оперативники Волинського управління Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції, регіонального управління СБУ у взаємодії зі слідчими Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові.

Організатором виявився 35-річний приватний підприємець, який має власне лісопильне та стругальне виробництво. Щоб ефективно реалізувати власний план, він залучив до «команди» чотирьох службових осіб – майстрів різних лісництв Волині.

Працювали ділки за наступною схемою: посадовці підшукували спеціально відведені ділянки для рубки й залучали осіб, які безпосередньо зрубували деревину породи «сосна» за їх командою, при цьому не здогадуючись про незаконність таких дій. Зрубаний поверх визначної норми ліс вантажили на автомобіль для транспортування на деревообробний цех організатора в Камінь-Каширському районі. Відповідав за перевезення колод на пилораму для подальшої переробки та збуту ще один змовник – довірена особа підприємця.

Для прикриття незаконної діяльності та приховання факту переміщення зрубаних дерев працівники лісництва спеціально вносили відомості до системи електронного обліку деревини та виписували товарно-транспортну накладну на ім’я організатора. Після розвантаження лісоматеріалів на підприємстві довірена особа знімала бирки для маркування з колод та разом з накладними використовувала їх повторно в наступних «рейсах».

А щоб підготувати «чорний» ліс до продажу зловмисник вдався до ще однієї хитрості. Перед обробкою він перебивав бирки з колод, які були легально придбані на аукціоні, на незаконно зрубані. Отримані кошти зі збуту спільники розподіляли між собою.

Таким чином змовникам вдалося заготовити близько 2000 дерев породи «сосна», що спричинило більше 15 мільйонів гривень збитків державі.

Наразі організатору та його довіреному повідомили про підозру за ч. 4 ст. 246 (Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу), а чотирьом посадовцям лісництв – ще й за ч. 3 ст. 365 (Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. Їм загрожує до семи та до десяти років ув’язнення з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років відповідно.

Процесуальне керівництво здійснює Спеціалізована екологічна прокуратура Волинської обласної прокуратури. Слідчі дії тривають.

Департамент внутрішньої безпеки

Національної поліції України

Фото: Олександра Ткач

У межах Франкфуртського книжкового ярмарку відбулася дискусія «Жити вічно: документування війни у прозі, поезії та мистецтві», організована літературною агенцією OVO спільно з Українським інститутом книги. До розмови долучилися українські військові та ветерани, іноземні видавці й представники культурної спільноти. Модерувала дискусію директорка агенції OVO Вікторія Матюша.

У центрі уваги — важлива роль і міжнародне значення української військової поєзії та прози. Ця література дедалі більше цікавить міжнародних видавців і читачів, відкриваючи світові український досвід війни через літературу.

Іноземні учасники говорили про переклади та поширення української військової літератури за кордоном. Представник Міністерства культури Румунії Александру Попеску розповів про антологію Mecanismul de apărare («Механізм захисту»), яка познайомила румунських читачів із творами українських військових авторів.
Про те, як українська поезія знаходить читачів англійською мовою, розповів Ніл Тітман, директор видавництва Kulturalis, що спеціалізується на мистецьких виданнях і розвиває серію української поезії в перекладі. Серед уже опублікованих книжок — англомовне видання Наталки Маринчак ‘Antidespairan’, присвяченої обороні Харкова. Також Ніл представив майбутнє видання ‘We Will Live Forever’ («Ми житимемо вічно») Дмитра Лазуткіна, яке готується до публікації та має стати наступною книжкою цієї серії.

Говорячи про актуальність української військової літератури за кордоном, Ніл Тітман підкреслив: «Британія має багату й самобутню традицію поезії, написаної військовими, які брали участь у Першій світовій війні, — Вілфредом Оуеном, Зігфрідом Сассуном, Айзеком Розенбергом, Робертом Ґрейвсом, Едвардом Томасом та багатьма іншими. Їхні твори й досі вивчають британські школярі в межах національної навчальної програми. Тож воєнна поезія глибоко вкорінена в колективній свідомості британців і досі сприймається як потужний засіб осмислення жахіть збройних конфліктів. Незаконне вторгнення в Україну та безплідні спроби знищити її самобутню культуру викликають обурення в усьому цивілізованому світі. Творчість сучасних українських поетів-військових знайде у Великій Британії чуйного й небайдужого читача»

Ніл Тітман, директор видавництва Kulturalis. Фото: Олександра Ткач

Важливою частиною події стала презентація книжок українських військовослужбовців і ветеранів за безпосередньої участі самих авторів.

Серед представлених видань — «Британія, або пригоди українських рекрутів» Сергія Демчука, книжка про військову підготовку українців у Великій Британії та війну, а також «Стаханівський рух» Романа Буданова, роман, який здобув першу премію українського конкурсу «Власна полиця» у 2025 році.

Також під час дискусії анонсували майбутні видання: поетичну збірку «Місце 11А» Павла Матюші, яка вийде у «Видавництві Старого Лева» (ВСЛ), та книжку «Розкажи» Віталія Сладкого (SUGAR), що готується до виходу у видавництві «КіТ».

Фото: Олександра Ткач

Військові автори Сергій Демчук, Роман Буданов, Павло Матюша, Віталій Сладкий (SUGAR) поділилися своїм досвідом висвітлення війни через різні форми — поезію, коротку прозу та щоденникові записи — і розповіли, як вибір різних форм змінювався в процесі.

Ще однією важливою темою стала роль музики та візуального мистецтва у висвітленні теми війни. Арткураторка та літагентка OVO Вікторія Степанець розповіла про проєкт «Збиті рими» літературної агенції OVO, в межах якого музичні гурти записують пісні на вірші українських військових, а також презентувала мальопис «Мистецтво під вогнем» авторки Аліни Борисової, виданий у видавництві «КіТ», присвячений руйнуванню Київської державної академії декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука внаслідок російського ракетного удару.

Література й мистецтво здатні зберігати те, що війна намагається знищити: людські голоси, особисті історії, пам’ять про загиблих, культурну спадщину та досвід цілого покоління. Назва To Live Forever стала символічним запитанням до всіх учасників: що саме має залишитися з нами завдяки українській літературі воєнного часу?

Участь у програмі стала можливою завдяки підтримці Українського інституту в Німеччині в межах програми мобільності NUMO.

Фото: Олександра Ткач

Організована група зловмисників провадила алкобізнес без отримання відповідних ліцензій на виробництво та збут спиртних напоїв. Готовий продукт реалізовували через мережу дрібних підприємців, розливаючи у пластикову тару. Їм загрожує кримінальна відповідальність.

Оперативники Дніпропетровського управління Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції спільно зі слідчими поліції Дніпропетровщини зібрали доказову базу щодо діяльності мережі виробництва та збуту алкогольних напоїв. Налагодили її п’ятеро змовників на Дніпропетровщині, які діяли за чітким планом, де кожен виконував власну частину роботи.

Встановлено, що організатор займався налагодженням каналів постачання сировини та адмініструванням усіх процесів. У заздалегідь орендованому складському приміщенні він облаштував підпільний цех з автоматизованою системою безперервного приготування водно-спиртових розчинів.

Відповідав за безпосереднє виготовлення алкопродукції його спільник. Спочатку він змішував придбаний за нижчеринкові ціни етиловий спирт, який не мав відповідних документів, з водою. А потім у вже готову суміш добавляв ароматизатори, барвники, концентрати та інші речовини, імітуючи склад відповідних алкогольних напоїв.

Готовий товар змовники розливали у пет-пляшки та багатолітрові ємності без марок акцизного податку. А щоб замаскувати його під елітний, ділки використовували етикетки відомих алкогольних брендів.

Зберігали фальсифікат та необхідні компоненти у гаражних приміщеннях. Звідти розфасовану продукцію ще троє змовників розвозили до підконтрольних дрібних торгівельних точок – місць збуту. Вони також відповідали за формування наступних замовлень та вели облік грошових коштів, отриманих за реалізацію.

Крім цього, аби налагодити оперативне завантаження товару та не порушувати безперервність поставок, зловмисники спеціально наймали вантажників та працівників на окремі роботи. Такі особи навіть не здогадувалися, що допомагають організованій групі провертати незаконні оборудки.

У травні цього року у фігурантів провели кілька десятків санкціонованих обшуків, вилучивши продукцію на понад 4 мільйони гривень, та ліквідували масштабну мережу підпільного виробництва фальсифікату.

Наразі усім учасникам організованої групи вже повідомили про підозру за ч. 3 ст. 28, ч. 1 та 2 ст. 204 (Незаконного зберігання, транспортування та збут незаконно виготовлених алкогольних напоїв) Кримінального кодексу України. За вчинене їм загрожує до п’яти років позбавлення волі з конфіскацією та знищенням незаконно вироблених або придбаних товарів, знарядь виробництва, сировини для їх виготовлення.

Заходи викриття проводилися у взаємодії з оперативниками Луганського та Запорізького управлінь ДВБ за силової підтримки батальйону тактико-оперативного реагування патрульної поліції.

Процесуальне керівництво здійснює Дніпропетровська обласна прокуратура.

Департамент внутрішньої безпеки

Національної поліції України

Аферисти створювали фейкові жіночі акаунти на сервісах онлайн-знайомств та в процесі листування надсилали контент, заражений шкідливим програмним забезпеченням. У такий спосіб вони отримували прихований контроль над гаджетами співрозмовників та спустошували їх рахунки. Підозрюваним загрожує до 15 років в’язниці.
Кіберполіцейські Львівщини спільно зі слідчими поліції обласного главку та працівниками регіонального управління СБУ за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури викрили організовану групу, яка діяла на території міста Стрий та ошукувала громадян України, зокрема й тих, що перебували у Чехії та Польщі.
За даними слідства, фігуранти організували роботу шахрайського кол-центру та шукали потенційних жертв на дейтингових онлайн-сервісах. Для цього вони створювали фейкові облікові записи, видавали себе за інших людей, розпочинали листування та поступово входили у довіру до співрозмовників.
Щоб зробити спілкування більш переконливим, зловмисники використовували спеціалізоване програмне забезпечення, яке дозволяло змінювати чоловічий голос на жіночий. Таким чином під час спілкування з чоловіками фігуранти могли видавати себе за жінок.

Після встановлення довірливих відносин співрозмовникам надсилали фотографії, у яких містився прихований ратник або RAT (від англ. remote administration tool – засіб віддаленого контролю) – програмне забезпечення, що дозволяє дистанційно керувати комп’ютером або системою. (https://cyberpolice.gov.ua/article/bezpeka-v-interneti-kiberpolicziya-informuye-pro-vydy-kompyuternyx-virusiv-5886/)
Після відкриття такого файлу зловмисники отримували прихований контроль над гаджетом жертви, доступ до конфіденційних даних та можливість обходити двофакторну автентифікацію при вході до онлайн-банкінгу для подальшого списання коштів.

Незаконно отримані кошти учасники групи конвертували у криптовалюту з метою їх подальшої легалізації.

У межах кримінального провадження поліцейські провели 9 обшуків, під час яких вилучили комп’ютерну техніку, банківські картки, десятки смартфонів та SIM-карток, криптогаманець, чорнові записи, понад 1,2 мільйона гривень, а також іноземну валюту (долари США та Канади, євро, чеські крони, злоті, швейцарські франки та ін.) на понад 800 тисяч в гривневому еквіваленті.
Поліцейські затримали трьох молодиків та повідомили їм підозри в рамках кримінального провадження, розпочатого за ч. 1, 2 ст. 255-4 (Створення, керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організованою групою або участь у ній), ч. 5 ст. 190 (Шахрайство) та ч. 5 ст. 361 (Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж) Кримінального кодексу України. Санкції статей передбачають до 15 років ув’язнення. Вирішується питання щодо обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою.
Наразі триває досудове розслідування, можлива додаткова правова кваліфікація. 

Департамент кіберполіції Національної поліції України

Мені щойно зателефонував друг із військової розвідки України й повідомив, що російські балістичні ракети вдарили по цивільних об’єктах у Києві без жодного попередження з боку американської розвідки. Це підтвердило попередні, ще не перевірені повідомлення, що з’явилися цими вихідними, про те, що Америка припинила ділитися розвідувальними даними з Україною. У всіх випадках постраждалими є цивільні особи, а поблизу не було жодних військових цілей.

Це, вочевидь, частина змови між Трампом і Путіним щодо російського дизельного пального, а також доказ того, що Трамп — а разом із ним і Америка — повністю перейшли на бік ворога. Трамп, звісно, брехатиме.

Конґрес США перебуває на канікулах і фактично не працює з 20 січня 2025 року. Державний департамент і Міністерство оборони («міністерство війни») перебувають під тиском ворога. Рубіо та Гегсет — це не просто клоуни; це злісні клоуни та співучасники, яких слід залучати як співвідповідачів у будь-якому кримінальному провадженні. Якщо й були якісь сумніви щодо того, чи є Трамп російським агентом, то тепер вони розвіялися. Немає жодних сумнівів: його злочин — це підбурювання до заколоту проти Сполучених Штатів Америки. Він веде війну проти України — союзника Америки.

Будь-які спроби вплинути на Трампа чи його посіпак-колаборантів будуть марними. До виборів залишилося три тижні, але за цей час може загинути безліч людей, оскільки Росія діє дедалі агресивніше за підтримки свого агента в Білому домі. Російська машина, якій допомагає Америка, запущена в хід. Вони — шестерні в машині російського геноциду.

Україна та її справжні союзники повинні діяти рішуче. Європейські розвідки (британська, французька) мають активізувати свої зусилля. Європа повинна припинити будь-які відносини з російськими агентами в Америці — зокрема з Трампом, Венсом, Рубіо, Гегсетом, Бессентом та їм подібними. Усі демократичні країни, особливо члени НАТО та ЄС, повинні відмовитися від участі в будь-яких американських заходах, зокрема в саміті G20 у Флориді.

Американські супутники над Україною мають слугувати блоку НАТО. Дії Трампа є зрадою альянсу НАТО та України. Тимчасовим засобом реагування на зраду Трампом американських союзників має стати ізоляція. Необхідно скликати екстрене засідання Ради Безпеки ООН, наполягаючи на тому, щоб обидва винуватці воєнних злочинів — Росія та Америка — не могли скористатися правом вето під час цього засідання, оскільки вони самі є сторонами, причетними до цієї справи. Це передбачено Статутом ООН.  Крім того, ООН має скликати спеціальну сесію Генеральної Асамблеї, щоб однозначно засудити як Росію, так і Америку.

Американський народ, зокрема й американці українського походження, повинні вийти на вулиці й цілеспрямовано виступати проти Трампа та його ганебної родини з плакатами, на яких написано: «зрадник», «вбивця», «злодії». Роботу бізнес-об’єктів Трампа слід блокувати; не можна дозволяти звичну діяльність у жодному з його закладів. Місцева поліція у «синіх» штатах (де переважають демократи) має, як мінімум, не перешкоджати протестувальникам. Губернатори цих штатів повинні дозволити проведення таких мирних протестів без втручання. Ворог Америки перебуває всередині країни, і сьогодні цей ворог займає Білий дім.

Радикальні дії не є виходом, оскільки злочинці тоді перетворяться на мучеників, що привабить натовп дурних і злих людей. Зрештою, буде підраховано кількість цивільних жертв серед українців, і Міжнародний кримінальний суд візьметься за судовий процес над Дональдом Дж. Трампом та його спільниками — такими як Венс, Рубіо, Гегсет і Бессент. Їх судитимуть за такою кількістю пунктів звинувачення, скільки було цивільних жертв, адже Трамп без попередження припинив обмін розвідувальними даними між США та Україною, продовжуючи при цьому поширювати брехню.

Міжнародний кримінальний суд має видати ордер на арешт, оскільки злочини Трампа торкнулися цивільного населення на території України, яка є членом цього суду. Щойно Трамп або будь-хто з інших фігурантів (Рубіо, Гегсет) ступить на європейський континент, їх мають заарештувати та віддати під суд у Гаазі.

На той час проміжні вибори вже завершаться. Новий Конґрес опиниться в надійних руках. Арешт Мадуро (Венесуела) та суд над ним у США стануть прецедентом для вирішення будь-яких питань юрисдикції. Сподіваймося, що коли контроль над Конґресом перейде до демократів («синіх»), Америка погодиться на суд над своїми зрадниками в міжнародному трибуналі. Верховний суд США буде таким самим безсилим, як і його склад, що діє як колаборанти (квіслінґи).

Коли Америка перестане бути на боці Росії, Україна переможе у війні, а Америка й Україна зможуть розпочати процес відбудови. Америка зможе відновити відносини з Європою та Канадою. Україна увійде до складу Європи як незамінний і гідний член. Трамп і його поплічники увійдуть в американську історію в один ряд із такими постатями, як Бенедикт Арнольд, Джон Вілкс Бут та інші. Світ поставить його в один ряд із Гітлером, Сталіним і Путіним. Його поплічники опиняться в другорядному списку разом із Гіммлером, Геббельсом і Берією.

14 жовтня 2026 року

Аскольд Лозинський

​Говард Баффет під час розмови з Раджем Кумаром на Ukraine Prosperity Forum

24 вересня 2026 року в Нью-Йорку, на полях 81-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН, Devex провів Ukraine Prosperity Forum: Building Tomorrow through Philanthropy & Investment Today у Devex Impact House. Форум був присвячений ролі стратегічної філантропії, приватного капіталу та міжнародних фінансових інституцій у довгостроковому розвитку України. Програму було проведено за фінансової підтримки Howard G. Buffett Foundation.

Однією з центральних тем форуму стало питання інвестиційного ризику. Учасники обговорювали механізми їх розподілу між приватним капіталом, філантропією та міжнародними фінансовими інституціями –  і те, які можливості вже сьогодні існують в українській економіці.

Цю тему найбільш послідовно розвинув Howard G. Buffett, Chairman and CEO of the Howard G. Buffett Foundation. Від початку повномасштабного вторгнення фонд спрямував близько $1,4 млрд на підтримку України – зокрема на сільське господарство та гуманітарне розмінування. Водночас Баффет наголосив на перевазі приватної філантропії там, де потрібні швидкість, гнучкість і готовність брати на себе ризик: “You can’t say there’s no risk, but there are some things that are worth doing.”

Баффет також окреслив довший горизонт участі фонду в Україні. Після завершення активної фази війни його пріоритетами мають залишатися інновації, розвиток лідерства, сільське господарство та відновлення людей і довіри. Інвестиційний вимір форуму був підкріплений конкретними прикладами. Lenna Koszarny, Founding Partner and CEO of Horizon Capital, повідомила, що Horizon Capital залучив $1,8 млрд і щороку інвестує близько $100–200 млн, зокрема в сектори, важливі для відновлення та розвитку України. За її словами, компанії, в які інвестує фонд, від початку повномасштабного вторгнення демонстрували в середньому близько 30% річного зростання. Цього року $100 млн інвестицій Horizon, за її оцінкою, мають допомогти мобілізувати близько $1 млрд капіталу для України.

Dr. Andrew Forrest, Founder of Minderoo Foundation and Executive Chairman of Fortescue, представив енергетичний вимір інвестування. Серед його пропозицій – створення національної розподіленої енергетичної системи орієнтовною вартістю $5 млрд, покликаної зменшити залежність від великих централізованих об’єктів і підвищити стійкість енергопостачання.

Представники міжнародних фінансових інституцій акцентували на іншій проблемі — готовності проєктів до залучення капіталу. Anna Bjerde, Managing Director of Operations at the World Bank, зазначила, що близько 40% із приблизно $588 млрд, необхідних для відновлення України, за оцінкою Світового банку мають надійти з приватного сектору. Водночас вона звернула увагу на дефіцит достатньої кількості bankable projects — проєктів, підготовлених до реального фінансування. Ambroise Fayolle, Vice President of the European Investment Bank, підкреслив роль інфраструктурних інвестицій у підтриманні економічної активності та довіри приватного сектору.

Оксана Маркарова, радниця Президента України з питань відбудови України та інвестицій і голова правління Ukraine House, Ukraine House DC Foundation, та David Beasley, former Executive Director of the UN World Food Programme, доповнили дискусію питаннями фінансування України, приватного капіталу, заморожених російських активів і впливу війни на глобальну продовольчу безпеку.

Окремий вимір інвестицій у людський капітал представила Olga Rudnieva, CEO of Superhumans Center. За даними Devex, Superhumans сьогодні працює у Львові, Дніпрі та Одесі, уже допоміг понад 5 000 пацієнтам і об’єднує команду близько 650 фахівців. Центр розширив роботу від протезування й реконструктивної хірургії до комплексної реабілітації та технологічних рішень для людей із воєнними травмами.

Під час форуму Зоряна Головата, представниця Світової Федерації Українських Жіночих Організацій при Департаменті глобальних комунікацій ООН разом із Євгенією Лук’янченко, радницею з питань публічної дипломатії Посольства України в Сполучених Штатах Америки, та Надією Хомазюк, віцепрезиденткою U.S.-Ukraine Business Council (USUBC), Washington DC, привітали Андрія Ставніцера, засновника Superhumans Center, із міжнародним визнанням команди. Superhumans Center став одним із лауреатів Clinton Global Citizen Award 2026; нагороду в Нью-Йорку від імені центру прийняла Ольга Руднєва.

Ukraine Prosperity Forum продемонстрував поступову зміну міжнародної рамки навколо України. Поряд із традиційним питанням обсягів допомоги дедалі більше уваги приділяється тому, як працюватиме приватний капітал, які ризики можуть бути розподілені або гарантовані, де вже існують конкурентні бізнес-моделі та які інвестиції можуть формувати економіку України на наступному етапі.

Встановлено, що в березні 2026 року представники рф зв’язалися з 25-річною жителькою області через месенджер Telegram та запропонували їй реєструвати й верифікувати термінали Starlink.

Один пристрій жінка зареєструвала на себе та в подальшому залучила до цієї діяльності свого 29-річного знайомого, який допомагав підшуковувати більшу кількість людей.

Після реєстрації термінали вносили до так званого «білого списку», що дає окупантам змогу використовувати їх для координації дій та коригування артилерійських і ракетних ударів по території України.

Загалом вони разом підшукали шістьох осіб, на яких зареєстрували термінали за грошову винагороду.

Усі незаконно зареєстровані термінали Starlink своєчасно заблоковано співробітниками СБУ.

На вирок суду обвинувачені очікуватимуть під вартою.

Досудове розслідування здійснювали слідчі Управління СБУ в Житомирській області за оперативного супроводу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Пресслужба Житомирської обласної прокуратури, 14.10.2026

Віктор Ягун (генерал-майор запасу Служби безпеки України, директор Агентства з реформування сектору безпеки)

Виступ на всеукраїнський науковій конференції “Національний спротив в Україні: історичні традиції, сучасний досвід та міжнародна підтримка”

Шановні колеги!

Для мене тема національного спротиву – це не лише предмет наукової дискусії, законодавчого регулювання чи військового планування.

Певною мірою це частина мого власного життя.

Мій особистий досвід спротиву почався задовго до того, як в українському законодавстві з’явилося саме поняття “національний спротив”.

Наприкінці 1980-х років я був студентом. У грудні 1989 року став членом Української Гельсінської спілки, був членом Студентського братства, брав участь у національно-демократичному русі та Революції на граніті.

Тоді ми, звичайно, не говорили мовою сучасних стратегій національної безпеки. Не використовували терміни “всеохопна оборона”, “національна стійкість”, “рух опору”.

Але за своєю суттю це вже був спротив. Спротив системі, яка заперечувала саме право України бути незалежною.

І саме з того часу я виніс перший висновок, який сьогодні здається мені принципово важливим: національний спротив починається не зі зброї.

Він починається з усвідомлення людиною того, що є речі, які вона готова захищати.

Свою державу.

Свою свободу.

Свою ідентичність.

Свою родину.

Своє право самостійно визначати майбутнє.

Тому фундамент національного спротиву — це не автомат у руках громадянина. Фундамент — це громадянин, який розуміє, що він захищає, навіщо він це захищає і якою є його особиста відповідальність за державу.

Пізніше моє життя майже на два десятиліття було пов’язане зі службою в органах державної безпеки. Це вже був зовсім інший погляд на проблему.

Я займався питаннями контррозвідки, протидії тероризму, захисту державного суверенітету і конституційного ладу. І саме професійний досвід у спецслужбі дав мені другий важливий урок.

Війна проти держави починається значно раніше, ніж на її кордоні з’являються танки.

Противник заздалегідь намагається створити всередині країни умови для майбутньої агресії.

Він формує агентурні позиції.

Проникає в державні структури.

Шукає вплив на політичне середовище.

Використовує корупцію.

Працює з інформаційним простором.

Провокує внутрішні конфлікти.

Підриває довіру суспільства до власної держави.

Вивчає критичну інфраструктуру.

Шукає середовище, яке в потрібний момент можна використати для дестабілізації, диверсій або колабораційної діяльності.

І тому національний спротив не можна розглядати винятково як військову категорію. Це значно ширше поняття. Це категорія національної безпеки.

Особливо гостро я побачив це у 2014 році, коли працював заступником Голови Служби безпеки України.

росія готувалася до агресії проти України не один місяць і навіть не один рік. До моменту відкритої агресії противник уже мав в Україні агентурні можливості, політичні та інформаційні інструменти впливу, контакти в місцевих елітах, зв’язки з кримінальним середовищем, проросійські організації та підготовлену пропагандистську інфраструктуру.

Ми побачили, наскільки небезпечною є ситуація, коли противник намагається одночасно атакувати країну зовні й паралізувати її зсередини. Але саме тоді ми побачили й інше.

Українське суспільство почало дуже швидко закривати ті прогалини, які держава на той момент закрити не могла.

З’явилися добровольці.

Потужний волонтерський рух. Громадські ініціативи.

Люди збирали кошти, купували спорядження, допомагали військовим, забезпечували логістику, рятували поранених, підтримували переселенців.

Фактично суспільство стало одним із суб’єктів оборони держави.

У 2022 році ми побачили цей феномен уже в незрівнянно більших масштабах.

І це, без перебільшення, стало одним із чинників, які зірвали розрахунок росії на швидкий крах української державності.

Але тут я хотів би зробити принципове застереження.

Героїзм суспільства не повинен бути способом постійно компенсувати недоліки державної системи.

У 2014 році громадянська самоорганізація значною мірою рятувала ситуацію.

У 2022 році вона знову стала критично важливим чинником нашої стійкості.

Але якщо після стількох років війни ми й надалі будемо розраховувати передусім на стихійний героїзм, імпровізацію та здатність українців організовуватися в останню хвилину — це означатиме, що ми не зробили головного інституційного висновку.

Спротив має перестати бути лише реакцією суспільства на небезпеку. Він має стати системою. Правова основа для цього в Україні створена. Закон “Про основи національного спротиву” визначає три його складові: територіальну оборону, рух опору та підготовку громадян України до національного спротиву. Метою прямо визначено підвищення обороноздатності держави і надання обороні України всеохоплюючого характеру.

На моє переконання, наступний етап — перетворити цю правову конструкцію на реально функціонуючу систему суспільної стійкості. Причому ми повинні позбутися спрощеного уявлення, ніби національний спротив — це передусім навчити якомога більше людей стріляти. Безумовно, військова підготовка необхідна. Але сучасна війна продемонструвала: громадянин може бути учасником національного спротиву десятками різних способів.

Хтось служить у Збройних Силах.

Хтось забезпечує роботу громади.

Хтось підтримує енергетику, транспорт чи зв’язок.

Хтось надає медичну допомогу.

Хтось працює у волонтерській структурі.

Хтось займається кіберзахистом.

Хтось допомагає евакуювати населення.

Хтось здатний розпізнати інформаційну операцію противника і не стати її несвідомим учасником.

А хтось у критичний момент просто знає, як діяти самому і як організувати людей навколо себе.

Все це — елементи національної стійкості.

Тому я бачу національний спротив як взаємодію трьох великих контурів.

Перший — воєнний. Збройні Сили України, територіальна оборона, резерв, рух опору, військова підготовка громадян.

Другий — безпековий. Контррозвідка, протидія диверсіям і тероризму, боротьба з агентурними мережами, кіберзахист, інформаційна безпека, захист критичної інфраструктури.

І третій — цивільний. Територіальні громади, місцеве самоврядування, медицина, освіта, транспорт, енергетика, бізнес, громадські та волонтерські організації і, зрештою, кожен громадянин.

Лише поєднання цих трьох контурів створює справді всеохопну систему спротиву.

І тут я хотів би окремо наголосити на тому, про що іноді забувають.

Чим ширше суспільство залучається до національного спротиву, тим важливішим стає контррозвідувальний захист самої системи спротиву. Тому що противник не буде спостерігати за її створенням збоку. Він намагатиметься проникати в громадські та волонтерські середовища.

Вербувати людей.

Отримувати інформацію про військових.

Виявляти логістичні маршрути.

Збирати дані про критичну інфраструктуру.

Компрометувати активістів.

Створювати фальшиві громадські ініціативи.

Провокувати конфлікти між військовими і цивільними, між центральною владою і громадами.

Поширювати паніку, зневіру і недовіру.

І саме тут проходить дуже тонка межа. З одного боку, національний спротив неможливий без довіри держави до громадянина. З іншого — він неможливий без контррозвідувального забезпечення, захисту інформації, чітких правил доступу і відповідальності.

Тому я назвав би одним із принципів сучасного національного спротиву “організовану довіру”. Держава повинна довіряти суспільству. Суспільство повинно довіряти державі. Але ця взаємна довіра повинна бути захищеною.

Окремий аспект — волонтерський рух.

Українське волонтерство стало одним із феноменів цієї війни. Воно продемонструвало те, чого дуже часто бракує великим державним системам: швидкість, горизонтальні зв’язки, технологічність, ініціативу та здатність знаходити нестандартні рішення. Але стратегічне завдання полягає не в тому, щоб одержавити волонтерський рух. І не в тому, щоб волонтери постійно підміняли державу. Потрібне партнерство.

Держава повинна забезпечувати правила, стандарти, координацію, безпеку і визначення потреб. Громадянське суспільство — зберігати свою ініціативність, гнучкість і здатність діяти швидше за бюрократичний механізм. Саме поєднання цих можливостей створює нашу перевагу над централізованою авторитарною моделлю росії.

Ще один принциповий рівень — територіальна громада.

Національний спротив у реальному житті починається не в кабінеті центрального органу влади. Він починається в конкретному місті, селищі, селі, університеті, лікарні, підприємстві. Саме громада має знати свої ризики.

Критичні об’єкти.

Людські та матеріальні ресурси.

Можливості медицини.

Резервні системи зв’язку й енергопостачання.

Маршрути евакуації.

Людей, здатних організувати інших.

Уже створена нормативна модель центрів підготовки громадян до національного спротиву, яка передбачає взаємодію органів влади і місцевого самоврядування із Силами територіальної оборони, Силами спеціальних операцій, громадськими об’єднаннями та інститутами громадянського суспільства.

Але я переконаний: ефективність таких центрів треба оцінювати не кількістю проведених заходів і не кількістю виданих сертифікатів. Критерій має бути один — що реально здатна зробити людина після підготовки? Чи може вона надати домедичну допомогу? Чи знає правила мінної безпеки? Чи розуміє основи зв’язку?

Чи знає, як діяти під час тривалого зникнення електроенергії та комунікацій?

Чи розуміє основи інформаційної та контррозвідувальної безпеки?

Чи знає алгоритм дій своєї громади в кризовій ситуації?

Чи здатна не тільки врятувати себе, а й бути корисною іншим?

Тому що кінцевим продуктом системи національного спротиву повинна бути не “людина, яка пройшла курс”. А підготовлений громадянин.

І тут я знову повертаюся до того, з чого почав.

До молоді. До студентства. До власного досвіду кінця 1980-х років.

Наше покоління фактично вчилося громадянському спротиву самостійно.

Ми не мали української держави, яка могла б нас до цього готувати. Сьогодні така держава є. І тому її завдання — не просто навчити молодого громадянина поводитися зі зброєю чи надавати домедичну допомогу. Вона повинна сформувати в ньому відчуття відповідальності за країну. Тому що можна навчити людину стріляти. Можна навчити її тактичній медицині. Можна навчити користуватися засобами зв’язку. Але якщо вона не розуміє, заради чого повинна чинити спротив, — система залишається незавершеною.

Саме тому національна ідентичність, історична пам’ять і громадянська відповідальність — це не абстрактні гуманітарні питання. В умовах нашої війни це елементи національної безпеки.

Мій власний життєвий шлях дозволив побачити цю проблему з різних боків. Як студент — я побачив силу самоорганізації суспільства. Як офіцер спецслужби — побачив, як противник працює з внутрішніми слабкостями держави. Як заступник Голови СБУ у 2014 році — побачив ціну багаторічної неготовності до війни.

Після 2022 року всі ми побачили ще одне: наскільки сильною може бути Україна, коли громадянин перестає бути лише об’єктом державного захисту і стає активним учасником захисту держави.

Тому головний висновок, який я хотів би сьогодні сформулювати, полягає в наступному. Національний спротив — це не запасний план на випадок окупації. Не додаток до Збройних Сил. Не лише територіальна оборона. Не мережа добровольців. І навіть не окремий закон.

Національний спротив — це спосіб організації держави і суспільства в умовах довготривалої загрози. Система повинна бути побудована так, щоб будь-який потенційний агресор ще до початку війни розумів: захопити територію України недостатньо.

Потрібно буде подолати Збройні Сили.

Потрібно буде нейтралізувати спецслужби.

Потрібно буде зламати громади.

Паралізувати інфраструктуру.

Знищити горизонтальні зв’язки суспільства.

І, зрештою, зламати волю мільйонів громадян, кожен з яких розуміє своє місце в системі спротиву.

Якщо агресор усвідомлює, що цього досягти неможливо або ціна буде неприйнятною, національний спротив починає виконувати ще одну функцію. Функцію стримування. І, можливо, це його найважливіший стратегічний вимір.

Свого часу наше покоління боролося за те, щоб Україна стала незалежною.

Сьогодні перед нами стоїть інше завдання — зробити так, щоб незалежність України більше ніколи не залежала лише від героїзму окремих людей чи від здатності суспільства мобілізуватися в останню хвилину. Вона повинна спиратися на систему. На професійні Збройні Сили. На сильні спецслужби. На підготовлені територіальні громади. На дієздатне місцеве самоврядування. На відповідальне громадянське суспільство. На захищену критичну інфраструктуру.

І, найголовніше, — на громадянина, який усвідомлює себе не стороннім спостерігачем держави, а її співтворцем і захисником. Тоді національний спротив перестає бути лише відповіддю на агресію. Він стає постійною складовою системи національної безпеки. Складовою національної стійкості. І зрештою — однією з основ української державності.

Дякую за увагу.

Слава Україні!

Протягом четвертого етапу «Вівальді» противник втратив близько 3000 солдатів, а Україна повернула 101 км² території.

Операція, яка розпочалася з ліквідації російської інфільтрації, переросла в стрімкий і масштабний наступ. Дезорієнтовані окупанти почали втрачати контроль над підрозділами, де розпочався справжній хаос.

«Ми не дали противнику обійти Слов’янсько-Краматорську агломерацію з флангів і затиснути її в кліщі а також захистили трасу Харків — Слов’янськ. Противник не зміг перерізати ключову логістичну артерію нашого угруповання на Донбасі. Ми зірвали наступ угруповання «Запад» і змусили його перекинути частину підрозділів 1-ї танкової армії, що послабило тиск на Куп’янськ-Вузловий», — заявив Андрій Білецький.

За весь час операції ми повернули під повний контроль України 16 н. п. і звільнили 277 км². Втрати ворога становлять 8000 солдатів рф. Усе це — силами бійців Третьої штурмової бригади, 60-ї ОМБр, 125-ї ОВМБр, 3-го ОРБ, 25-го ОПТБ та 21-го ОПБпС «KRAKEN¹⁶⁵⁴», а також приданих підрозділів: 66-ї ОМБр, 3-го прикордонного загону, 10-го мобільного прикордонного загону «Дозор», тактичних груп 8-го полку ССО, «Lasar’s Group» НГУ, К-2 СБС та безпілотних підрозділів ЦСО «А».

Чотири сезони «Вівальді» завершено. Але музика лунає. До звʼязку!

Третій армійський корпус

Контррозвідка Служби безпеки затримала двох російських агентів, які діяли окремо один від одного у Дніпрі та Слов’янську.

Обох фігурантів вдалося викрити на початку їхньої шпигунської активності. Це дозволило убезпечити запасні командні пункти українських військ та АЗС, на які «полювали» агенти.

Як з’ясувало розслідування, одним з коригувальників виявився завербований рашистами працівник автозаправного комплексу у Слов’янську.

До уваги ворога він потрапив через свого колишнього однокласника, який з початком повномасштабної війни виїхав до рф та працює на російських спецслужбістів.

Після вербування зловмисник приховано знімав на телефонну камеру колони ЗСУ, що перебували на території або поблизу АЗС.

Надалі він мав направити рашистам фотознімки та відео військової техніки для підготовки прицільного удару.

Крім цього, фігурант на власному авто об’їжджав інші заправні станції, а також мости, які використовують у логістиці Сили оборони.

Ще одним агентом рф є завербований ворогом мешканець Покровська, який у 2024 році переїхав до Дніпра та оселився у місцевому гуртожитку.

У поле зору російських спецслужбістів він потрапив через свої прокремлівські коментарі в чатах Телеграм-каналів.

За інструкцією кураторки з рф агент мав скоригувати ракетно-дронові атаки по місцях найбільшого зосередження особового складу і розміщення техніки Сил оборони в обласному центрі.

Для пошуку розвідданих фігурант пішки обходив місцевість або використовував громадський транспорт, щоб дістатися віддалених районів.

Під час обшуків у затриманих вилучено комп’ютерну техніку і смартфони із доказами їхньої роботи на ворога.

Слідчі Служби безпеки повідомили їм про підозру відповідно до вчинених злочинів за двома статтями Кримінального кодексу України:

• ч. 2 ст. 111 (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану);
• ч. 2 ст. 114-2 (несанкціоноване поширення інформації про переміщення або розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану).

Зловмисники перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Комплексні заходи проводили співробітники Головного управління СБУ в Донецькій та Луганській областях за процесуального керівництва Донецької обласної прокуратури.

Служба безпеки України