120 років тому:

5.09.1906 – з Галичини вирушило перше масове паломництво українців до Святої Землі. Паломництво організував митрополит Андрей Шептицький, який особисто очолив подорож.

У 1904 році, перебуваючи на лікуванні в тірольському Бріксені, Андрей Шептицький познайомився з полковником Генриком Гіммлем фон Агісбургом, організатором паломницьких подорожей до Палестини. Розповіді полковника переконали митрополита, що така мандрівка цілком реальна. Але перш ніж вести за собою сотні людей, він вирішив сам перевірити маршрут і в 1905 році приєднався до паломництва з Тіролю. Повернувшись, почав готувати власну подорож.

У лютому 1906 року по всій Галичині поширилася відозва із закликом «Їдьмо в Святу землю!» Планувалося, що до Єрусалима вирушить близько 500 осіб. Для організації подорожі створили спеціальний комітет, який мав подбати не лише про квитки, а й про закордонні паспорти, проживання, харчування, пересування та детальну програму перебування на Святій Землі. Покровительство над паломництвом взяли митрополит Андрей, перемиський єпископ Костянтин Чехович і станіславівський єпископ Григорій Хомишин, а організаційну роботу очолив о. Андрій Білецький.

Це було не дешеве задоволення. Квиток коштував 300, 400 або 450 корон залежно від класу. На той час це була велика сума: за 100 корон можна було придбати 625 кілограмів пшеничної муки або понад дві тонни картоплі. Та попри це охочих виявилося більше, ніж передбачалося: в дорогу вирушило 556 прочан – 505 українців і 51 поляк. Серед учасників були священники, інтелігенція, ремісники, 298 селян, 116 жінок. Найстаршому паломникові було 76 років, наймолодшому – лише 11. Кожен прочанин отримав паломницький хрест, а уся група – прапор із єрусалимським хрестом з одного боку та золотим левом, який спинається на скелю, з другого.

5 вересня 1906 року перед собором Святого Юра у Львові зібралися прочани та величезний натовп тих, хто прийшов їх провести. Після богослужіння вони вирушили залізницею до Трієста. Для паломників орендували цілий потяг із дванадцяти вагонів та окремим вагоном для багажу. На багатьох станціях їх зустрічали місцеві жителі, організовували процесії, а подекуди до потяга приєднувалися нові прочани. У Трієсті паломники пересіли на спеціально орендований пароплав «Трієст» і вирушили Середземним морем до Яффи. Попереду було п’ять днів плавання та близько 1377 морських миль. На кораблі відправляли богослужіння, проводили катехизацію, сповідалися, причащалися, слухали духовні науки. Водночас молодий учитель із Тернополя Михайло Коцюба, який прихопив із собою мапи Адріатичного та Середземного морів, фактично став для прочан неофіційним екскурсоводом. Прибувши на Святу Землю, група із Яффи вирушила до Єрусалима. Паломники у вишиванках йшли містом колонами, зі співом, а попереду один із селян ніс синьо-жовтий прапор. Протягом тижня прочани відвідали Єрусалим, Вифлеєм, Йордан, Мертве море, Гетсиманський сад, гору Оливну, місця Хресної дороги та численні храми, пов’язані з біблійними подіями. Програму склали таким чином, щоби послідовно пройти основними місцями земного життя Спасителя. А кульмінацією стала молитва біля Гробу Господнього. Там митрополит Андрей звернувся до своїх прочан зі словами: «Де ж знайдемо ласку, як не біля цього гробу? Складаймо тут наші прохання, наші молитви, нехай життя наше розквітнеться тут, з того гробу; наша Церква, наш край, наші міста і села нехай зачерпнуть тут сил до нового життя».

У цих словах, мабуть, і полягає ключ до розуміння того, чому для Шептицького це паломництво було значно більшим, ніж просто побожна мандрівка. Він прагнув не лише привести своїх вірних до святих місць. Він хотів показати їм їхню Церкву як частину великого християнського світу, повернути українському суспільству усвідомлення власної причетности до давньої християнської традиції Сходу і водночас до Вселенської Церкви. Саме тому символічною була й назва книги, яку після повернення прочан упорядкували учасники подорожі священники Юліян Дзерович та Василь Мацюрак: «Як Русь ходила слідами Данила». Йшлося про чернігівського монаха Данила, який здійснив паломництво до Святої Землі ще на початку XII століття. Тобто галичани 1906 року не просто їхали «за кордон» до далекої Палестини. Вони символічно відновлювали перерваний зв’язок із власною руською християнською традицією, згадуючи паломника Данила, який за багато століть до них молився біля Гробу Господнього.

Не випадково разом із прочанами у цій подорожі перебував сам митрополит. Він їхав не окремо від своєї пастви, а разом із нею – спілкувався з людьми у вагонах, проводив вечори, молився, катехизував. Для мешканців переважно селянської Галичини це була зустріч із зовсім іншим світом, але водночас і своєрідне відкриття того, що їхній власний край є частиною значно ширшого культурного та духовного простору. Під час подорожі на Гробі Господньому митрополит Андрей освятив чудотворний образ Пресвятої Богородиці для церкви Святого Миколая в Лучинцях на Рогатинщині. Образ зберігся донині. Того ж року Шептицький своєю грамотою відновив відпусти, надані цьому храмові Папою Пієм IX.

21 вересня паломники залишили Святу Землю і знову вирушили морем до Трієста. Далі – потягом через Галичину. Цікаво, що організатори подбали навіть про таку, на перший погляд, дрібницю: кожному прочанинові заздалегідь видали поштову листівку, щоби він міг написати додому про свої враження зі Святої Землі.

Але, мабуть, найважливіше в цій історії – не кількість учасників, не кілометри залізничного та морського шляху і навіть не те, що понад пів тисячі людей уперше побували в Єрусалимі. Митрополит Андрей Шептицький фактично здійснив те, що для тодішньої Галичини здавалося майже неймовірним: перетворив далеку мрію про Святу Землю на організовану, масову й доступну для звичайних людей українську паломницьку подорож. І це було дуже в його стилі. Шептицький не просто говорив про необхідність духовного відродження українського народу. Він створював для цього реальні інституції, організації, школи, видавництва, музеї – і навіть організовував подорожі, які могли змінювати світогляд людей.

П’ятсот із лишком галичан, які восени 1906 року повернулися з Єрусалима, привезли додому не лише сувеніри та фотографії. Вони привезли досвід побаченого світу, відчуття власної причетности до великої християнської цивілізації та пам’ять про спільну подорож, яку здійснили разом як народ і як Церква. Це була глибоко символічна подія, бо інколи національне відродження починається не з політичної декларації, а з того, що кілька сотень звичайних людей уперше в житті сідають у потяг і вирушають дуже далеко – туди, де, за словами їхнього митрополита, їхня Церква і їхній край могли «зачерпнути сил до нового життя».

Конґрес Українців Естонії (КУЕ) та ще 16 українських організацій закликали міністерку культури країни Хейді Пурґу скасувати заплановані в Естонії концерти проросійських коміків Володимира Данильця та Володимира Мойсеєнка із дуету “Кролики”.

“Ці артисти публічно й протягом тривалого часу підтримують війну держави-агресора Російської Федерації проти України, її агресивну політику та поширюють пропагандистські наративи Кремля”, – йдеться у відкритому листі організацій до естонського міністерства, пише ERR.

Виступи заплановані на 17 вересня в Таллінні та 18 вересня в Нарві. В Естонії дует планує презентувати ювілейну програму “Найкраще за 30 років!”. 

У зверненні до міністерки українські організації наголошують, що після початку російської агресії проти України у 2014 році артисти продовжували виступати в Росії, брали участь у російських державних пропагандистських програмах і відвідували окупований Крим.

“Після початку повномасштабного нападу росії на Україну у 2022 році ці артисти не засудили російську агресію. Крім того, вони висловлювали в російських ЗМІ антиукраїнські позиції. Російську агресію проти України вони називають “братовбивчим конфліктом”, – йдеться у документі.

Автори звернення наголосили, що у липні 2024 року Міністерство закордонних справ Латвії офіційно оголосило Данильця та Мойсеєнка персонами нон грата й заборонило їм в’їзд до країни на невизначений термін через підтримку кремлівського режиму. 

“Естонія завжди була твердим і послідовним прибічником незалежності України. Коли в Естонії виступають артисти, які підтримують, виправдовують або ігнорують російську агресію та окупацію, це суперечить цінностям Естонської Республіки та може спричинити напруженість у суспільстві, загрожувати громадському порядку й безпеці”, – наголосили у зверненні. 

Українські організації закликали урядовців вжити термінових заходів для скасування концертів, “перешкодити їхній так званій культурній діяльності в Естонії та заборонити їм в’їзд до країни”.

Внаслідок чергової російської атаки пошкоджена пам’ятка архітектури національного значення — Будинок Консисторії на території Національного заповідника «Софія Київська». 

У будівлі пошкоджено вікна та віконні рами. Жертв і постраждалих серед людей на території заповідника немає.

Національний заповідник «Софія Київська» внесений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, списку світової спадщини під загрозою, а також перебуває під посиленим захистом відповідно до Другого протоколу до Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту. Атаки на такі об’єкти є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права та становлять загрозу культурній спадщині світового значення.

За даними Міністерства культури України, на кінець серпня 2026 року внаслідок повномасштабної російської агресії зафіксовані пошкодження або руйнування 2138 об’єктів культурної спадщини та 2640 закладів культури.  

Військова контррозвідка Служби безпеки за сприяння Головнокомандувача Збройних Сил України затримала у Харкові агентурну пару рф: чоловіка-військовослужбовця Сил оборони та його дружину.

Один із затриманих – місцевий мобілізований до бригади Тероборони ЗСУ, який працював на російську воєнну розвідку (більш відому як гру) і зливав інформацію противнику «зсередини».

Як з’ясувало розслідування, рашисти залучили харків’янина до співпраці через його сусіда – професора харківського університету, якого СБУ викрила у березні цього року на коригуванні обстрілів міста.

Після затримання викладача вишу фігурант за завданням ворога мобілізувався до лав українського війська, де його призначили солдатом резерву запасної роти бойового з’єднання.

Там агент під виглядом службових поїздок відстежував розташування підрозділів ППО, радіоелектронної боротьби та фортифікаційних споруд оборонців Харкова.

Також він позначав на гугл-карті геолокації місцевих ТЕЦ і ключових електропідстанцій, що живлять місто та прилеглі райони.

Згодом до співпраці з ворогом зловмисник залучив свою безробітну дружину, яка спочатку обходила місто, щоб виявити пункти базування українських військ і передати йому розвіддані. У подальшому жінка напряму «звітувала» куратору з рф.

Наступним агентурним завданням для її чоловіка було пройти підготовку на оператора безпілотних систем та «злити» російській спецслужбі матеріали, отримані в процесі навчання.

Після закінчення курсів військовий сподівався отримати службове підвищення в підрозділах БпЛА для розширення діапазону шпигунської діяльності на користь країни-агресора.

Співробітники СБУ викрили агентурну пару, покроково задокументували їхні злочини і затримали обох фігурантів – чоловіка «на гарячому» під час нової розвідвилазки, а його дружину – за місцем проживання.

При обшуках у них вилучено 12 смартфонів, 4 ноутбуки і 2 планшети, які вони постійно змінювали для законспірованого зв’язку з російським гру.

Наразі слідчі Служби безпеки повідомили обом затриманим про підозру за ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану).

Зловмисники перебувають під вартою без права внесення застави. Їм загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Комплексні заходи проводили співробітники військової контррозвідки спільно зі слідчими Управління СБУ в Харківській області за процесуального керівництва Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.

Служба безпеки України

За даними слідства, злочинна організація під керівництвом голови Фонду державного майна України (2019–2022 рр.) призвела до збитків державі на суму понад 700 млн грн, а викриття стало одним з найгучніших в історії антикорупційних органів. Її учасників також підозрюють у легалізації одержаного злочинним шляхом майна на суму понад 10 млрд грн. 

22 березня 2023 року НАБУ і САП викрили два епізоди діяльності злочинної організації. 

Перший стосувався корупції на Одеському припортовому заводі (99,56% акцій належить державі). За даними слідства, на початку 2020 року голова ФДМУ домігся обрання лояльних членів наглядової ради ОПЗ, які надалі погодили призначення учасника злочинної організації директором заводу. Підозрювані — тодішній голова ФДМУ, його наближена особа, два в.о. директора АТ «ОПЗ», два власники ТОВ — упродовж травня 2020 — жовтня 2021 рр. незаконно продовжували дію додаткових угод з підконтрольним ТОВ про перероблювання газу в карбамід та аміак. Це було зроблено, аби і надалі менше платити заводу за перероблювання сировини. Згодом члени злочинної організації зрозуміли, що постійне безпідставне продовження дії договору між АТ «ОПЗ» та підконтрольним ТОВ може викликати запитання. Тому провели конкурсний відбір нового постачальника давальницької сировини, сподіваючись на перемогу в ньому підконтрольної компанії. Коли ж сталося інакше – незаконно скасували результати та підписали договір з наперед визначеним ТОВ. Слідство зібрало достатньо доказів того, що конкурс було зірвано навмисно. Підтвердження цьому — у листуванні між учасниками злочинної організації.

У результаті за період з травня 2020 року по жовтень 2021 року АТ «ОПЗ» недоотримало понад 600 млн грн.

Другий епізод стосується «Об’єднаної гірничо-хімічної компанії» (100% належить державі в особі ФДМУ). НАБУ і САП встановили, що у жовтні 2020 року організатор злочинної організації домігся призначення лояльного в.о. директора АТ «ОГХК». Той на виконання вказівок згори впродовж 2020–2021 років від імені держпідприємства умисно уклав з підконтрольною раднику голови ФДМУ чеською компанією чотири контракти на продаж титановмісної сировини (ільменітового концентрату) за заниженими цінами. Продукцію надалі перепродали за ринковими цінами та поставили підприємствам рф та на територію тимчасово окупованого Криму.

Це призвело до заподіяння державі збитків у розмірі понад 111 млн грн.

19 лютого 2026 року НАБУ і САП повідомили про підозру ще 4 учасникам злочинної діяльності (у виділеному кримінальному провадженні).

Статус учасників: 5 підозрюваних, 10 обвинувачених, 1 засуджений*

• голова Фонду державного майна України (керівник ЗО, організатор);
• особа наближена до голови ФДМУ (співорганізатор);
• перший заступник голови ФДМУ у 2021 році;
• радник голови ФДМУ;
• два в.о. директора АТ «Одеський припортовий завод» (у різні періоди);
• в.о. керівника АТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія»;
• два власники ТОВ – переможця аукціону на АТ «Одеський припортовий завод»;
• 7 фізичних осіб.

*посади вказані на момент вчинення злочину

НАБУ

Служба безпеки спільно з Національною поліцією ліквідували ще п’ять каналів нелегального продажу зброї, боєприпасів, вибухівки і затримали організаторів оборудок у різних регіонах України.

Серед вилученого у зловмисників – російські автомати Калашникова, гранатомети, саморобні бомби, бойові гранати і майже 8 тисяч набоїв різного калібру.

Так, на Полтавщині затримано ділка, який намагався реалізувати партію «трофейного» озброєння на майже 1 млн грн.

Як встановило розслідування, зловмисник вивозив засоби ураження із районів ведення бойових дій та зберігав їх у заздалегідь облаштованих схронах.

Правоохоронці затримали фігуранта після продажу 23 РПГ, понад 1 тисячі гранатометних пострілів, 17 бойових гранат та набоїв різного калібру.

Крім цього, у Донецькій області військова контррозвідка СБУ викрила ділка, який зберігав арсенал бойових засобів ураження в орендованому гаражі та підшукував клієнтів через соцмережі.

Співробітники СБУ затримали зловмисника у Краматорську під час спроби збуту автомата Калашникова, набоїв до нього та понад 300 гранатометних пострілів.

У Закарпатській області викрито мобілізованого з Рахова, який самовільно залишив військову частину і намагався налагодити підпільний збут «трофейного» озброєння із зони бойових дій.

Співробітники СБУ затримали зловмисника на околиці міста під час продажу партії гранат РГД-5, 800 грамів тротилу із підривачами, реактивного протитанкового гранатомета РПГ-22 та набоїв різного калібру.

На Житомирщині затримано колишнього контрактника, який після звільнення зі служби планував «заробити» на підпільній торгівлі зброєю та боєприпасами з фронтових регіонів.

Під час слідчих дій у нього вилучено 14 бойових гранат, 1,4 кг пороху, а також майже 2,5 тисячі набоїв калібру 5,45 мм та стартовий пістолет, перероблений під бойовий.

В Одесі викрито 16-річного учня професійного ліцею, який намагався продати бойову гранату та чотири саморобні вибухові пристрої із загальною потужністю майже 1 кг у тротиловому еквіваленті.

За матеріалами справи, фігурант підшукував покупців через месенджери та пропонував клієнтам відправити «замовлення» поштою.

Наразі всім затриманим повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 Кримінального кодексу України (незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами).

Зловмисникам загрожує до 7 років позбавлення волі.

Комплексні заходи проводили за процесуального керівництва Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та Київської окружної прокуратури міста Одеси.

Служба безпеки України

Про це повідомив Володимир Зеленський. Але шефа СБУ в кабінеті не було.

«Дрон був направлений прямо у кабінет керівника СБУ в цій будівлі. Дав завдання Покладу адекватно, відчутно і за можливості дзеркально відповісти росіянам на цей удар, коли все буде підготовлене», — додав Зеленський.

Львів’янин.

Навчався у Львівській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті №104. Згодом здобув професійну освіту в закладі професійної (професійно-технічної) освіти «Львівський професійний коледж ресторанного бізнесу» за професією «Продавець непродовольчих товарів».

Проходив строкову військову службу.

Працював продавцем, охоронцем об’єкта, експедитором, вантажником та комплектувальником на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Любомир був доброзичливим, щирим і надзвичайно працьовитим, завжди готовим допомогти іншим. Любив готувати, проводити час на природі та з особливою турботою ставився до тварин.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі військової частини А4438.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Любомира Мируна залишилися сестри, племінники, тітка, похресники та родина.

Андрій Никитюк (24.12.1968 — 29.08.2026)

Львів’янин.

Навчався у середній загальноосвітній школі № 30 м. Львова. Згодом здобув вищу освіту на біологічному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка. Пізніше проходив післядипломне навчання у Львівському державному медичному університеті імені Данила Галицького.

Проходив строкову військову службу.

Працював у державній установі «Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров’я України», а також у комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Клінічний центр дитячої медицини». Згодом продовжив наукову та професійну діяльність у Бельгії — в Католицькому університеті Левена (KU Leuven), Фламандському інституті біотехнологій (VIB) та компанії «Тіботек (Вірко)».

Зі слів рідних, Андрій був доброю, інтелігентною, турботливою та оптимістичною людиною, завжди готовою допомогти іншим. Багато читав, цікавився літературою та завжди був у курсі книжкових новинок. Любив готувати, шукав нові рецепти й охоче експериментував із незвичними стравами. Захоплювався велоспортом, любив природу і тварин, цікавився театром та культурним життям міста.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений пам’ятною медаллю «За оборону Торецької громади».

В Андрія Никитюка залишилися син, хрещена, дядько, двоюрідні сестри, двоюрідний брат, племінники, похресниця та родина.

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).

Львівська міська рада

Прокурори у суді довели, що директор товариства привласнив понад 1,6 млн грн бюджетних коштів під час виконання робіт з будівництва мультифункціонального спортивного майданчика на території ліцею № 1 та спортивного майданчика на території ліцею № 2 однієї з територіальних громад Житомирського району.

Під час судового засідання обвинувачений свою вину визнав.

Черняхівський районний суд Житомирської області затвердив угоду про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим та прокурором. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням та встановлено 3-річний іспитовий строк.

Завдані матеріальні збитки у розмірі 1,6 млн грн відшкодовано потерпілій стороні. Крім того, обвинувачений зобов’язаний перерахувати 500 тис. грн на потреби Збройних Сил України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Крім того, у межах цього кримінального провадження триває судовий розгляд стосовно посадової особи відділу освіти, молоді та спорту селищної ради за фактом неналежного виконання службових обов’язків через недбале ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки для державних та громадських інтересів та завдало збитків місцевому бюджету на суму понад 870 тис. грн (ч. 2 ст. 367 КК України).

Пресслужба Житомирської обласної прокуратури, 04.09.2026

Юрій Ковток
Житель села Дубрівка Самбірської громади. Був водієм-електриком мінометної батареї 2-го штурмового батальйону військової частини А4638. Загинув 29 серпня поблизу населеного пункту Нижче Солоне Ізюмського району Харківської області. Йому був 31 рік.

🕯️Богдан Опришко
Народився в селі Любша Журавненської громади. Згодом переїхав з родиною у село Заболотівці Жидачівської громади. Був старшим стрільцем-оператором 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти військової частини А4220. Два роки вважався зниклим безвісти. Загинув 13 серпня 2024 року поблизу населеного пункту Воздвиженка Донецької області. Захисникові було 43 роки.

🕯️Андрій Коваль
Житель міста Ходорова. Служив стрільцем у військовій частині 4114 Нацгвардії України. Загинув 25 серпня під час виконання бойового завдання на Донеччині. Захисникові був 51 рік.

🕯️ Богдан Дмитрук
Житель міста Радехів. Служив радіотелефоністом радіостанції групи інженерного забезпечення. Понад два роки вважався зниклим безвісти. Нещодавно ДНК-експертиза підтвердила його загибель.

🕯️ Олександр Трубаков
Житель села Поториця Сокальської громади. Понад три роки військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Загинув 14 березня 2023 року під час виконання бойового завдання біля населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. Йому було 48 років.
Вічна шана та світла памʼять полеглим Героям!

Через останні події ми дещо змінили формат нашої акції цієї п’ятниці. Замість класичної демонстрації проведемо перформативну акцію.

Беріть із собою коробку для переїзду та приходьте 4 вересня до російського дому.

18:30–19:30
Friedrichstraße × Taubenstraße

Разом із представниками громадянського суспільства перетворимо це на спільну перформативну акцію.

Пакуймо речі російського дому разом.

УІС

У серпні 2026 року відбувся вишкільний ідеологічний табір Спілки Української Молоді в Україні «Маніфест». «Маніфест 2026» розпочався спільною Літургією у Івано-Франківську. У таборі вишколювались 45 учасників з Дніпра, Києва, Львова, Калуша, Тернополя, Хмельницького, Стрия та Порто (Португалія).

Табір «Маніфест» був започаткований у ковідні часи як вишкіл для дружинників Спілки, і того ж, 2021 року був вперше проведений для юнацтва, як апробація аскетичного таборування з ідеологічними нахилом та читаннями текстів. З того часу – це основний табір подібного типу для старшого юнацтва (13 років і більше) організації.
Його особливістю є те, що гутірки до обіду – це читання та опрацювання текстів, віршів. Цього року всі заняття для молодших таборовиків пройшли під загальною темою «Дорога, шлях» – як власний шлях, так і поступ України, розвиток нації. Старші учасники роздумували над темою «Воля».

Інша особливість табору – відсутність традиційних умов таборування: на оселі немає світла, води та мобільного зв’язку. «Маніфест» – це табір, під час якого можна отримати практичні навички виживання, побудови міцних зв’язків між членством, які формуються в часі подолання щоденних викликів.

Програма табору включала в себе також вправи на командотворення, мистецькі гутірки, практичні завдання, що стосувались облаштування оселі та сучасного мистецтва, розвитку мистецтва та архітектури.
Окрема тема табору – мандрівка. Зазвичай, табір закінчується у родинній садибі Степана Бандери в Старому Угринові. А під час табору учасники також здійснюють мандрівку до місць загибелі українських військовиків у Чорному лісі.

Уночі росія здійснила масовану атаку на видобувні активи Укрнафти, що входить до Групи Нафтогаз.

Практично одночасно під ударом опинилися кілька виробничих підприємств компанії. Зафіксовано численні влучання, на об’єктах виникли пожежі.

До ліквідації наслідків атаки вдалося приступити лише під ранок. Роботу пошкодженого обладнання зупинено. Фахівці оцінюють масштаби руйнувань та наслідки удару.

«Під час атаки працівники перебували в укриттях. Постраждалих немає. Дякуємо рятувальникам ДСНС за професійну та оперативну роботу», — зазначив в.о. голови правління Нафтогазу Сергій Федоренко.

Нагадуємо, раніше росія також атакувала ракетами та дронами Одеську ТЕЦ Групи Нафтогаз.

Naftogaz Press

УІС
30 серпня минуло 23 роки від дня загибелі відомого громадсько-політичного діяча, заступника голови Організації Українських Націоналістів (бандерівців) сл.п. Івана Гавдиди. 2026 рік, за рішенням Тернопільської обласної ради, на Тернопіллі проголошено роком Івана Гавдиди. В річницю загибелі меморіальні заходи з вшанування пам’яті славного краянина відбулись у Тернополі та родинному селі Івана Гавдиди – Саранчуках.

Біля меморіальної дошки Івану Гавдиді у Тернополі відбулось покладання квітів та пролунала поминальна молитва. У події взяли участь голова Тернопільської обласної ради Богдан Бутковський, перший заступник голови обласної ради Володимир Болєщук, депутати Тернопільської обласної ради, члени Регіонального молодіжного конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України, представники духовенства, громадськості та «Пласту».

«23 роки тому Іван Гавдида трагічно загинув у Києві. Його життя було тісно пов’язане з українським національно-патріотичним рухом, роботою з молоддю та розбудовою активного українського середовища. Іван Гавдида багато зробив для розвитку «Пласту», підтримував національно-патріотичне виховання молоді та послідовно відстоював українські національні інтереси. Він також наголошував на важливості духовної незалежності України та виступав проти впливу московської церкви. Обставини його загибелі досі остаточно не з’ясовані, а винні не понесли покарання, – зазначив голова Тернопільсьої обланої ради Богдан Бутковський. – Сьогодні Україна надважкою ціною виборює свою незалежність. Особливо важливо пам’ятати тих, хто ще задовго до повномасштабної війни бачив загрози для нашої держави, говорив про них і відстоював право України бути вільною та незалежною. Пам’ять про Івана Гавдиду – це нагадування про покоління українців, які своїми переконаннями, працею та боротьбою утверджували ідею незалежної України».

На могилі Івана Гавдиди, у рідних Саранчуках, у 23- річницю з дня Його трагічної загибелі, зібралась громада, родина, побратими, щоб разом згадати щирого друга, педагога, громадського діяча, патріота України, людину, яка своїм життям і працею служила українській справі і схилити голови перед Його світлою пам’яттю.

Молитвою, добрим словом та піснею до вшанування долучилися місцевий парох о. Василь Колосівський, голова Саранчуківської громади Володимир Петровськи, побратим і соратник друга Івана Тарас Гребеняк, голова Тернопільської обласної організації Молодіжного Націоналістичного Конгресу Світлана Гаврих, народна аматорська хорова капела «Боян» (керівник Ю. Васенко).

Життя Івана Гавдиди, сповнене боротьби та самовідданості, залишається прикладом для усіх, хто прагне жити у вільній, незалежній Україні. Через 23 роки пам’ять про Івана продовжує єднати його друзів і побратимів, тих, хто знав його за життя, і тих, хто сьогодні продовжує боротьбу за Україну.