Коли душа шукає свій голос, кіно може стати її мелодією. «Незабуте. Руслан» — нова стрічка В’ячеслава Бігуна про славного документаліста і воїна Руслана Ганущака вже просвітлилася нагородою: Спеціальний диплом «За творчий пошук у створенні образу воїна-захисника Вітчизни» у номінації «Обпалені війною» на XVI Всеукраїнському фестивалі екранних мистецтв «Дніпро-cinema» ім. Данила Сахненка.
Ця нагорода — мов промінь крізь темінь. Журі фестивалю (Ярослав Лупій (голова), Олесь Санін, Сергій Тримбач, Станіслав Чернілевський, Станіслав Сухненко та Олексій Шапарєв) оцінило не лише героїчну тематику, але й тонку режисерську інтонацію, яка подарувала образу Руслана життєву глибину.
Дніпровський фестиваль (цьогоріч через війну проводився у Вінниці) очолює Валентина Слобода — саме під її керівництвом цей кінофорум став майданчиком, де голоси художників і захисників звучать поруч, у відлунні правди в кіно: на фестивалі представлено 99 робіт.
Фільм «Незабуте. Руслан» — мов білий лотос, що проростає крізь темряву війни. На його пелюстках — й образ Руслана, мужнього воїна, який одночасно є живим серцем землі, її ніжністю й надією.
Фільм народився особливо, відзначає режисер. «Будь-який фільм від першої особи — складний, і завжди є ще більший шанс на невдачу. Ця стрічка народжується з аудіовізуальної промови в квітні 2025 року до 55-річчя Руслана, який загинув у січні 2025-го на фронті. Письменниця і кіносценаристка Марія Вайно спонукає мене подати те висловлювання на фестиваль. Сестра Руслана Ірина Ганущак-Форостян, яка, до речі, з іншими започаткувала Фундацію документалістики на пам’ять про брата, надає додаткові матеріали. Дякую щиро їм обом. Відтак вдосконалюю в плані драматургії і ритму текст, голос за кадром, знаходжу й додатков візуальне режисерське рішення. Намагаюся й не розширювати, аби 10-хвилинний фільм як есе був стислим, ритмічним, пульсуючим. Намагаюся показати образ Руслана не так як символ, а людину. Надіюся глядач відчуває його серцем. Нагорода — це знак удачі, і того, що такі історії мають право на глядача», — додає режисер В’ячеслав Бігун.
Фестивальний показ став прем’єрним для фільму. Його у невеликому колі переглянала й родина, деякі друзі Руслана Ганущака. «Дякуємо, до сліз», зазначила дружина Олександра. Відзначив стрічку й близький друг Ярослав Бондаренко, подякувавши режисеру «за все, що той робить для пам’яті про Руслана». Директорка фестивалю Валентина Слобода відзначила фільм за «глибоку публіцистику і закадровий голос».
Цікаво, що фільм «Незабуте. Руслан» — один із понад 10 фільмів В’ячеслава Бігуна про війну з 2014 року, які вже побачили мільйони. Крім художніх фільмів «Мати. В ім’я мільйонів» (2014, екранізація Довженка) і «Страсті» (2016), автор торкається теми війни у таких фільмах, як «Найближчі до Бога» (2016), «Лист Тарковському» (2016), «Останній солдат» (2017), «Сильні духом» (2018), «Моро» (2019), «Маріуполь в огні» (2022), «Україна в огні 2» (з 2022), «Остання зйомка» (з 2023), «Звуки музики війни» (2024). Тема війни опосередковано зустрічається й у фільмах «Verdict 19» (2019), «Я – Тячів», «Magnificus» (обидва 2021)». Більшість цих фільмів про відомі особистості. Їхні голоси — немов тихі дзвони на честь пам’яті й пожертви, підсилюють відчуття: кіно справді здатне єднати і дарувати спільність переживань.
