До Дня захисників та захисниць України у Києві виходить у світ унікальне видання «Місія: Свобода України. Тячівці — на щиті й у серці» — про жителів Тячівської територіальної громади, які виборюють свободу України. Це книга, яка не просто оповідає історії — вона вбирає в себе домашнє тепло, стійкість Карпат і жертовну любов до Батьківщини. Видання здійснене за кошти родини Бігун та мецената Івана Куцини. Автор — В’ячеслав Бігун.
Уявіть маленький, але могутній острів на Закарпатті — Тячівську громаду, яка неодноразово визнавалася однією з кращих в Україні. А тепер уявіть — десятки ниточок, що простяглися від цього острова на весь схід, північ і південь країни. Це — її сини. Жителі, які ще вчора працювали на землі, в лісі, будували хати, ремонтували авто, вчили дітей, а нині тримають у руках зброю, аби захистити те мирне життя, яким продовжують жити їхні родини й мільйони інших українців. Про них книга В’ячеслава Бігуна — не суха хроніка, а метафора щита. Щита, яким є минуле з історії, яке тримають не лише сталеві руки, а й серця матерів, дружин, діточок, які залишилися вдома. Щита, викованого з любові до рідної землі, відчуття близькості до неба від карпатських полонин, свіжості ялиць і буків гори Нересен в Тячеві в долині біля Тиси в якою нині пливе кача.
Книга «Місія: Свобода України. Тячівці — на щиті й у серці» — це живий текстуальний монумент, викарбуваний словами, світлинами та вдячністю. Ця книга видана коштом сім’ї Бігун, яка не лише дала життя й широку дорогу в світ автору, але й підтримала ще одну ідею для громади; мецената Івана Куцини, чиє серце вчасно відгукнулося. В’ячеслав Бігун, родом із Тячева, став укладачем книги — чутливим і правдивим.
«Це не просто благодійність, а дієве вшанування чину. Кілька героїв книги знаю із дитинства, грав разом у футбол у місцевій команді, з кимось познайомився нещодавно: вони приходили на покази моїх фільмів. І обіцяли приходити в майбутньому. Укладаючи їхні біографії, відчуваю, як горе в мені не мовчить. Але відчуваю теж, що плачем горя не виплачеш. Треба діяти. Треба копати всередині себе криницю життєдайності. Тому ця книга не лише про сум. Хоча я як кінематографіст відзняв немало сумних кадрів, уже як фахівець із психології розумію, що не варто їх багато давати в книзі. Хотілося, натомість, дати й надію, ріст. І над цим ще треба попрацювати. А, між тим, хочеться сказати: «Ти не забутий» кожному герою та їхнім родинам на сторінках — від серця», зазначає В’ячеслав Бігун.
Хто є героєм цієї книги? У центрі — 29 текстуальних портретів жителів Тячівської територіальної громади (місто Тячів, села Руське Поле, Лази, Округла і Тячівка) різних років, які залишили позаду мирні дні, щоб взяти на себе місію захисників. Далі — за абеткою опис назв статей про них із книги.
- Василь АЖБОТ: Воїн родини й землі на Херсонщині.
- Олег БИЧІН: Воїн, який лагодив життя і техніку.
- Михайло ГОЛУБКА: «Умка» — сержант мужності й вірності.
- Михайло ДЕЯК: Захисник і батько п’ятьох дітей.
- Андрій ДЗЮБАК: «Антибіотик» від зневіри і юрист, який став щитом.
- Павло ІВАНЧОВ: Хірург від Бога заради України.
- Сергій ІВАНЧОВ: Джовік — страж доріг.
- Федір ІТРИН: Двічі народжений.
- Микола КІЄНКО: 88 днів на війні.
- Роман КОЗИЧКО: Воїн двох могил з-під Дебальцового.
- Олег КУЦИН: Тячівська легенда Карпатської Січі.
- Василь ЛЕГАЧ: Назавжди 33.
- Віталій МАЦОЛА: В бою за Перемогу.
- Іван МИКУЛЕЦЬ: Другий син мами на щиті.
- Микола МІДЯНКО: Дизайнер на війні.
- Михайло МОТРЯ: Воїн із серцем механіка.
- Роман НОСА: Тихий герой із сталевими руками.
- Олександр ОЛАГ: Командир із неспокійним серцем поета.
- Микола ОСТАПЕНКО: Санітар із серцем героя.
- Віталій ПАВЛЮК: Мамба з серцем майстра.
- Василь ПІПЧАК: Все було, є та буде добре.
- Віталій ПРОКОП: Футбольний лев і майстер чину.
- Андрій ПРУНИЦЯ: З Пушкіна на Пруницю.
- Аркадій СІДЕЙ: Залізний плуг.
- Денис ХВАТОВ: Золотий з Тячева.
- Володимир ХРИПТА: Золоті руки свободи.
- Артур ШАРУДИЛО: Малий лев великого серця.
- Анатолій ШУЛЬГА: З застави на Запоріжжя.
Серед героїв також — славний хірург Павло Іванчов (загинув із дружиною журналісткою Тетяною Кулик від дронової атаки), чиє ім’я і досвід з дитинства переплітається з історією громади, а родина донині мешкає в Тячеві. Книга містить вступну статтю, яка подає аналіз чину полеглих чи померлих тячівців, які боронили Україну з 2014 року, їхні добре структуровані візуальні та текстуальні портрети на основі публічних даних (зокрема як представлених у громаді, такі й унікальних, які раніше не друкувалися, як-от про Олега Куцина, який виріс і працював у Тячеві), і додаток про історію міста Тячів із часів Київської Русі.
Через спогади й роздуми читач наближається до суті: ціна свободи — їхня найвища пожертва.
«Настав час для такої книги. Вона — про тих і для тих, хто першими пішли добровольцями на війну, особливо в 2014-му, в 2022-му, хто загинув. Пам’ять про них має зберігатися. Не лише в нашому серці, але й в книгах, фільмах, пам’ятниках, які кожен може бачити. Їхній чин, їхня пожертва, як полеглих, так і живих — те, що дає нам всім шанс далі мирно жити і розвиватися», — відзначив меценат Іван Куцина.
Для кого ця книга?
- Для Тячівщини і Закарпаття — як книга пам’яті, як спільна історія й шана.
- Для родин полеглих — як підтримка й розрада, подяка за чин воїнів з їхніх родин.
- Для всієї України — як нагадування, що свобода твориться й на локальному рівні — в Закарпатті, різними іменами, різними національностями України, кожного небайдужого серця.
Презентація. Невдовзі презентація книги відбудеться у Тячеві — з читанням уривків, зустріччю з родинами героїв та спільною молитвою за побратимів, посестр та мир. Можуть пройти й зустрічі у громаді, обмін екземплярами з бібліотеками в областях. Планується оприлюднення е-версії книги, можливе друге, розширене, її видання.
Книга «Місія: Свобода України. Тячівці — на щиті й у серці» — це данина пошани тим, хто став на захист рідної землі, і обов’язок перед тими, хто чекає їх вдома. Цей проєкт — символ єднання між поколіннями, між фронтом і тилом, між серцем України та її кордонами.
