Як, коли і чому «музи не мовчать»

Поезія, музика й інше, чим надихають митці в циклі серіалу «Україна в огні 2»

Цикл «Музи не мовчать» українського оскароносного серіалу «Україна в огні 2» — це кінопоетична хроніка боротьби України, де мистецтво стає голосом народу у війні за свободу. У 69 серіях циклу (на листопад 2025 року) поєднуються пісня, слово, молитва й образ — від фронту до храму, від давньої традиції до сучасного подвигу. Це історії народу, який навіть в огні творить, співає й живе, бо музи не мовчать, надихаючи Україну.

І музи стають зброєю? Під час великої війни, часом буквально під обстрілами, виходить цикл коротких серій «Музи не мовчать» — частина масштабного серіалу «Україна в огні 2», удостоєного так званого українськогь «Оскару» — «Золотої Дзиґи» як «Найкращий серіал» (між іншим, перший доксеріал з цією нагородою в історії українського кіно). Цей цикл налічує вже 69 серій, тривалість кожної — 60 секунд. З формальної точки зору цей цикл вписаний у концепцію «України в огні 2» як проєкту й довженківського сиквелу: це однохвилинні щоденні випуски, поєднання живих свідчень і художніх образів, людської ціни війни.

Кожен епізод серіалу «Україна в огні 2» має нумерацію (наприклад, серія 1367 — це 69-та серія «Муз»), виходить за принципом «декалогу» («колом» по 10 серій), має впізнавані заставки з логотипом проєкту. Відео побудовані як поєднання кадрів часу війни, переважно з відео очевидців, із озвученням, як правило, поезії чи пісні. Стилістично це переважно репортажні плани: люди на передовій і в тилу. Режисерська манера геніально проста, стримана й метафорична: поетичні кадри підсилюють емоційне звучання.

Змістовний портрет циклу. Цикл «Муз » покликаний поєднати війну з мистецтвом, передусім із художнім словом і музикою — показати, що навіть у пеклі війни українська культура жива, творить і надихає. Яка основна ідея? Про це самі автори говорять відверто в одному з популярних інтерв’ю: надихаючі епізоди «Муз» — це «про наш домашній і духовний фронти».

Кожна серія присвячена дещо іншому образу чи темі: звучать рядки українських поетів, історії волонтерів і захисників, мотиви віри та любові до Батьківщини. Часом лунають народні пісні, твори сучасних авторів, дитячі голоси, кадри побуту — усе це творить поліфонію надії.

У відео з’являються як воїни, волонтери, матері, актори, музиканти, так і митці, які читають або співають свої твори. Так, одна зі серій «Не один» (Not Alone) показує актора й воїна Дмитра «Світа» Лінартовича, який, попри поранення, продовжує надихати своїм співом. Ще в одній серії №900 за липень 2024 року вже іншого циклу «Медики на війні» цей же автор читає вірш «Медсестра». Є серії зі зворушливими кадрами дітей, які декламують вірші.

Не всі автори широко відомі. Ба, більше: в циклі глядач не зустріне таких «розкручених» імен чи поезій, як-от Жадан, Андрухович, Любка, й це закономірно: їх не побачиш в окопах чи на бойових завданнях. Натомість, можна відкрити для себе нові імена й постаті. Частина з них залишається невідомою. Часом це зовсім не відомі загалу імена. Тож цикл спирається не так на спадщину класиків, як на голоси сучасників — від Шевченка й Франка до сучасної лірики часу війни.

Загалом у центрі «Муз»— люди, що віднайшли у собі міць мистецтва й діляться нею. Через їхні історії і слова проступає «енергія українського духу», яку проєкт прагне передати світові.

Інші серії від муз. Присутність муз відчувається не лише в серіях однойменного циклу серіалу «Україна в огні 2». Й в інших серіях можна зустріти поезію (читану й оспівану). Є вони в таких міні-циклах, як-от «Козацький драйв», «Діти на війні» чи «Шевченко тримає стрій», в останньому титульна назва циклу й серій безпосередньо апелюють до духу поезії Шевченка.

Наприклад, в серії 1060 «Сумний день народження» про іменини на фронті, звучить оспівана вишукана поезія (авторка Наталія Людвик-Мраки): «Кажуть, що віра, як сніг на порозі. Дім оживає від світла і теплого молока. Білого світу нема. Та віриться він у дорозі. Обрій тобі усміхається, щоб на обличчя усмішка зійшла».

Це показує й зворотній бік дії й взаємодії муз. Музи не лише надихають митців творити, музи — це жива енергія потенціалу кожного, їм відкритого.

Кінознавчий вимір: між поезією і документом. З точки зору кіномови, «Музи» стоять на межі між документалістикою і відеопоезією. Формат коротких серій — це фактично мініатюрні есеї, де кадр і слово зливаються у ритмічний образ.

Традиція «поетичного документального кіно» відома у світі — від британських арт-хронік до японських і французьких фільмів-рефлексій, але український цикл вирізняється: поезія не так рефлексує минуле, як твориться всередині події, під звуки сирен, вибухів, у моменти суму. Це не музейний спогад і не медіа-естетика ретроархіву, а жива трансляція душі народу, що чинить спротив у реальному часі.

Формально цикл (як і весь проєкт «Україна в огні 2») можна зіставити з сирійським проєктом Abounaddara, який щотижня знімав мікропортрети про війну, або з документом Voices in Wartime — збіркою інтерв’ю з поетами, що говорять про травму. Проте «Музи» унікальні тим, що постають як щоденник ритуалу духовного опору: це не разовий фільм і не серія портретів, а пульсуюча хроніка внутрішнього «фронту», що постійно оновлюється.

Цикл має чітку формулу «одна хвилина — одне почуття», що робить його новаторським прикладом кіно-епіграматики — жанру, в якому фільм наближається до поезії за формою й енергією. Маємо й цікавий випадок кінотеорії, коли масовий цифровий формат перетворюється на поетичний акт, а не лише на новинну коротку форму.

Цінність і новизна проєкту. «Музи» поєднують документалістику з культурою так, як ще не робив цього жоден інший український проєкт. Адже це не кінопроєкт, який виробляється місяцями чи роками, відтак ексклюзивно представляється на фестивалях, спеціальних показах чи подіях у спеціально пристосованих приміщеннях — часто за запрошеннями. Ефект таких проєктів часто складно виміряти, й він однозначно нетривкий. «Музи» — це загально вільнодоступний онлайн-проєкт, який почав виходити з початком повномасштабного вторгнення, це акт муз прямої дії.

«Музи» створюються не «після» війни, а всередині неї, що надає проєкту виняткової автентичності. Якщо більшість міжнародних фільмів на тему війни прагнуть аналізу або катарсису, український цикл обирає форму духовного дихання, що підтримує глядача «зараз у тут».

Завдяки своїй поетичності й короткості цикл зчитується як серія духовних пауз у потоці важких новин. Він не просто фіксує жахіття війни, а підкреслює незламність національного духу, вкладаючи у кадри слово, музику й світло людського погляду.

Новизна й у масштабі й регулярності. Уже 69 епізодів й з десяток інших епізодів серіалу — це не просто добірка, а фактично (хоч і нішева й партикулярна, але таки) поетична міні-енциклопедія сучасної України, створена у форматі «відео-щоденника нації». Кожна хвилина стає крихітним, але завершеним висловлюванням — візуальною поемою, у якій документ перетікає в символ.

Переваги та вади циклу. Попри численні переваги, які вивищують цей проєкт, варто відзначити й вади. Передусім, короткий формат іноді не дає розкрити тему глибш (часто подається не весь вірш чи пісня); анонімність авторів зменшує персональну впізнаваність; відсутність телевізійного показу звужує аудиторію. Проте навіть ці обмеження можна трактувати як естетику стриманості — мінімалізм, у якому тиша має більшу силу, ніж пояснення.

Переваги переважують. «Музи» як цикл формують сильний емоційний зв’язок між війною та культурою, перетворюючи поезію на частину національної терапії. Цикл підтримує ідентичність і мову: у кожному ролику українська пісня чи вірш стають знаком незламності. Він також має високий потенціал натхнення і мотивації — щоденні серії про духовний «фронт» чи то тил додають сил у найтемніші дні. Зрештою, що істотно, йдеться про зручність і поширюваність у соцмережах (YouTube, Instagram), що робить проєкт доступним і глобально видимим.

Міжнародний контекст і унікальність. На міжнародному рівні цикл «Муз» можна розглядати поруч із поетичними короткометражками Taniel (Велика Британія) чи артвідео, створеними у межах програм пам’яті Першої світової. Проте жоден із цих проєктів не має такої частоти оновлення і прямої емоційної участі у реальному конфлікті.

«Музи» — це щоденникова мікродокументальна симфонія, у якій поезія стає пульсом нації. У трьох вимірах їхня унікальність очевидна:

Форма: мікроформат, який поєднує кіномову, відеопоезію та соціальний медіаритуал.
Контекст: створення всередині великої війни, де мистецтво стає способом дихати.
Вплив: щоденна естетична пам’ять — короткі, але потужні образи, які відображають і формують колективну свідомість.

Такі проєкти можна порівняти лише з поодинокими світовими практиками документального опору — але навіть серед них «Музи» вирізняються відносною системністю, національною поетикою й чутливістю, яка домінує у більшості кадрів. Це — не лише фільмова хроніка, а молитва, зафіксована на відео, що живе між кадром і серцем.

Особливо важливо, що цикл включає в себе міжнародну перспективу: згадуються світові знаменитості (наприклад, Bono), які підтримують Україну, підкреслюючи глобальний резонанс української боротьби. Паралельно показано внутрішню мобілізацію населення — військових та цивільних — і моральну відповідальність перед минулим і майбутнім. Серії включають іронію, мотиваційні меседжі, гумор, а також глибоку рефлексію про ціну війни, роль Бога, духовність та мистецьку спадщину.

Цикл «Муз» — це епічна кінопоетична симфонія українського спротиву, в якій слово, пісня, музика й образ творять духовний літопис Великої війни. Вона об’єднує голоси митців, воїнів, дітей, поетів — звичайних людей — усіх, хто зі зброєю чи без неї, боронить світло України.

Кожна серія — це самостійна поетична притча про війну й гідність, любов і пам’ять, віру і боротьбу. У них переплітаються давня народна пісня й сучасна поезія фронту, історичні символи й сьогодення: від «Червоної калини» та «Живи, Україно!» до поезії «На ротацію до раю». Герої цих серій — воїни й митці, які не мовчать перед обличчям зла, а перетворюють біль на силу, втрату — на натхнення, смерть — на життя у слові, мелодії, малюнку, молитві.

Через образи муз, що не мовчать, цикл розкриває незламність українського духу. Тут поруч звучать голоси й поезія Bono й Стуса, Симоненка, голоси сучасних захисників, поетів і поетес.

У своїй суті цей цикл — це хроніка духовної оборони України, її пульс, її серце, що б’ється в ритмі пісень. Це кіно, в якому правда болю стає красою стійкості. Це свідчення того, що музи не мовчать, коли Україна в огні — вони говорять її голосом, співають її душею, моляться її мовою.

Висновки: чому варто подивитися. Цикл «Музи не мовчать» представляє собою комплексний мистецький проєкт, що поєднує поезію, музику, пісні, кіно та візуальне мистецтво для осмислення сучасної війни в Україні. Серії різняться за формою, від авторської поезії до народних і сучасних пісень, але об’єднані спільною ідеєю: показати українську націю незламною, життєвою та творчою навіть під час агресії. Ключовими темами є патріотизм, пам’ять про полеглих, героїзм воїнів, духовна сила та підтримка культурних символів країни.

Цикл «Музи не мовчать» поєднує реальність війни з мистецтвом у візуально-метафоричній формі. Образи оживлюють слово, надаючи йому сили світла. Проєкт має не лише культурне, а й терапевтичне значення: допомагає глядачам пережити травму, нагадуючи: ми ще здатні чути муз. Це — акт духовного опору, творча сповідь нації.

Тож досвід циклу «Музи», який виходить уже роки, має свою відповідь на питання, чи мовчать музи під час війни. Первісно латинський вислів «Inter arma silent Musae» означав: «Коли гримлять гармати — музи мовчать» (точніше, вислів є алюзією на вислів про мовчання законів під час війни, який приписують Цицерону з I ст. до н. е.). Проте українці довели дієвість його переосмислення: «Коли гримлять гармати — музи не мовчать». У час війни мистецтво не зникає — воно стає голосом народу, що бореться за свободу.

Серії циклу звернені до всіх, хто шукає у слові й мелодії опору від зневіри. Вони підносять дух і скріплюють віру. Як сказано в одному з епізодів: «Голова в небо — і вперед». І поки музи не мовчать — нація жива.

Джерела:
YouTube-плейлист «Україна в огні 2: Музи не мовчать»
Instagram проєкту «Україна в огні 2»

Стислий опис серій циклу «музи не мовчать»

1 серія циклу (487 серія «України в огні 2»): «Чому Bono за Україну?» Bono: «Зараз українці є більше європейцями та американцями за самих європейців і американців, бо живуть і вмирають за ідеал свободи» (https://www.youtube.com/shorts/N8MOGQ-3nO4).
2 (497): «Бо у нас Україна одна! Україна — нація славних воїнів». Пісня: «Сивина ти моя, сивина», яку співає воїн. «…бо для нас Україна одна». Виконавець: Дядя Вова (Володимир Лукасевич) (https://www.youtube.com/shorts/N8MOGQ-3nO4).
3 (507): «Твій вогонь іще не згас?» Поезія (читає невідомий воїн): «Чи можлива тиша у душі?» (https://youtu.be/e-tBA_0y3DQ).
4 (517): «Мелодія України — це мелодія свободи». Музика, кіно, поезія. Звучить «Мелодія» Скорика, супровід — промова генерала Залужного (https://youtu.be/e-tBA_0y3DQ).
5 (527): «Мамо, я убитий в Ірпені!» Поезія. Автор: Василь Головецький, читає Петро Авраменко (https://youtu.be/8BrhFsSOS4I).
6 (557): «Живи, Україно!» Екранізація поезії Олександра Олеся «Живи, Україно, живи для краси. Для сили, для правди! Шуми, Україно, як рідні ліси…» (https://www.youtube.com/shorts/N8MOGQ-3nO4).
7 (567): «Дві душі». Поезія: «Балада про дві душі». Авторка: Людмила Васильєва, читає Галина Довбецька (https://www.youtube.com/shorts/4S4cuqNH2Ns).
8 (587): «Червона калина Михайлівського». Музика (дзвін). Михайлівський золотоверхий собор, закладений у 1108 році й відновлений у 1999-му, під час російсько-української війни ствердно звучить народною піснею з дзвіниці — під захистом архангела Михаїла (https://www.youtube.com/shorts/eXp_eLrZ-MY).
9 (597): «Не один». Актор Дмитро «Світ» Лінартович (читає авторський вірш «Не один»), який приєднався до лав десантників ЗСУ, попри поранення продовжує надихати енергетикою українського духу й піснею (https://www.youtube.com/shorts/_4qGcGmSHRQ).
10 (607): «Життя як постійна боротьба». «Відкиньмо стогони й зітхання. Немає іншої мети, окрім залишивши вагання, без сумніву вперед іти. Лише до слави й перемоги нас кличе видатна доба. Немає іншої дороги. Життя — постійна боротьба» (Юрій Руф) (https://www.youtube.com/shorts/SYPrC3QerK4).
11 (627): «Ілюстрації Нікіти Тітова». Уродженець шахтарського містечка в Естонії з українським корінням, Нікіта Тітов повертається на батьківщину й кожною зі своїх понад 100 ілюстрацій передає почуття та смисли, якими живе Україна в цей час боротьби за незалежність (https://www.youtube.com/shorts/td6QKze1TmQ).
12 (657): «Жнива Перемоги». Поезія. Вірш «Жнива» (Юрій Чередник). Попри війну, розв’язану найбільшою країною світу проти України, український народ залишається незламним і бажає окупантам пожати те, що вони посіяли (https://www.youtube.com/shorts/_NrIGpQyKUE).
13 (677): «Аркан Перемоги». Боротьба триває — Україна перемагає. Народ зберіг державність, звільнив половину тимчасово окупованих територій, і звучить аркан Перемоги (виконує Мишко Адамчак) (https://www.youtube.com/shorts/leUgm2IDyPA).
14 (687): «Відзвітуй». Пісня: «Відзвітуй Мар’яні, Відзвітуй (пісня про Безуглу)», виконавець Рамзес. Війна — це не лише про бої з ворогом, іронізують військові, а й вимога детальної звітності військових окремим політикам (https://www.youtube.com/shorts/ISqe3ilItss).
15 (697): «Вірне серце твого сина». Пісня «Україна» Тараса Петриненка у виконанні воїна. «Мені не можна не любити, тобі не можна не цвісти. Лиш доти варто в світі жити, поки живеш і квітнеш ти! Україно..» (https://www.youtube.com/shorts/-VP7p6f8j3Y).
16 (707): «Червона калина». Пісня «Ой, у лузі». Українська нація співуча, і веселить її пісня народна. Символічно «Червона калина» звучить — як на початку ХХ ст., у славному 1991-му, так і в героїчному 2023-му в українському Криму, скріплюючи дух славної України (https://www.youtube.com/shorts/zvErA5X-MM4).
17 (717): «Та від тебе не пахне війною…». Авторська поезія (Христина Панасюк). Чим пахне український воїн, що повертається з війни? «Стільки років між втомою й болем. Запах пороху, по відчуттям? Та від тебе не пахне війною. Це від тебе віє життям…» (https://www.youtube.com/shorts/H0ARVCIEb9I).
18 (727): «Мовчати аж поки не захочем кричати…» Музика. Війна — це про те, що треба мовчати, коли хочеться кричати. По-новому звучить пісня Героя України Андрія Кузьменка (1968-2015) «Мовчати» у виконанні українського воїна (https://www.youtube.com/shorts/CjKhn0KTnEA).
19 (737): «Авдіївка жива, поки має крила..». Пісня. Молодий співак Юрій Штогрин (Shtogrin) присвятив рідному місту проникливу пісню (https://www.youtube.com/shorts/1WtqpgRE5P4).
20 (747): «Знаменитості — за Україну!» Знаменитості з усього світу, натхненні мужністю й стійкістю українського народу, як і на початку повномасштабного вторгнення, продовжують підтримувати Україну своїм словом і пожертвами, закликаючи до цього інших (https://www.youtube.com/shorts/g0oZXpt8PjA).
21 (757): «Музика для зброї». Під яку музику найкраще чистити справжню зброю? «Степові хижаки» дають свою відповідь (https://www.youtube.com/shorts/kvOkwbTkueA).
22 (767): «Я заберу твою втому». Вірш (невідомий автор — воїн). Мільйон українських чоловіків пішли до війська після 24 лютого, щоб захищати Батьківщину, і мають що сказати іншим мільйонам, які ще цього не зробили, але теж втомилися від війни (https://www.youtube.com/shorts/d4d5RgNthJg).
23 (777): «Ласкаво просимо до чоловіків». Мотиваційне відео ЗСУ. Мільйон чоловіків пішли до війська після 24 лютого, щоб захищати Батьківщину, і ще мільйони готуються приєднатися до них та десятків тисяч жінок у Силах оборони; а хто не готовий — має шанс цим мотивуватися (https://youtu.be/Otdc5pTnay4).
24 (787): «За териконами». Пісня. Воїн Михайло Стасула передає це у пісні, присвяченій полеглому побратиму Ростиславу Терлецькому, що резонує в серцях мільйонів (https://youtu.be/DgbQYRk2fDQ).
25 (797): «Окопні малюнки». Між тривогами й боями українські воїни часом перетворюють свої окопи на живі твори мистецтва (https://youtu.be/Q4r9-rfdwr0).
26 (807): «Сонце ясне України». Музика скрипки (Мойсей Бондаренко) й поезія в описі: Українському воїну усміхається сонце перемогою: «Вечірнє сонце соснами обгасне, тріпнеться птахом і в зорі згорить, і ти збагнеш пітьмою, що то — жить і що — зникома мить і сонце ясне» (Василь Стус) (https://youtu.be/N830AxCTa-I).
27 (817): «Нам Україну храни». Духовний гімн України (хор). Україна стає на коліна лише в молитві. Її воїни й воячки борються за свободу своїх дітей і внуків, які теж будуть готові захищати Батьківщину. Сам Бог на боці України (https://youtu.be/KklzwPWaaDo).
28 (827) «Пішов світ за очі». Вірш «Думка» (Шевченко, виконавець воїн «Горинич»): Сотні тисяч українських чоловіків залишили Україну. «Грає серце, а думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув батька, неньку старенькую, молоду дівчину?» (https://youtu.be/Py-tXTcFtcg).
29 (847): «Не можна не любити». Пісня «Україна» (Тарас Петриненко, співають полонені, які повертають додому). Наприкінці травня 2024 року відбувся перший за майже чотири місяці обмін полоненими (https://youtu.be/errorr_dzjg).
30 (857): «Чому Бог втік з церкви?». Що думають українці про російську церкву, яка благословляє на вбивство українців? Українці проклинають росіян як нацистів за їхні звірства. 86-річний Анатолій Дворніков, дитина Другої світової війни, читає свій вірш-прокляття після чергового російського удару по Харкову (https://youtu.be/ckWlIQXe5-I).
31 (877): «Господи, храни солдата». Вірш «Молитва за солдата» (авторка Іванна Жилюк, читає Ростислав Кирилюк). Українці — навіть найменші — моляться за своїх воїнів, які щомиті боронять рідну землю від найпідлішого ворога у світі (https://youtu.be/7sGNCSz4Ccg).
32 (887): «Я ніколи не прийму поразку». Клятва десантника ЗСУ. Українські воїни знають справжню ціну перемоги — це їхнє вільне майбутнє, доля рідних сьогодні й нащадків завтра. Вони присягають ніколи не приймати поразки, не відступати перед труднощами й не залишати побратима в небезпеці (https://youtu.be/NeqrNYN7iFI).
33 (897): «Ніч яка!» Пісня під мелодію бандури. Понад мільйон українських воїнів не можуть прошепотіти «добраночі» рідним, та кожен із них наближає цю мить (https://youtu.be/KSh9pzmWFdk).
34 (907): «Не забувай мене». Десятки тисяч українських воїнів полягли у війні, яку Росія розв’язала, щоб знищити українців як народ і їхню державу. Голос воїна, чиї очі можуть уже ніколи не відкритися, лине з самого серця — у пісні «Не забувай мене» (https://youtu.be/B-sawLL-YJo).
35 (997): До серденька. Мелодія пісня «Ніч яка місячна» (Мойсей Бондаренко). Майже тисячу днів понад мільйон українців щодня боронять свою землю від російських загарбників — аби знову притулити до серденька найрідніших на вільній рідній землі (https://youtu.be/28ppY5eCya0).
36 (1017): «Хай любов моя стане вірою». Вірш «Забери мою мову» Олександра Хоменка, виконує «Дарвін». Український дух виростає з любові до рідного слова — любові, яку нинішні воїни несуть крізь вогонь і час із минулого в майбутнє. Їхня любов стає вірою, а в мові «росте бурна течія», що не дасть зникнути ні їй, ні Україні. (https://youtu.be/kF9EyG8RCYM).
37 (1027): «Я піду». Пісня «Я піду в далекі гори» (Володимир Івасюк у виконанні невідомого солдата). Український дух проростає з тисячолітньої любові до рідної землі й людей — зі співу вітру Чорного моря та подиху полонин Карпат. Це тепло й сила, що живлять геній однієї з найспівучіших націй світу, творячи пісні, яким немає рівних (https://youtu.be/2Tc_0PdHmMk).
38 (1037): «Справжнє лице». Вірш (читає воїн «Дарвін»): «Росіяни не зможуть українців «звільнити», не зможуть зламати. Бо свободу не зупинити, не залякати. Всьому світу тепер огидні. Вам ніколи не змити це. Мародери, кати і злидні — ось справжнє ваше лице» (https://youtu.be/42RDcQsYA18).
39 (1047): «Наше світло». Вірш «Наше світло всередині нас» (Христина Панасюк). Світ і далі надихається українцями, як і митці: «Наше світло всередині нас. І забрати його неможливо. В Україні важкий зараз час, та ми горді, незламні й сміливі». (https://youtu.be/g17bO4XwCKs).
40 (1057): «Можливо, знову загримлять гармати». Оспівана поезія. Складаючи цей пророчий вірш у 1955 році, Василь Симоненко писав: «Можливо, знову загримлять гармати… І тут ні сліз, ні відчаю не треба, і тут не треба страху і ниття — живе лиш той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя» (https://youtu.be/lBrvB5UlRtQ).
(1060) «Сумний день народження». Оспівана поезія (Наталія Людвик-Мрака). Українські воїни далеко від дому вкотре зустрічають день народження зі світлою мрією повернутися до рідних, щоб разом жити у мирі й любові. «Кажуть, що віра, як сніг на порозі. Дім оживає від світла і теплого молока. Білого світу нема. Та віриться він у дорозі. Обрій тобі усміхається, щоб на обличчя усмішка зійшла» (https://www.youtube.com/shorts/NUPc-EXMxfM).
41 (1067): «Вона в війні». Оспівана поезія: вірш «Ковток» (Наталія Людвик-Мрака). Для українців та їхніх воїнів «істина глибока і вона врослася в мозок, править над усім. Вона стає не вивченим уроком — вона в війні, у жінці і красі. Хурделить час. Пронизливо і гостро зима війнула в очі. Сивина. Твої слова відлунюють як постріл. Я згадую тебе як післясмак вина» (https://youtu.be/opB_P4yNXNg).
42 (1077): «Кіборги. Донецьк. Аеропорт». Оспівана поезія: вірші про ДАП. Героїчні бої за Донецький аеропорт і пам’ять про полеглих героїв, яких вшановують 20 січня, довели: Україні потрібна нова сучасна армія, щоб перемогти у війні (https://www.youtube.com/shorts/EBeM5y0ftJc).
43 (1087): «Ми йдем вперед». Переспівана стрілецька пісня (її частина). Українці — незламні воїни, що виборюють свою землю, і ця боротьба відлунює у піснях: «Ми йдем вперед, над нами сонце сяє. Гармати гримлять — здригається земля! Гордість у грудях аж палає. За волю смерть нам не страшна!» (https://youtu.be/GHzZNAg-Ofc).
44 (1097): «Працюють Збройні Сили». Однойменна пісня у виконанні воїна. На очах у світу росіяни вторглися й щодня нищать Україну, але завдяки Силам оборони мільйони українців, зокрема й новонароджені, продовжують жити й спати міцно в Україні, що надихає на нові музичні хіти (https://youtu.be/AFEQqgYOc7A).
45 (1107): «Струни серця захисника». Поки світ прагне збагнути, як Путін принижує Трампа як «останнього чушпана на районі», українські захисники продовжують боронити рідну землю — у їхніх серцях бринять струни болю, ненависті й любові (https://youtu.be/3GTpx2th2N0).
46 (1117): «І слава, і воля». Гімн України англійською (частина). Українці та їхні пращури вижили протягом тисячоліть і далі борються за рідну землю та своїх рідних — зі славою й волею (https://youtu.be/5nIc674BPMQ).
Шевченко тримає стрій (1124): «Свою Україну любіть…» Оспіваний вірш Шевченка. Попри удари в спину, українці продовжують боротися за рідну землю. «І слово правди і любові в степи і дебрі рознесли! Нехай і так… Свою Україну любіть, любіть її… во время люте, в остатню тяжкую минуту, за неї Господа моліть» (https://youtu.be/-XDLkPG60MM).
Шевченко тримає стрій (1125): «Слава не поляже, а розкаже». Оспіваний вірш Шевченка. Попри все, українці продовжують боротьбу. «А ніхто не бачить… Тілько ворог, що сміється… Смійся, лютий враже! Та не дуже, бо все гине — Слава не поляже; не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, Слава України!» (Шевченко, 1840) (https://www.youtube.com/shorts/C48aHm1cbRo).
Шевченко тримає стрій (1126): «І будуть люде». Як би так звана «Російська церква» на чолі з агентом КДБ Гундяєвим не «благословляла» на вбивство українців як нації та знищення української ідентичності своїм «руськім міром», історія доводить: такі спроби приречені на поразку, що підтверджує вірш Тараса Шевченка ще 1860 року (https://youtu.be/LjeKce1f_X4).
Шевченко тримає стрій (1127): «Світає». Заради чого борються українці століттями? Заради краси рідного краю. «Світає, край неба палає, соловейко в темнім гаї сонце зустрічає. Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють, між ярами над ставами верби зеленіють… І все то те, вся країна, повита красою… І нема тому почину, і краю немає!» (Шевченко, 1844) (https://youtu.be/ElUssQux2M4).
47 (1147): «Як ми виграєм війну». Пісня (фрагмент) «Виграєм війну» (Остап Дрівко) у виконанні солдатів. Як би Путін не нищив, а Трамп не принижував Україну, українці вже 12 рік продовжують боротьбу проти російських окупантів, і, хоча в меншому числі, але все так само палко мають віру у свою свободу, долю й перемогу неньки України (https://www.youtube.com/shorts/1gkI-PgLFLw).
48 (1157): «В люту весну війни». Оспівана поезія «Березень» (Наталія Людвик-Мрака). Попри все, українці залишаються вірними один одному й «в люту весну війни» питаються: «Як заліковуєш рани? Де ти береш кольорів, сонця для перших веснянок? Слів для нових віршів, трепету для кохання…» (https://youtu.be/5nIc674BPMQ).
49 (1167): «Пасхальне перемир’я — 2935 порушень». Під час російського так званого «Пасхального перемир’я», за даними Генштабу ЗСУ, росіяни порушили його 2935 разів лише за одну добу: здійснили 96 штурмів, 950 разів застосували FPV-дрони — як відповідь на питання: «Чи хочуть росіяни війни?» (https://youtu.be/0LhNnyrzDJ4).
50 (1177): «Балада про пораненого Херувима». Вірш (Сергій Пантюк). В небі над Україною більшає невинно убієнних душ після битв за Маріуполь, Бахмут, Покровськ та інші міста тисячолітнього українського краю … Бог не здає Україну. Музи не мовчать, і провісною стає «Балада про пораненого Херувима» (https://youtu.be/eZQZYneG-pY).
51 (1187): «Гомоніла Україна». «Гайдамаки» Шевченка (витяг), читає актор Андрій Доманський (1973-2024). Україна, долаючи ресентимент, прагне зберегти пам’ять про тих, хто боровся за її волю, і пам’ятати про тих, хто її та її людей одвічно поневолював (https://youtu.be/dzDdaK6-u-A).
52 (1197): «Мамині очі чекають тебе». Пісня «Біля тополі» (слова: Петро Солодуха). Тисячі українців зникли безвісти, боронячи рідну землю від російських окупантів. Їхні матері довіку чекатимуть на дітей, і довіку горітиме свіча пам’яті (https://youtu.be/UfshhisAVtA).
53 (1207): «Коли вони упали в любов» – пісня «Під вінницьким дощем» (фрагмент у виконанні солдат). Як би росіяни не намагалися знищити Україну та українців, перетворити їх на країну рабів, українці не втрачають віру в добро й любов. Драйвова українська пісня, що збуджує уяву й почуття (https://youtu.be/oLjVL7sa5a4).
54 (1217): «А що купив би ти на бойові?» – Вірш (автор: Андрій Хрутьба). Чого прагнуть українські солдати, що прагнуть купити, коли отримують бойові виплати? (https://www.youtube.com/shorts/rbByA2MBijg).
55 (1227): «Серце в них переллю». Мелодія пісні «Як тебе не любити, Києве мій» (Мойсей Бондаренко). Знищуючи Київ і киян росіяни породжуючи у серці кожного українця гнів, який перероджується у лють до ворога, і любов до ближнього, бо що більше темряви над містом, то яскравіше світло української волі (https://www.youtube.com/shorts/YBYhSMCsV7Q).
56 (1237): «Про неї в народі складають балади». Вірш (фрагмент) «Моя Україна. Люблю її. Крапка!» (Ігор Бірча). Український народ, який зумів зберегти свою державу у боротьбі з найбільшою країною світу – державою-терористом, прагне чесної влади, аби укріпити силу української волі – про що складає навіть балади (https://www.youtube.com/shorts/qeJzsrNn5kM).
57 (1247): «Усе це насниться». Вірш (Богдан Фесик). Уночі, поки світ спить, Росія знищує Україну, а українці продовжують боротьбу, мріючи про мир у незалежній країни, яку виборюють щодня (https://www.youtube.com/shorts/eKQHpC75D1k).
58 (1257): «Я ще сильніша ніж колись». Вірш (Інна Скорина-Калаба). Московити, які прагнуть знищити Україну та українців, натомість, роблять українців ще сильнішими, що відображає навіть поезія (http://youtube.com/shorts/M11wNVTXnP8).
59 (1267): «Час нас не лікує». Вірш (Людмила Степанишена). Війна, яку розв’язали московити заради забаганок Путіна, принесла багато біди й травм українцям і людям світу, чи може час залікувати рани – свідчить поезія (https://www.youtube.com/shorts/N9EjSDy3Vfs).
60 (1277): «Чекай і молись». Вірш «Їде евак» (Сергій Гончаров). Якщо ангели ще прилітають з неба, то це ті, які ведуть або супроводжують евакуаційні машини українських воїнів – вони мають шанс врятувати, відає поезія. (https://www.youtube.com/shorts/ake_comTxf4).
61 (1287):«Російська дівчинка». Вірш «Ти як, російська дівчинко?» (Ольга Киця, присвячено пам’яті загиблих дітей у місті Бучі й Ірпені). Що сказати російській дівчинці, чий батько вбив українську дівчинку й інших з її сім’ї, – про це говорить поезія (https://www.youtube.com/shorts/I5UJyoP44Ho)
62 (1297): «Україна – це ти». Пісня (виконує Максим Неліпа (1976-2025)). Поки Трамп грає у гольф, а Путін далі безжалісно знищує українців у домівках у межах «мирних переговорів», українці збираються силами, аби продовжувати боротьбу (https://www.youtube.com/shorts/R6EZyoOw4qM).
63 (1307): «Твій день». Звучить Гімн України (на скрипці). Вже 34 роки українці відзначають день відновлення незалежності, понад 12 років борячись на війні за свою свободу (https://www.youtube.com/shorts/h6aw8PeZ4MI).
64 (1317): «Не хвилюйся». Лірична пісня. Іспаномовні воїни, які добровільно б’ються на боці України (як і колись українські воїни билися на їхньому боці) проти окупантів, привносять ностальгійно-романтичні нотки у будні війни (https://www.youtube.com/shorts/ly0WIOs-gtU).
65 (1327): «У світі я вже сам один». Поезія «Спогад» (Анна Сісецька). Що відчуває дитина, яка зустрічає вперше в своєму житті війну — на самоті (https://www.youtube.com/shorts/Eu2HnhSwCcA).
66 (1337): «Я чекаю». Поезія: «Повертайся, будь ласка, живим» (Світлана (Лана) Александрова, читає Інна Амброзієва) (https://www.youtube.com/shorts/TiCmbFTGE8M).
67 (1347): «Постанем в світлі…». Вірш-посвята (Дмитро Савченко): «Осіла ніч, світ потемнів, як чорнослив» (https://www.youtube.com/shorts/OuuUhr9JPVw).
68 (1357): «Швидко». Оспівана поезія – вірш: «Раніш просив у Бога — збережи…» (Darwin Tremor або Саша Кладбіще) (https://www.youtube.com/shorts/TMzA0o_blm0).
69 (1367): «Перемогу здобувають разом». Поезія (Світлана Фоменко). Триває поетичне осмислення війни, стійкості й спільної відповідальності українців (https://www.youtube.com/shorts/crp7v5kXQVg).

Поети / автори віршів (за назвами серій циклу «муз»)

Автор невідомий – серії 507, 1027, 1037
Світлана Александрова – серія 1337, «Повертайся, будь ласка, живим»
Людмила Васильєва – серія 567, «Балада про дві душі»
Сергій Гончаров – серія 1277, «Чекай і молись»
Василь Головецький – серія 527, «Мамо, я убитий в Ірпені!»
Іванна Жилюк – серія 877, «Молитва за солдата»
Ольга Киця – серія 1287, «Російська дівчинка»
Саша Кладбіще / Darwin Tremor – серія 1357
Наталія Людвик-Мрака – серії 1060, 1157, 1177, «Сумний день народження», «В люту весну війни», «Вона в війні»
Олександр Олесь – серія 557, «Живи, Україно!»
Олександр Хоменко – серія 1017, «Забери мою мову»
Христина Панасюк – серії 717, 1047, «Та від тебе не пахне війною…», «Наше світло»
Сергій Пантюк – серія 1177, «Балада про пораненого Херувима»
Дмитро Савченко – серія 1347, «Постанем в світлі…»
Анна Сісецька – серія 1327, «У світі я вже сам один»
Світлана Фоменко – серія 1367, «Перемогу здобувають разом»
Юрій Чередник – серія 657, «Жнива Перемоги»
Тарас Шевченко – серії 1124–1127, «Шевченко тримає стрій»