Коли ми беремо до рук дитячу книгу, ми шукаємо не просто текст, а ключ до світу, де дива відбуваються на кожному кроці. Збірка львівської поетеси, членкині НСПУ Надії Бойко «Сорока на уроках» (видавництво «Іліон», 2023) – це сам такий «золотий ключик». Авторка, яка за фахом є інженеркою, зуміла побудувати неймовірно точні, ритмічні та водночас емоційно тендітні конструкції дитячих мрій.
Центральний образ збірки – Сорока – постає перед нами не як «пліткарка», а як старанна, хоч і дещо бешкетна учениця. Вона приходить до школи з повним набором, прихопивши «зошит в сумку, олівець, лінійку, гумку». Але справжня майстерність Надії Бойко проявляється в тому, як вона тонко вплітає гумор у процес навчання:
«В сойки циркуль, в грака ручку –
Віднімає все блискуче.
Додавати ще навчиться
Білобока мудра птиця».
Це не просто вірш про математику, це точне спостереження за природою, загорнуте у казкову обгортку.
Світ у книзі Надії Бойко – кольоровий і пластичний. У вірші «Северинко й олівці» ми бачимо, як дитяча логіка перемагає дорослий скептицизм. На питання мами: «Дощ хіба буває синій?!», хлопчик відповідає не словом, а ділом:
«Посміхнувсь малий художник,
Повернув нам день погожий,
Ще й велику, розмаїту
Змалював веселку літом».
Тема радості від взаємодії з природою продовжується у вірші «Парасолька», де дівчинка Леся щиро тішиться дощу, бо її «рябесенька, як квасолька» парасолька дарує можливість стрибати «втішено по калюжах».
Особливе місце у збірці займають високі акорди любові до рідного Львова та України. «Львівський левик» – це не просто камінь, це вірний вартовий, який попри те, що «любить інколи поспати», пильним оком стереже древнє місто. Ця поезія виховує патріотизм органічно, через відчуття безпеки та причетності до великої історії. А вірш «Українська вишиванка» стає справжнім славнем ідентичності:
«Розквіта на ній ромашка,
Мак буяє, сіла пташка.
І пшеничні колосочки
Попросились на сорочку».
Авторка майстерно олюднює природні явища. Зима у неї – талановита кравчиня, що «шиє всім обнови», навіть ягідкам калини дарує «помпони». А метафора грибочка, що «причаївся тишком-нишком, як у нірці хитра мишка», створює атмосферу справжньої гри в хованки з лісом, до якої поетеса запрошує маленького читача. Перекотиполе в її віршах – це мандрівник, який котиться, «неначе по двору гумовий м’ячик», і врешті-решт таки втомився: «Був би крос, якби не фініш!».
А педагогічний талант авторки проявляється у вірші «Олежик і лисички», де через діалог тата і сина дитина вчиться розрізняти гриби:
«І цікавий, небайдужий,
Здивувався хлопчик дуже,
Що грибок цей невеличкий
Називається «лисичка».
Не пройшла повз увагу й «котяча серія». Кожен котик тут – харизматична особистість.
Котик Колобок – енергійний розбишака, який має «у собі пружину» і «учинив переполох», перекинувши квіти.
Киця Марися – справжня «леді», яка вередує, бо хоче «модну кличку».
Киця Ожинка – втілення грації та манер, яка «не робить шкоди», хіба інколи «подре шпалери».
Цікавим є колективний портрет у вірші «Забавні киці», де Пушинка, Багіра та Барсуня сперечаються, чиї очі – «смарагди» та чия шубка «найкрасивіша».
Поезія Надії Бойко – це «вітамінна добавка» для душі сучасної дитини. Вона вчить спостерігати «Стук-стук-стук» дятла, співчувати ластівці, яку хоче дістати кіт Рудько, та пишатися своїм корінням. «Сорока на уроках» – це книга, яку варто читати вголос, насолоджуючись кожною римою та кожним яскравим образом.
Це література, яка допомагає дітям залишатися дітьми, а дорослим – згадати, як це: бачити сонце, що «підморгнуло – і гайда в ліжко».
Віра Марущак, письменниця
голова Миколаївської обласної організації НСПУ
