À la guerre civile comme à la guerre civile
Припустивши можливість присутності військ європейських країн на українсько-російському фронті, президент Макрон продемонстрував не так сміливість вояка, як хитрість картяра.
Він підвищив ставки: якщо ви кажете, що воюєте не з Україною, а із Заходом, то направлення західною країною своїх військ на західно-російський фронт виглядає цілком логічним.
Думаю, в рамках цієї логіки невипадково з’явились (з подачі Маргарити Симоньян) й розмови німецьких офіцерів, які обговорювали ліквідацію Керченського мосту німецькими ракетами. Який же піднявся галас на болотах! МЗС Росії зажадав від Німеччини роз’яснень! Це приблизно як вимагати від фон Ріббентропа пояснень щодо плану Барбаросси. Це війна, Меггі!
Може, і нам час піднімати ставки?
Вчора відомий всім Дімон повідомив, що «землі обох сторін Дніпра є невід’ємною частиною російських стратегічних історичних кордонів» (виступав він в такому собі синьому жупані; одразу згадується титул гетьмана Дорошенка «гетьман обох берегів Дніпра»). І що «всі спроби їх змінити, відрізати по живому є приреченими».
А хто сказав, що ми хочемо відрізати по живому? Ми один народ, «у нас спільна мова, спільна релігія, спільні уявлення про повсякденний звичний спосіб життя людини» (що б це не означало). У нас з вами, браття, громадянська війна. А в громадянській війні йде боротьба за владу на всьому «святому для кожного з нас просторі».
Програмою-максимум українських військ має бути не вихід на кордон 1991року, а завоювання Москви, встановлення української влади на всій території так званої «Російської Федерації», перебирання контролю над ядерною зброєю, ліквідація Росії як суб’єкта міжнародного права.
Київ – мати міст руських буде столицею такої собі Великої Русі (Great Rus), де решта земель – від Калінінграда до Камчатки, від Москви до Грозного певний час перебуватимуть у стані провінцій київської імперії (згодом можливе отримання статусу домініону на кшталт Австралії та Канади).
Хіба не так має виглядати перемога у громадянській війні, де одна частина суспільства, українці (а «Україна – це, безумовно, Росія» – Мєдвєдєв), бере гору над іншою, росіянами (малороси над великоросами)?
Громадянська війна, так громадянська війна! (вимовляється з інтонацією «Стадіон, так стадіон!»)
