Геть московського попа! (Точка зору пантеїста.)
Релігійний вплив на українську людину є вкрай незначним. Маю досвід порівняння східного і західного регіонів країни.
У Харкові було б дуже дивним, якби пасажири автобусу хрестились, проїздячи повз культову споруду, тоді як у Львові це – норма.
У Львові у неділю ринки напівпорожні, бо всі у церквах, а у Харкові по неділях ринки буяють.
Про кількість церков я вже мовчу.
Але як у Львові, так і у Харкові в громадському транспорті гнівно сперечаються; як на сході, так і на заході автомобілісти зневажають пішоходів, а продавчині – покупців; молоді львів’янки свою чудову українську мову пересипають таким саме російським матом, як і їхні харківські однолітки – російську; у бикуванні львівські парубки не поступляться харківським пацанам. І шахрайство, і корупція, і решта злочинів не відрізняють протилежні за релігійним старанням регіони України.
Ані українська релігійність, ані її відсутність не впливає на культуру поведінки українців.
А на що впливає? На національну ідентичність. Бо православна релігія не має латинської екстериторіальності. Якщо у папістів «багато народів – одна церква», то в ортодоксів – «кожному народу – своя церква».
Путін і Гундяєв вважають нас одним народом, отже, заперечують наше право на власну церкву. Ми з ними не згодні, отже, маємо підтримувати ПЦУ.
Принцип відокремленості церкви від держави тут абсолютно не діє. Хоча б тому, що на нього постійно посилаються і московські попи, і наші, і українська держава.
Московський піп В.Легойда («міністр закордонних справ» у Гундяєва) «обратил внимание на грубое нарушение одного из главных базовых принципов устроения демократического общества — отделения Церкви от государства».
На згубне для нашої демократії зрощення церкви та держави звертає увагу й митрополит Епіфаній: «Протягом тривалого часу і наша церква, і українська держава, і суспільство намагалися спонукати керівництво [Української православної церкви] Московського патріархату в Україні остаточно припинити підлеглість російському центру, який цілком перебуває під контролем кремлівської адміністрації».
Відокремлення церкви від держави є необхідним лише за межами політики: школа, свобода віросповідання, заборона обов’язковості певної релігії. Тобто все те, що заперечує свободу особистості і веде до тоталітаризму.
Гасло «церква поза політикою» є таким саме безглуздим, як «спорт поза політикою», «мистецтво поза політикою» тощо. Людина є «політичною твариною», за Арістотелем, тож позбавити її діяльність політичних ознак означає перетворити її життя на просто тваринне.
Тому, геть московського попа! Хай живе ПЦУ! (І в Лаврі, зокрема.)
