130 років тому:
20.11.1895 – у м. Старий Самбір на Львівщині народився Євген Зиблікевич (літ. пс. К. Порохівський), провідний учасник національно-визвольної боротьби у ХХ сторіччі. Батько – міський судовий урядовець. Євген закінчив гімназію у Перемишлі (1915). Під час Першої світової війни доброволець Українських січових стрільців, потрапив у московитський полон. Наприкінці 1917 один із творців формації Січових стрільців у Києві, чотар. Учасник протигетьманського повстання Директорії УНР та бою під Мотовилівкою (18.11.1918). Поранений в боях з більшовиками (зима 1919). Сотник УГА. У 1920 розпочав вивчення юридичних наук в Таємному українському університеті у Львові, проте політична діяльність та арешти не дозволили продовжувати навчання. Призначений Є. Коновальцем окружним комендантом УВО в Перемишлі (1921 і 1923). Восени 1922 засуджений польським судом на два з половиною роки ув’язнення за співучасть у замаху на Ю. Пілсудського, проте у січні 1923 звільнений за амністією. Вдруге заарештований у лютому 1924 після того як в Ольги Басараб польська поліція вилучила списки членів УВО, в яких було ім’я Зиблікевича та засуджений (28.03.1925) до 3 років ув’язнення. Звільнений на початку 1928. Учасник І Конгресу українських націоналістів та співзасновник ОУН (Відень, 01.1929). Для поширення ідей ОУН разом із Зеноном Пеленським викупив в діячів гетьманського руху та редагував перемиський часопис «Український голос» (до 1932). Також редактор часопису «Бескид» (1931-1933) в Перемишлі, спортивної газети «Змаг» (1935-1937), часопису «Новий час» (1937-1939, Львів). Знову на лаві підсудних на процесі «конгресистів» (засновників ОУН) у Львові (05-09.1932), проте ухвалою суду виправданий. Наступний арешт відбувся через рік за приналежність до ОУН. Після Другої світової війни емігрував до США. Ще в Європі став чільним діячем гетьманського руху; про це як будучи учасником повстання проти Павла Скоропадського він перейшов на гетьманські позиції в одному з інтерв’ю Зиблікевич констатував: «Ми зробили помилку. Не треба було валити української держави – яка б вона тоді не була. Але у нас майже всі були тоді соціалістами…». Редактор українського католицького щоденника «Америка» у Філадельфії (1953-1962), якому надав загальноукраїнського громадського спрямування. Керівник спортового товариства «Тризуб» (від 1960), яке стало чемпіоном США в копаному м’ячі. Засновник та президент Східноєвропейського дослідного інституту імени В. Липинського у Філадельфії (1964-1987), метою якого було збереження, опрацювання та публікація архівних матеріалів із новітньої історії України та зокрема дивом врятованого від зазіхань Москви архіву В. Липинського у Відні. До кінця життя вважав себе громадянином України. Помер у м. Філадельфія у США 1987.
