Китайський інтерімперіалізм
Великого розголосу набуло інтерв’ю, що його дав газеті NYT китайський амбасадор при ЄС пан Фу.
Руський мір сколихнуло пояснення посла щодо “безмежної дружби” між Китаєм та Росією, котрий вислів паном Фу було схарактеризовано як всього лише “риторичний прийом”.
Української уваги заслуговують дві тези: 1. неможливість та необов’язковість контактів голови Сі з президентом Зеленським; 2. розуміння Китаєм російської агресії.
В обгрунтування першої тези китайський дипломат послався на те, що між Україною та КНР відбуваються часті контакти на нижчому рівні.
У зв’язку з цим цікаво подивитись на сайт посольства КНР в Україні.
Посольство закрите. Які можуть бути контакти? Мова сайту китайська.
Опція “other languages” видає лише російську мову (українське посольство пропонує і китайську, і англійську). Єдине, що робить російськомовний інтерфейс доброзичливим, це кримське Ластівчине гніздо як символ України (на китайськомовній сторінці за символ править Велика китайська стіна).
Якщо вірити, що у китайців нічого не буває просто так, а все має свої приховані смисли, то… я заплутався.
Все значно простіше з китайським виправданням російської агресії. За словами посла Фу, Пекін не засудив вторгнення, оскільки розуміє заяви Росії про оборонну війну проти посягань НАТО, а також тому, що його уряд вважає “першопричини складнішими”, ніж кажуть західні лідери.
У перекладі російською – “Не все так однозначно” та “Я хочу подчеркнуть — это они развязали войну” (Путін).
Використання росіянином та китайцем іменника “війна” у сполученні з прикметником “оборонна” свідчить про недостатнє опанування історичним досвідом.
У 1939 році німець ствержував: “Для відбиття постійних польських атак сьогодні на світанку німецька армія почала воєнні дії проти Польщі. Ці дії не можна схарактеризувати як війну, це лише дії, котрі були спричинені постійними польськими атаками”.
Вчитися ніколи не піздно.
