
Ярослав Зінич, ще один приклад долі українських підлітків-еміґрантів 1947-1949 рр.
Якщо порівняти долю Я. Зінича з долею його ровесників, які залишилися 1944 р. у рідному Станиславові, в який, потім – понад 50 років пізніше, він приїхав вже до Івано-Франківська (назву міста змінили в 1962 р.), то можна зрозуміти інстинкт передчуття матері Ярослава – Олени Зінич. Його рідне місто, за той час, комуністи зуміли напів зрусифікувати, а він, в чужому оточенні, зумів зберегти мову своїх предків у далекому заокеанському краю