«Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за Неї». Нині ці слова промовляють на вишколах воїни бригади спеціального призначення «Азов», 3-ї окремої штурмової бригади та інших підрозділів ЗСУ. І це неабияк мотивує. Це перша з десяти заповідей із «Декалогу ОУН».
За радянських часів декламування заповідей українського націоналіста вважалося крамолою. Ті, хто це робив, потрапляли на гачок органів КГБ, підлягали профілактиці чи то й арешту. А автор «Декалогу ОУН» безсумнівно підлягав розстрілу. Якби його змогли знайти й заарештувати. Але не змогли.
За проголошення будь-якої фрази з «Декалогу ОУН» сьогодні так само рашисти не пощадили б нікого, як і за гасло «Слава Україні!». Бо кожна наскрізь просякнута українською кров’ю, українською ідеєю, української мрією.
Йдеться про Степана Ленкавського, який сформулював ці заповіді у свої 25 років, який став на чолі ОУН (революційної) після вбивства Степана Бандери. 30 жовтня – пам’ятна дата з дня його смерті.
Заглиблення в розсекречені документи з архіву Служба зовнішньої розвідки України дає змогу зрозуміти, чому ж автор «Декалогу ОУН» був таким небезпечним для радянської влади, чому мав організаційний псевдонім «Залужний», а побратими по-дружньому називали його «Професором». Оперативній справі на нього чекісти дали назву «Сухий». В агентурних повідомленнях характеризували як людину, яка «невимоглива до своїх потреб. Задовольняється найменшим… Від організації на своє життя брав стільки, скільки було потрібно, щоб лише проіснувати. Де в чому подібний аскету». Він справді усього себе присвятив боротьбі. Не мав ні сім’ї, ні власного житла.
У повоєнний період С. Ленкавський мешкав у Німеччині. Був членом Проводу Закордонних Частин ОУН, курирував військовий сектор, зокрема її розвідку і контррозвідку. Впродовж 1950–1951 і 1959–1968 років очолював Провід ОУН. Помер 30 жовтня 1977 року в Мюнхені.
У радянський період його ім’я піддавали забуттю. Попри це його «Десять заповідей українського націоналіста» не переставали бути морально-етичним кодексом для сотень тисяч учасників національно-визвольної боротьби за незалежність України. І досі вони не втрачають своєї актуальності.
Вдумаймося в них:
«Не дозволиш нікому плямити слави, ні чести Твоєї Нації».
«Пам’ятай про великі дні наших Визвольних змагань».
«Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба».
«Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації».
Пізнаваймо незнані сторінки нашої історії і шануймо тих, хто в усі часи боровся за її свободу.
Світлини – з ГДА СЗРУ.
