220 років тому, 12 листопада 1805 року у селі Сторожове Полтавського повіту (нині належить до Чутівської селищної громади Полтавського району Полтавської області) народився Дмитро Старицький – український театральний діяч, режисер-аматор і драматург, автор драми «Послідній кошовий запорізький» Дмитро Старицький. Цьогоріч 220-річчя із дня його народження за ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та згідно із Постановою ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» відзначається на державному рівні.
За даними дослідника Валерія Томазова, козацько-старшинський рід Старицьких походить від полтавського протопопа Луки Семеновича та його нащадків – полтавських і миргородських полкових сотників, хорунжих і обозних; котрі започаткували дві основні гілки роду — полтавську і миргородську. Дмитро Старицький – вихідець із полтавської, а до миргородської належали письменник Михайло Старицький та його дочки — знані українські інтелектуалки Людмила, Марія і Оксана.
Після здобуття освіти в кадетському корпусі, Дмитро Старицький присвятив кілька років військовій службі, перебуваючи на ній у період з 1829 по 1834 роки. Незабаром справжнє покликання знайшов у сценічному мистецтві, ставши на той час однією з ключових фігур у царині створення українських аматорських театрів. Відіграв важливу роль у становленні українського театрального мистецтва, закладаючи основи, на яких пізніше виросла професійна сцена.
У Чернігові такий театр створив разом із земляком Опанасом Марковичем, теж вихідцем із Полтавщини, уродженцем села Кулажинці (тепер Гребінківська міська територіальна громада Лубенського району Полтавської області), ваговитим фольклористом та етнографом, істориком за освітою й покликанням, самодіяльним композитором. Обидва митці стояли біля витоків чернігівського «Товариства, кохаючого рідну мову». Обидва тривко вписали своє ім’я в нашу національну духовну скарбницю. Письменниця Галина Тарасюк називала Марковича тим, «хто попри цинічно неприхований колоніальний гніт, не побоявся стати біля витоків українського національного духу».
У Полтаві ж Дмитро Старицький став фундатором драматичного гуртка, який влаштовував вистави для містян. Організовував і перегляди п’єс чернігівців, що гуртувалися довкола «Товариства, кохаючого рідну мову». Випробовував себе й у ролі актора, сам виходив на сцену. Найбільш відомою роллю був Возний у п’єсі Івана Котляревського «Наталка Полтавка».
Портрет кошового отамана Петра Калнишевського-героя драми Дмитра Старицького
У 1865 році Дмитро Старицький написав драму, присвячену Петрові Калнишевському – українському державному культурному та релігійному діячеві, останньому кошовому отаману Війська Запорозького Низового, політичному в’язню Російської імперії. Твір мав назву «Послідній кошовий запорізький». У ньому драматург звертається до доленосних і трагічних сторінок української історії — періоду ліквідації Російською імперією Запорізької Січі у 1775 році. Драма користувалася популярністю, входила до репертуару полтавського, чернігівського та інших тогочасних аматорських театрів, була важливим елементом формування національної історичної свідомості серед глядачів.
Актори полтавського обласного музично-драматичного театру імені Гоголя-виконавці ролей з п’єси «Наталка Полтавка»
Дмитро Михайлович Старицький помер після 1871 року в місті Красноград (нині Харківська область).
Упорядкував Олег Пустовгар,
представник УІНП у Полтавській області
Джерела:
-
Старицькі//Валерій Томазов//Енциклопедія історії України
-
Світ його душі. Дмитро Старицький//Офіційний сайт Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки
