Олег Вітвіцький
Впродовж останніх десятиліть одна з найтрагічніших сторінок української історії – цілеспрямований злочин московського більшовицького режиму проти українського народу – Голодомор зайняла належне місце не лише у меморіальній пам’яті українців, але й усього цивілізованого світу.
І от, майже через століття після Голодомору, Україна знову зіткнулася з трагедією голоду, спричиненою російською агресією. Змінилися історичні епохи, кордони країн, але злочинці та їхні теророристичні методи залишились тими самими.
В окупованих Олешках на Херсонщині розгорнулася справжня гуманітарна катастрофа. Люди залишилися без належного постачання продовольства, питної води, ліків та електроенергії. За свідченнями місцевих жителів і волонтерів, виснажені люди були змушені шукати будь-яку можливість прогодуватися, а деякі опинились на межі загибелі від голоду або холоду.
Звичайно, масштаби катастрофи суттєво інші, але сам факт загрози повторення геноциду українців уже в ХХІ столітті не може залишати байдужим.
Місто, понівечене війною та затопленням після руйнування Каховської ГЕС, опинилося фактично в ізоляції. Заміновані дороги, небезпека обстрілів, відсутність безпечних гуманітарних коридорів перетворили пошук їжі та спроби евакуації на смертельний ризик.
Наприкінці жовтня 2026 року частину мешканців вдалося евакуювати. Однак трагедія Олешок залишається болючим нагадуванням про долю цивільного населення в умовах російської окупації. Агресор не гребує жодними методами, щоб залякати українців, зламати опір і змусити скоритися.
Безперечно, історичні обставини Голодомору та нинішньої гуманітарної кризи різні. Проте їх поєднує страшна реальність: цивільне населення страждає від голоду внаслідок злочинних дій московських окупантів. І не виникає жодного сумніву, що головною метою путінського, як колись сталінського режиму, є фізичне знищенння українського народу і демонтаж української державності.
Але уроки Голодомору лише підтверджують впевненість у тому, що, незважаючи на усі терористичні зусилля, саме ворог, а не ми приречений на поразку і відплату!
Сьогодні пам’ять про Голодомор – не лише данина мільйонам невинно вбитих. Це наш моральний обов’язок перед теперішнім і майбутніми поколіннями: боротися, вистояти і перемогти!
