Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів. Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки
поховання знаходяться за сільським цвинтарем, не обгороджені, немає жодної пам`ятної таблички на цьому місці… Просто припорошена сніжком земля…
Основним фігурантом справи, з яким вели гру КГБісти, був Аркадій Жуковський, мешканець Парижу. З 1977 року він був доцентом Інституту східних мов і цивілізацій Паризького університету. Разом із тим, від 1969 року – професор Українського вільного університету, продекан філософського факультету
“Самостійний погляд на історію як досвід спільноти — це мета політики національної пам’яті. Слід розуміти взаємозв’язки процесів і не втрачати з поля зору історії людей. Саме цей баланс — засадничий в нашій роботі”, — прозвітував В’ятрович.
30 жовтня 2017 р. життя Народного героя України, прес-офіцера Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, активної громадської діячки Аміни Окуєвої обірвалося від ворожої кулі. Але ми не зрадимо традиції. Ми знову зберемося, згадаємо світлу й щиру людину, продовжимо її справу
25 лютого виповнюється 100 років від затвердження Тризуба державним Гербом Української Народної Республіки
Наведені свідчення є надзвичайно цінним історичним джерелом, котре змальовує правдиву й об’єктивну картину визвольних змагань. Вони цілком узгоджуються зі свідченнями, зробленими саме під час боротьби за незалежну Україну, які збереглися в архівних судово-слідчих справах
23 лютого, на день Совєтської армії, активісти СНУМ намагалися пройтися ходою до штабу Прикарпатського військового округу, але у зв’язку з протидією правоохоронців, змінили задум й провели несанкціонований мітинг, який зібрав більше 5 тисяч осіб. Співробітники КГБ нарахували на мітингу 12 плакатів, серед яких «Більшовицьку армію – геть з України!», «Ми за Українську повстанську армію та Українську галицьку армію» тощо
Будуючи політичні плани, провідні члени ОУН покладалися на війну Німеччини з Польщею, під час якої вдалося би створити незалежну Українську Державу. Протягом весни–літа 1939 р. на території Волинського, Львівського, Станіславівського та Тернопільського воєводств польські органи безпеки зафіксували активне посилення навчань та практичних тренувань членів легальних українських спортивних і пожежних товариств. В аналітичних записках цих органів констатовано видання і впровадження в дію інструкції КЕ ОУН на ЗУЗ щодо організації повстанської боротьби в разі оголошення польською владою загальної мобілізації. Ця інструкція вимагала від членів ОУН всіляко ухилятися від призову до польської армії та переховуватись по лісах, об’єднуватись у повстанські загони67. У разі початку німецько-польської війни український народ повинен був скористатися з цього моменту та відновити незалежну державу. Якщо ж Західну Україну окупує Червона армія, чинити опір вважалося недоцільним, але слід було використовувати можливості, щоб захопити зброю. Повстанцям категорично було заборонено вчиняти репресивні дії щодо євреїв, оскільки в країнах західних демократій (Англії, Франції, США) вони мали вирішальний вплив на формування зовнішньої політики, відтак це могло б зашкодити позитивному вирішенню українського питання на міжнародній арені
Після Революції Гідності ситуація частково змінилася, зокрема у Полтаві з’явилася вулиця Героїв Крут
Його праця для наступних поколінь — викладацька та допомога численним ініціативам — заклала міцні основи для продовження традицій жертовності та відповідальності перед країною та її майбутнім
Саме Григорій Коваленко та більшість його колег з Українського клубу у 1917 році, в добу Української Центральної Ради таки створять і зареєструють товариство «Просвіта» в Полтаві
23 роки – в неволi, за ґратами, по «психушках». Лише один Днiпропетровський «СПЕЦ» чи закритий «Владiмiрскiй централ», де карався Анатолiй Лупинiс, чого вартi. Навiть офіційно у прижиттєвих героях України не встиг походити-побути сей поважний чоловік. Власне, масонська – на п’ять кутiв зiрка, що її заснували 1998 року наші державці, – не на його груди була
Хронологія подій бурхливого квітня 1988 року – місяця заснування Народного Фронту Естонії, викладення і пояснення основних понять і формулювань, адреси і телефони ініціативного центру, вступна стаття голови Народного Фронту Едгара Савісаара, плани акцій боротьби за (поки що) економічну незалежність
За трохи більше ніж рік до проголошення незалежності України, співробітники радянських органів державної безпеки аналізували тогочасну діяльність організацій українських націоналістів, їх тактику та практичні кроки, які були спрямовані на відновлення незалежності України, а за термінологією КГБ – «розпалювання сепаратистських тенденцій, з метою відокремлення України зі складу СССР»
Нація – це з погляду націоналістів – спільнота і живих, і мертвих, і ненароджених українців. Не маємо права дозволити паплюжити честь тих, хто загинув за Україну. Наші опоненти можуть вступати в дискусії з нами, тими, хто живий, проте нехай не сміють чіпати мертвих
сам факт систематичного проведення під егідою оунівців міжнародних молодіжних конференцій на території України співробітники КГБ розцінювали, ні багато ні мало, як втручання у «внутрішні справи суверенної України» (!). Саме подібне формулювання від керівництва та співробітників КГБ звучить більш ніж саркастично
Не один раз на наших очах пісня перетворювалась у зброю. Українську зброю, якій не страшні бронетранспортери, “гумові демократизатори” та інші засоби російського імперського залякування
бій під Крутами став успішною оборонною операцією, оскільки зупинив ворога на кілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу
Презентували видання перший заступник голови Правління Меморіалу Богдан Моркляник, декан історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Іван Патриляк (Ivan Patrylak), історик і громадський діяч Микола Посівнич (Posivnych Mykola), керівник Мистецького Фонду імені Короля Данила Роман Грицьків та заступник директора Національної світлинотеки “Українська мить” Danylo Tsvok (Данило Цьвок)
