Юрій Щур
У листопаді 1949 року до радгоспу «Большевицький Наступ» Великоолександрівського району Херсонської області прибув переселенець Юрій Дудурич, уродженець села Бориня Турківського району Львівської області. Через три роки, у серпні 1952-го, із УМГБ тодішньої Дрогобицької області до Херсонської надійшла справа-формуляр на Дудурича, як на особу, що підозрювалася у зв’язках із представниками ОУН (м). У документах МГБ-КГБ їх, як правило, називали представниками Проводу українських націоналістів (ПУН). Це, очевидно, робилося для того, щоби відрізняти таким чином «мельниківців» від «бандерівців».
Підставою для заведення справи-формуляру стала виписка із орієнтування 1-го Управління МГБ УССР №1/1/187 від 7 лютого 1948 року про те, що під час розшифрування документів, вилучених у зв’язкового ОУН (м) Богдана Сеника було виявлено ряд явок та паролів до жителів Західної України, які були пов’язані з націоналістичним підпіллям. Серед таких під №41 був і Юрій Дудурич. Як свідчив на допитах Сеник, пароль та відгук мав бути «Кущ – Калина».
В процесі розробки справи, у співробітників МГБ виникла думка, що Юрій Дудурич міг бути лише зв’язковою ланкою до свого брата Гната. Останній у 1941 році виїхав до Німеччини й працював у Берліні, а у жовтні 1945 року по репатріації повернувся до рідного села. У березні 1946 року виїхав на роботу до Азербайджану (принаймні, такою була офіційна версія). Все це давало підстави співробітникам МГБ вважати, що Гнат прибув з Німеччини із завданням щодо проведення підпільної діяльності.
Для розробки Юрія Дудурича у Херсонській області Великоолександрівським районним відділенням МГБ було направлено агента «Марченка», який мав вивчати зв’язки об’єкта із переселенцями, підшукуючи серед них кандидатуру для вербування.
Першим до розробки планувалося ввести агента «Васю», який був уродженцем Львівської області. Завербований був у 1951 році на Львівщині, а від 1952 року, за викликом МГБ, проживав і працював на Херсонщині. З «органами» познайомився ще у 1948 році, коли був засуджений за самогоноваріння. Поки відбував присуд, усю його родину було виселено до Сибіру, як «бандпособників». У 1951 році «Вася» сам прийшов до Нестерівського відділу МГБ й повідомив, що у зв’язку із повісткою до Совєцької армії йому пропонують перейти на нелегальне становище й приєднатися до боївки ОУН. Добровільно пішов на співпрацю з МГБ, був засланий до боївки й підставив під удар 3-х підпільників. Пізніше видав молодіжну націоналістичну організацію, яка нараховувала 10 членів. За нетривалий час встиг проявити себе й у Херсонській області.
Його введення до справи мало виглядати наступним чином. Агент «Вася» мав виступати від імені вигаданого осередку оунівського підпілля, який нібито діяв у Херсонській області. Для цього колишні учасники агентурно-бойової групи УМГБ Львівської області, агенти «Буг» та «Боєвий» мали отримати від оперативників друкарську машинку (у розібраному вигляді), копіювальний та друкарський папір і з цим «добром» явитися до Дудурича, де відрекомендуватися членами ОУН, які потребують його допомоги. При цьому мали наголосити, що адресу Дудурича вони отримали від підпілля ОУН, а також рекомендації про його надійність. Відповідно, ці агенти мали звернутися до нього з проханням заховати у себе пакунок з друкарським приладдям. Забрати цей пакунок, за заздалегідь умовленим паролем, якраз і мав агент «Вася». Єдина проблема, яка непокоїла співробітників МГБ у цій комбінації, полягала у тому, що зв’язковий Сеник прибув від ОУН (м), а Дудурич належав до бандерівців. Такий стан речей вимагав обережності від агентів і додаткового опрацювання.
Судячи із подальших доповідних Херсонського МГБ, де містилися плани розробки справи Дудурича, агент «Вася» до справи введений не був. Це випливає з того, що аналогічні комбінації, із залученням тих самих агентів – колишніх бойовиків, з тією ж легендою, готувалися для агентів «Гуцула», а потім і для «Бориса».
План розробки вже під агента «Бориса» також містив пункт щодо подальших дій у випадку вдалої підстави агентів Дудуричу. Для прискорення розробки планувалося повторно направити до нього агента «Боєвого» й під час перебування того на квартирі у Дудурича – заарештувати, як підозрілу особу. Після цього до господаря помешкання під виглядом підпільника мав би прибути агент «Близький» для з’ясування обставин арешту.
Подібні плани були розкритиковані у Києві. Столичні МГБісти зауважували, що плани не продумані, засновані лише на здогадках. Протягом року, допоки тривала розробка Дудурича, херсонські чекісти так і не спромоглися дізнатися, чи прибув Дудурич просто як переселенець, чи все ж таки мав завдання від підпілля ОУН. Крім того, його зв’язки та знайомства зовсім не було опрацьовано. Зважаючи на це, план розробки авторства херсонських спеців було визнано поганим і безперспективним. Натомість пропонувалося детально опрацювати його знайомих за місцем роботи та проживання й ввести у справу кваліфікованих агентів, які досконало знали методи діяльності підпілля ОУН.
Разом із співробітниками МГБ Дрогобицької області необхідно було встановити колишніх членів ОУН, які разом з Дудуричем перебували у підпіллі. Відповідно, з’ясувати чи є серед них агенти, які могли б включитися в розробку Дудурича. Крім того, необхідно було також згадати про його брата Гната, якого протягом року ніхто не розробляв, навіть не розшукував.
Продовжуючи роботу серед оточення Юрія Дудурича, МГБ готувалося до вербування уродженця Тернопільської області Володимира Шандрука. Останній під час німецької окупації перебував у повстанському відділі ОУН (м) під проводом «Хріна». До 1952 року Шандрук перебував на нелегальному становищі, діяв самостійно. Потім вийшов з повинною й після допитів та надання інформації про відомих йому членів ОУН (м), виїхав по переселенню до Херсонської області. За умови вдалого вербування, Шандрука планували відправити на розробку підпілля ОУН (м) загалом та Юрія Дудурича зокрема.
