До 140-річчя народження диригента, бандуриста, педагога Дмитра Андрусенка

4 жовтня 1885 року, 140 років тому у Решетилівці на Полтавщині народився Дмитро Андрусенко – український диригент, бандурист, педагог; організатор і диригент капели бандуристів у місті Суми, жертва комуністичних репресій.

Малою батьківщиною митця є козацьке містечко Решетилівка на Полтавщині, відоме традиційною вишивкою «білим по білому» і як один із центрів українських народних промислів.

Решетилівка. малюнок Тараса Шевченка

Ази гри на бандурі юний Дмитро отримував від диригента Василя Осадька. «У 1921 році Дмитро Андрусенко закінчив дворічні диригентські курси в Полтаві. У 1921–26 роках викладав співи на педагогічних курсах у Решетилівці. Організував капели бандуристів при школах у Решетилівці (1927), Кривому Розі (1929–31), селі Веприк тодішнього Гадяцького району на Полтавщині (1931– 32)», – розповідає в «Енциклопедії сучасної України» дослідник Б. Жеплинський.

Кінець 20-х рр., початок 30-х рр. позначився дискредитацією української культури та впровадженням політики геноциду української нації, здійсненого московським режимом у 1932-33 рр. Тисячі українських митців, серед них кобзарі, бандуристи опинилися під наглядом совєтських каральних органів, в тому числі з 1932 року і Дмитро Андрусенко.

У 1937 році сталінське НКВС запроторило українського бандуриста до в’язниці з формулюванням «за участь у контрреволюційній організації». Дмитро Андрусенко проходив по справі Чумака Никифора – керівника Шишацької капели бандуристів та учасника антибільшовицького повстанського загону під проводом військового діяча УНР Сергія Дубчака. Цей загін виник навесні 1920 року в Миргородському повіті Полтавщини й протистояв агресії ленінської росії у 1920-21 роках. Краєзнавиця Людмила Розсоха у монографії про події Української революції 1917-21 рр. «Миргородська повінь» оповідає, що найбільший збройний опір чекістській більшовицькій ленінській продрозверстці повстанці Дубчака вчинили у Баранівській, Шишацькій й Сорочинській волостях згаданого повіту.

Андрусенко провів 10 років у тюрмі СРСР, а після виходу на волю продовжив займатися улюбленою справою – керував капелою бандуристів. Зокрема, у інтернет-виданні «Український музичний світ» сповіщається, що митець з Полтавщини після поневірянь у російсько-комуністичних застінках, переїхав до Сум, де «з 1947 року керував капелою бандуристів при Палаці культури. Виступав як соліст-бандурист, а ще керував ансамблями у селах Недригайлівка, Вільшана та Шалигине Сумської області».

Музикознавці встановили, що у 1949 році Дмитро Андрусенко започаткував у Сумах ще й дитячу капелу бандуристів. Також вихідець із козацької Решетилівки створив низку обробок українських народних пісень та кілька власних. Виготовляв власноруч музичні народні інструменти – бандури, цимбали, сопілки.

Помер 18 липня 1965 року у Сумах. 140-річчя від дня народження Дмитра Андрусенка як пам’ятна дата увійшло до Постанови ВР «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2024-2025 роках» і відзначається цьогоріч на державному рівні.

Олег Пустовгар, представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області.

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа