Славної памяті Теодор Миколайович Варава народився 14 вересня 1930 р. в селі Грималівка Бродівського району Львівської області. Член ОУН на псевдо “Борис”, заступник станичного в рідному селі. Його брат Тимофій був в УПА. Батько Микола, мати – Анна та сестра Марія з 1945 по 1946 рр. жили нелегально. Варава Марія – “Голубка” була членом ОУН, де виконувала функції зв’язкової та збирала продукти для повстанців. З осені 1945 р. мав зв’язок із боївкою “Остапа”, а взимку 1946-1947 – з боївкою “Ярого”. В лютому 1947 р. збирав гроші для повстанців. Заарештований 3 травня 1947 р. та 31.12.1947 ВТ військ МВС засуджений на 25 р. ВТТ з обмеженням у правах на 5 р. (ст. 54-1а, 54-11 КК УРСР). Звільнений 25.08.1955 р., однак “своєї злочинної діяльності не припинив, а влаштувавшись на роботу в шахту м. Нововолинська, вів серед шахтарів антисовєтську націоналістичну пропаганду та агітацію. Так, у лютому 1957 р. обвинувачений Варава в розмові з робітниками заявляв про необхідність створення Самостійної України, наклепницьки відгукуючись про дружбу українського і російського народів, вказуючи при цьому, що український народ є рабом росіян”.
7.10.1957 УКДБ при РМ УРСР у Волинській обл. заарештований удруге (ст. 54-10 ч. 2 КК УРСР). Засуджений на 10 років ВТК. Йому інкримінували те, що він відправив А. Хільчуку, з яким раніше відбував покарання, лист антисовєтського змісту. В ньому “возводил злобную клевету на Советский строй, заявляя, что у нас, в Советском Союзе, воля в кавычках, а также, что его родственники остаюются крепостными в Сибири”. Ні під час слідства, ні під час т. зв. суду винним себе не визнав, а вголос висловлював зневагу окупантам та вигукував “Слава Україні!”. Відтак отримав 8 літ позбавлення волі, обмеження у правах на три роки і конфіскацію майна та стягнення з нього 250 карбованців “компенсації” за судові витрати.
За своє життя Теодор Варава пізнав багато тюрем: бродівську, львівську (на Лонцького), золочівську (замок Собєського), луцьку (замок Любарта), київську (вул. Володимирська, 33), тяжкі етапи і суворі табори ГУЛАГу. Реабілітований Львівською обласною прокуратурою 24.05.1993 р.
Відбувши другий термін, повернувся в рідний край, аби відроджувати Батьківщину. Свій активний шлях продовжив у м. Червонограді. Помер 4 серпня 2019 р. та похований у рідному селі.
