Також КГБ звертало увагу на ту обставину, що оунівці для поширення свого впливу на територію УССР намагалися використати українців, які були громадянами країн «соціалістичного табору». Через це в квітні й липні 1976 року у Києві відбулися робочі зустрічі за участі співробітників МВД Польщі й Чехословаччини. Було напрацьовано й погоджено заходи, які мали сприяти викриттю каналів зв’язку й перебирання контролю над ними
Микола Сціборський – автор низки ґрунтовних праць з теорії та практики українського націоналізму, зокрема: «Робітництво і ОУН» (1932), «ОУН і селянство» (1933), «Національна політика більшовиків в Україні» (1938), «Демократія», «Сталінізм» (1938), «Україна і національна політика Совєтів» (1938), «Україна в цифрах» (1940, 1944) й «Нарису проекту основних законів (Конституції) Української Держави» (1939).
Розробка в багатьох випадках проводилася примітивно, часто – без будь якого контакту з МВД західних областей України. Фахової агентури явно не вистачало, через це в багатьох областях була відсутня цілісна оперативна обстановка.
Своєрідним «проривом» можна вважати академічний збірник матеріалів під назвою «За край і волю, за нації долю! Дослідження, документи, свідчення», видані щойно під егідою Національного музею історії України у Другій світовій війні (генеральний директор – заслужений працівник культури України І.П.Ковальчук) та Інституту історії України НАН України (директор – академік НАН України В.А.Смолій; до речі, він автор «Вступного слова» до цього збірника)
Також КГБісти звертали увагу на той факт, що закордонні націоналістичні центри спільно з редакціями антисовєтських радіостанцій здійснюють активну пропаганду висунутих від визвольного руху кандидатів в депутати. Серед таких речей згадувалися й агітаційні матеріали, які переправлялися на територію України та містили карикатурні зображення представників компартійного й совєтського активу
Український Інститут Національної пам’яті оприлюднив позицію щодо масового вбивства цивільного українського населення в Сагрині
Під час німецької окупації – провідник Тернопільського, Чортківського та Бережанського округів. Організатор загонів УПА на Тернопільщині (1943-1945), заступник крайового провідника Закерзонського краю в Польщі (1945-1947), Північно-західних українських земель (1948-1953). Член проводу ОУН та Української Головної Визвольної Ради (від 1950). 11 липня 1953 року в лісі на Хмельниччині Василя Галасу разом із дружиною Марією захопила структура МГБ.
Разом із багатьма іншими пораненими та тяжко хворими на тиф потрапив у польський полон. У полоні перебував (Домб’є, Тухолі на Помор’ї) з 15 червня 1919 р. до 7 листопада 1920 р.
Після повернення агента до УССР, йому були надані для ознайомлення фотографії лідерів ОУН, які проживали у Канаді. Таким чином було з’ясовано, що іменем «Максим Зелінський» скористався Олександр Матла, за даними КГБ, керівник Служби безпеки ОУН у Канаді
Питання, як сприймати день 8 березня, є проблемою внутрішнього морального вибору кожного зокрема. Чи цього дня брати участь в урочистостях, свого часу накинених українській нації більшовицькими окупантами, які нищили народ, його давній уклад, віру, традиції, підмінюючи їх штучними, нашвидкуруч вигаданими святами, а чи віддати належну молитовну пошану тим, кого ці ж більшовицькі кати винищували лише за те, що були українцями та християнами, – нехай вирішує кожен, як йому підказують його переконання та сумління
Павла Шандрука недаремно називають «залізним генералом». Адже в 1919-1920 роках він як підполковник, а потім полковник, командував полком і бригадою в боях з більшовицькою Росією в складі непереможної 3-ої Залізної дивізії Армії УНР
Вже в січні 1954 року, аналізуючи проведену нараду, заступник начальника 4 Управління МВД УССР полковник Майструк зазначав, що там були виявлені серйозні недоліки у роботі органів МВД східних областей УССР з виявлення та знешкодження діяльності ОУН
До 100-річчя національного Гербу України Національний музей-меморіал «Тюрма на Лонцького» пропонує увазі львів’ян та гостей міста виготовлений із металу й досконалий у своєму графічному накресленні Тризуб, що його свого часу запроектував славнозвісний український художник Георгій Нарбут.
Упродовж всієї каральної акції за 15 км від Корюківки розташовувалися 3-5 тисяч вояків радянського партизанського з’єднання Федорова, які не прийшли на допомогу жителям і не захистили їх від 300-500 карателів. Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито 6700 осіб, спалено 1290 будинків. Серед 1893 встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, за іншим підрахунком 1097 — жінки
поховання знаходяться за сільським цвинтарем, не обгороджені, немає жодної пам`ятної таблички на цьому місці… Просто припорошена сніжком земля…
Основним фігурантом справи, з яким вели гру КГБісти, був Аркадій Жуковський, мешканець Парижу. З 1977 року він був доцентом Інституту східних мов і цивілізацій Паризького університету. Разом із тим, від 1969 року – професор Українського вільного університету, продекан філософського факультету
“Самостійний погляд на історію як досвід спільноти — це мета політики національної пам’яті. Слід розуміти взаємозв’язки процесів і не втрачати з поля зору історії людей. Саме цей баланс — засадничий в нашій роботі”, — прозвітував В’ятрович.
30 жовтня 2017 р. життя Народного героя України, прес-офіцера Міжнародного миротворчого батальйону ім. Джохара Дудаєва, активної громадської діячки Аміни Окуєвої обірвалося від ворожої кулі. Але ми не зрадимо традиції. Ми знову зберемося, згадаємо світлу й щиру людину, продовжимо її справу
25 лютого виповнюється 100 років від затвердження Тризуба державним Гербом Української Народної Республіки
Наведені свідчення є надзвичайно цінним історичним джерелом, котре змальовує правдиву й об’єктивну картину визвольних змагань. Вони цілком узгоджуються зі свідченнями, зробленими саме під час боротьби за незалежну Україну, які збереглися в архівних судово-слідчих справах
