…коли зазвичай до рідних теренів вертають лелеки й журавлі. Такою була воля Всевишнього і нам – ще живим – залишається з тим змиритись та визнати як доконаний факт. Але біль прикрої і непоправної втрати стискає наші душі і серця, адже відійшов талановитий письменник-кіносценарист Василь Портяк цілком неочікувано і так раптово, що все наше єство кричить: «НЕ МОЖЕ БУТИ!!!»
Ще який тиждень тому Василь ділився своїми творчими планами на поточний рік, зокрема дуже серйозно готувався до сторічною ювілею свого стрийка – воїна і фотолітописця УПА на Гуцульщині Дмитра Білінчука-«Хмари», який 12 років провів у підпіллі і був закатований чекістами в стольному граді Києві 1953-го, працював над сценарієм фільму про Олексу Довбуша, обдумував канву чергових новел. І ось такий несподіваний фінал!
Син героїчного воїна УПА Василя Білінчука-«Сибіряка», він появився на світ в гуцульському селі Кривопілля Верховинського району (батько загинув у бою з опергрупою МҐБ, коли хлопцеві не виповнилося й двох місяців), зазнавши – разом з матір’ю – переслідувань і образ, але навіки зберігши в душі повагу і любов до «хлопців з лісу» − відчайдухів, котрі не побоялися кинути виклик світовим потугам – нацистській Німеччині та комуністичному СССР в надії відвоювати свободу й незалежність Україні.
Саме їм і присвячена левова пайка художніх творів талановитого митця – сценарії до фільмів «Вишневі ночі», «Нескорений», «Залізна сотня» та інших, збірка новел «У снігах» (2006), котру 2008-го було номіновано на здобуття премії ім. Т.Г.Шевченка і яка була дуже високо оцінена літературною критикою й прихильно зустрінута читачами. В 2017-му ще одна збірка – «Охоронителі діви» теж номінувалася на чільну премію України, але і вдруге Автор до числа лауреатів не втрапив…
Василь Портяк був людиною публічною – багато і охоче виступав на різноманітних заходах та імпрезах, старанно опрацьовував архівні документи, приймав активну участь в пошукові та перезахороненні полеглих в боях вояків УПА, тіла котрих чекісти заривали у важкодоступних місцях з тим, аби назавжди викреслити з народної пам’яті їхні героїчні імена.
Такі, як явно передчасно Покійний, завжди залишають по собі не лише добрий спомин за содіяне, але й таїну планованого, котре реалізувати не дозволив невблаганний час. Схиляючи голови в пошані та просячи Господа про упокій Його душі, ми закликаємо всіх, хто знав Василя Портяка особисто чи захоплювався його творчістю вічно пам’ятати добре ім’я письменника і передати цю пам’ять нащадкам на віки віків!
Василь Бович
Василь Гуменюк
Косів-Львів, 03.03.2019
