Концтабір Аушвіц: український вимір

До відкриття меморіальної дошки українською мовою 25 років тому, громадськість в Польщі, Європі та у світі була широко переконана в тому, що концентраційний табір Аушвіц-Біркенау звільнили росіяни совєтської Червоної армії далі

Генерал Вишнівський про отаманію

Генерал висвітлює й аналізує в своїх спогадах-роздумах шлях і роль отаманів Зеленого, Григорьєва, Махна, Оскілка, Божка, Волоха, Філоненка, полковника Болбочана та інших діячів доби визвольної боротьби початку минулого століття, згадує про віхові події того часу, зокрема про Листопадовий рейд 1921 року далі

Не запорозький козак, але закарпатський Січовий стрілець

Дуже шкода, що українські політики досі не скористалися історичною кривдою, яку зробила Угорщина по відношенню до Карпатської України. Саме учасники боротьби за Карпатську Україну, яким був і Ю.Шанта та тисячі молодих закарпатців, могли послужити арґументом проти втручання угорського уряду у внутрішні справи України далі

«Концтабір Аушвіц – український вимір: дослідження, документи, свідчення»

Феномен Аушвіцу розглянуто в кількох різних історичних контекстах: Голокосту, доль військовополонених червоноармійців та учасників радянського руху Опору, репресій Третього райху проти українських націоналістів, системи покарань для остарбайтерів далі

19 січня – уродини ідеолога і провідника українського націоналізму Ярослава Стецька

Вважається, що саме під впливом особистості Ярослава Стецька генеральний секретар НАТО Джон Гакет у книзі «Третя світова війна» змоделював ситуацію, коли українські націоналісти опанували КДБ, здійснили переворот і розвалили СРСР далі

Радянська диверсійно-розвідувальна група «Арсенал» та її діяльність на польських землях (жовтень 1944 – січень 1945 рр.)

Архівні документи дозволяють відтворити подробиці диверсійно­-розвідувальної діяльності, встановити персональні дані аґентів, які входили до складу групи, а також з’ясувати специфіку підготовки радянських диверсійних груп наприкінці війни, за що відповідало IV управління НКДБ УРСР далі

«Ті, що роблять те, чого «не можна»: до 85-річчя Василя Симоненка

У 1965 році Симоненка висунули на Шевченківську премію. Однак, тоді, ще задовго до оголошення результатів за словами Малишка, ця премія уже «лежала в кишені орденоносця і орденопросця Бажана». Симоненко отримав Шевченківську лише через 30 років, уже в Незалежній Україні. Посмертно. далі