Пам’яті Осипа Зінкевича
Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом “Смолоскип”, видав понад 500 книжок, опікувався пам’яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців
Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом “Смолоскип”, видав понад 500 книжок, опікувався пам’яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців
“Для мене Іван Гавдида був і залишається українським Предтечею. Чому саме так? В першу чергу тому, що він був одним із тих, хто ще за часів Радянського Союзу твердо вірив, що незалежній Україні бути і він знав, що цей час наближається. Якщо брати цей рік, 20 років Незалежності, то якраз в 1991 році місяць швидше перед тим, як була проголошена Незалежність Верховною Радою, Іван Гавдида заснував перший молодіжний вишкільний табір “Лисоня”, – зазначає ще один побратим і продовжувач справи Гавдиди Олег Вітвіцький.
Арештована органами радянської безпеки 16 травня 1947 р. Перебувала під слідством у львівській тюрмі «на Лонцького». Засуджена 6 вересня 1947 р. за ст. 54-1 «а», 54-11 Кримінального кодексу УРСР до 10 років ув’язнення. З листопада 1947 р. до лютого 1948 р. перебувала у таборі-колонії на території паровозо-вагоноремонтного заводу на вул. Вокзальній у Львові, з березня 1948 р. до 7 липня 1948 р. – у львівській пересильній тюрмі № 25, звідки етапована до Магадана. Ця тендітна жінка, як і тисячі її товаришок, змушена була працювати на шахті с. Хеніканджі на Колимі. Згодом на поселенні у селищі Усть-Омчузі працювала в лікарні.
Керівник Проводу “Вільних Людей” Андрій Левус, що брав участь у створенні батальйону, заявив, що “Гарпун” ніколи не інформує громадскість про свою діяльність. Батальйон створено як добровольче партизанське формування, що взаємодіє з СБУ
Це текст невідомого автора, який був підготований в націоналістичному підпіллі в 1946 році і знайдений разом з іншими документами в закопаному архіві на Тернопільщині в квітні 2007 року Богданом Пителем. Фундатором видання виступила Фундація «Спадщина» з США.
Хоча книга й присвячена збройній боротьбі за незалежність України у 1917-1921 рр., та все ж вона не є стислим переказом підручника з історії
Для ліквідації молодіжної націоналістичної організації, яка діяла у Києві й мала зв’язки з підпіллям на Західній Україні, співробітники МДБ здійснювали заходи в рамках агентурної справи «Грачі». Об’єктами справи стали студенти столичних вишів
Повстанським з’єднанням сотень групи «Турів» керував Олексій Шум — Вовчак. Це був один з найбільших боїв УПА на Волині
Книга містить 38 нарисів-миттєвостей, вихоплених з останнього століття української історії: потяг, що везе київських студентів під станцію Крути; хлопчик в українському селі, який вмирає від голоду в 1933-му; останні бійці УПА в останній криївці; радянський концтабір, де гине поет, але лишаються жити його вірші; зрештою — Майдан 2014-го й російсько-українська війна
На пакунках олівцем і чорнилом позначено адресу підпільної пошти. Саме розшифровка цих цифрових позначок дасть можливість встановити, від кого та кому лініями зв’язку передавалися документи
Після завершення ексгумації віднайдені останки планують із військовими почестями, за християнським звичаєм, перепоховати на старому цвинтарі у Бережанах, у районі меморіалу полеглих у Першій світовій війні
У липні 2014 року Юрій приймає рішення піти добровольцем на російсько-українську війну і вже у серпні він стає рядовим батальйону «Дніпро – 1»
Відповідно, для запобігання усім можливим проявам, що могли відбутися 22 травня, співробітники КДБ посилили контроль за поведінкою та діями фігурантів справи «Блок», що перебували на волі, їх однодумцями, а також активними сіоністами й інших антирадянських елементів, які, на думку кадебістів, «на ґрунті спільних антирадянських поглядів й на знак солідарності з українськими націоналістами» можуть взяти участь у вшануванні річниці перепоховання Шевченка
Два роки на фронті у різних частинах – Піски, ДАП, Бутівка, Широкіно, Світлодарська дуга. Він не тільки воював, а і по можливості активно висвітлював події на передовій у твітері та ФБ, викладав багато фото
знімок, зроблений безпосередньо на «нульовому рубежі» (говорячи військовою термінологією) та ще й не якимсь кореспондентом (котрого «прикриває» спеціальний наряд), а безпосередньо військовослужбовцем є такою ПРАВДОЮ, яку важко замінити сотнею сторінок тексту, де може міститися (і, як правило, міститься!) левова пайка домислів, перекручень і спотворень на догоду як певним політичним силам, так і якимсь функціонерам-спонсорам поїздки представника ЗМІ на передову…
Був засуджений німецьким військово-польовим судом до розстрілу. На виконання вироку чекав у тюрмі м. Ряшева, згодом був перевезений до бункера-ізолятора для смертників м. Дембиці, а пізніше до тюрми Мантерлюпіх в м. Краків. Розстріл замінили на контцтабори: «Гросс Розен» (табірний номер 8904), «Маутхаузен» і «Ебензее» (номер 129778)
В 20-й раз в урочище Сандармох приїхали люди яким не байдуже їх минуле, котрим хотілось помолитися за душі страчених політичних в’язнів 30-х років
У другому томі енциклопедії Визвольної боротьби можна прочитати біографії не тільки прекрасних українців – кубанців, галичан, буковинців, волиняків, чернігівців, слобожанців, наддніпрянців, подільських козаків, тавричан, а й дорогих нам чужинців, оборонців української волі, – німця Вільгельма Лутца, білоруса Уладзіміра Куровського, єврея Юрія Ліндемана, вірменина Якова Осканова, а також українізованої польки Харитини (Тіни) Пекарчук та українізованої білоруски Марини Нестеренко
Головна проблема – що автор і видавці намагаються дати враження об’єктивности цитуючи та відкидаючи інколи більш екстремальні висновки інших авторів
У далекому 1948 році він, у 15-літньому віці, разом із побратимами створив у с.Кошляки Тернопільської області перший в повоєнній Україні підпільний осередок Спілки Української Молоді, члени якого поставили собі за мету ідейне плекання юнацтва та дієву допомогу борцям за незалежність Вітчизни