Підтримана Українським військом боротьба кримсько-татарського народу з російськими більшовиками в 1918 році

За сторінками книжки Середницький Я. Павло Шандрук. Перша світова і три Російсько-Українські війни. – Тернопіль, Мандрівець. – 224 с.

Увечері 22 квітня 1918 року мобільні війська Кримської групи полковника Петра Болбочана, до якої входив також Кінний полк імені Костя Гордієнка під командою отамана Всеволода Петріва, з боєм захопили вузлову станцію Джанкой на Півночі Криму. В цей час підсилена артилерією 15-а піхотна ландсверська дивізія під командою генерала Роберта фон Коша пробивала собі шлях до Криму „традиційним шляхом” – через добре укріплений Татарський вал на Перекопі. В результаті німці затрималися на кілька днів та увійшли до вже зайнятого українськими частинами Сімферополя.

Генерал П. Шандрук згадував у автобіографічній повісті «Сила доблесті» [1], що наступного дня після захоплення Джанкою при підході до Сімферополя його бронепотяг „Запорожець” „зустрів загін кінноти татар, що підняли повстання проти більшовиків”. Курінний П. Шандрук порадив командирові татарського загону йти на північ вздовж дороги назустріч кінноті полковника В. Петріва. Татарські добровольці, як окремий Кримський кінний полк, приєдналися до Кінного полку ім. Костя Гордієнка. Чисельність утвореного кавалерійського з’єднання суттєво зросла. Вранці 24 квітня 1918 року Кримська група отамана П. Болбочана майже без бою захопила Сімферополь.

Генерал П. Шандрук відзначав: „Кримські татари, як і багато народів колишньої Російської імперії, проголосили незалежність і сформували Татарський парламент (Курултай) та Уряд, але більшовики зліквідували їх у свій звичайний спосіб”. 10 грудня 1917 року Курултай, скликаний у колишній столиці Кримського ханства Бахчисараї, сформував Кримсько-татарський національний Уряд на чолі з муфтієм Челебіджаном Челебієвим, якого пізніше замінив Джафер Сейдамет. Уряд створив кількатисячну Татарську армію. Основою армії стали 800 вершників 1-го Кримського Кінного полку під командою полковника М. Петропольського і кілька новосформованих ескадронів 2-го Кримського Кінного полку під командою полковника О. Біарсланова.

Унтер-офіцери 1-го Кримського кінного полку [2]

Офіцери 1-го Кримського кінного полку знімають з древка царський штандарт з двоголовим орлом. 1917 р. [2]

1-й Кримський Кінний полк мав неабиякий бойовий досвід. Починаючи від серпня 1914 року він брав участь у боях 7-ї Російської армії в Східній Прусії під Августовим і Олександрівськом, захопленні Йоганобурга, боях на Млаві та на Варшавському фронті. А в 1916 році, перебуваючи на Південно-Західному фронті й беручи участь в Брусилівському прориві, полк успішно форсував Збруч і Дністер і далі воював з австро-угорськими і німецькими частинами під Чернівцями і в Карпатах [2].

1-й Кримський полк був, мабуть, єдиним кінним полком, що повернувся влітку 1917 року з театру військових дій у свої казарми в Симферополі. Його прихід був дуже своєчасним. Севастополь за підтримки матросів Чорноморського флоту і портових робітників опанували більшовики, а в інших містах влада Тимчасового уряду не могла справитись із Совєтами. Дислокація 1-го Кримського Кінного полку в Симферополі заставила притихнути місцевих більшовиків. Натомість у багатьох містах Криму вони проявляли неабияку активність. Тому для підтримання порядку три ескадрони полку вислали до Ялти, Євпаторії та Феодосії. 2-й Кримський Кінний полк у складі чотирьох ескадронів дислокувався в Бахчисараї та навколишніх селах. Наявність свого надійного війська дала можливість кримським татарам скликати 10 грудня 1917 року Курултай і сформувати Національний Уряд.

21 грудня 1917 року загін 1-го Кримського Кінного полку роззброїв артилеристів берегової батареї в Євпаторії та привіз до Симферополя 4 тридюймові гармати. На жаль, у зарядних скринях було лише 20 гарматних снарядів. 24 грудня велика мас татарської кінноти вдерлась у Севастополь, але загітовані більшовиками матроси Чорноморського флоту й солдати гарнізону розбили її в дводенних боях. У відповідь більшовики спрямували бойові кораблі до Ялти, Євпаторії та Феодосії, куди Кримський Крайовий Уряд раніше послав для підтримання порядку по одному ескадрону 1-го Кінного Кримського полку.

„Революційні” матроси і солдати з більшовицької „морської піхоти” за підтримки корабельної артилерії в січні 1918 року навальними атаками витіснили з приморських міст татарські ескадрони і нечисленні російські офіцерські дружини. Відразу розпочались повальні обшуки, арешти і розстріли татарських ескадронців, царських офіцерів, буржуїв і „грабування награбованого”. Вдершись у татарські квартали, вони грабували небагаті саклі, ґвалтували татарських жінок і дівчат і навіть приторговували ними. У Євпаторії біля 300 заарештованих чоловіків і жінок без суду й слідства вивезли на баржі в море, постріляли й викинули в море. Влітку того ж року сильний шторм виніс напіврозкладені тіла розстріляних на баржі жертв терору на берег поблизу Євпаторії.

Більшовицька морська піхота Чорноморського флоту. 1918 р.

Як тут не нагадати слова члена Центральної Ради соціаліста Євгена Нероновича, висловлені в час тотального більшовицького терору в Києві на початку лютого 1918 року: „Дивіться, розхристані, голодні, напівбосі й люті як звірі. Але це ж революційна армія. Це пролетарі й селяни, що… топлять в крові неволю і соціальну неправду”. І додати, що засліплене соціалістичними ідеями керівництво створеної 17 березня 1917 року в Києві Центральної Ради мало великі можливості, але не використало їх, для повернення позитивного пориву революційної матроської та солдатської маси Чорноморського флоту після Лютневої революції в Санкт-Петербурзі на благо не тільки Криму, а й усієї України. Адже відразу після революції моряки-українці стали створювати та кораблях Чорноморського флоту Національні військові комітети, що підтримували Центральну Раду.

14 січня 1918 року підсилені бронепотягами загони „збільшовичених” матросів Чорноморського флоту захопили за допомогою місцевого російського робітництва Сімферополь. Прем’єр-міністр Джафер Сейдамет і члени Кримського Уряду емігрували до Туреччини. В захопленому російськими більшовиками Сімферополі, як і в інших містах Криму, продовжились розстріли офіцерів, татарських ескадронців, буржуїв і, звичайно, масові грабунки. У березні біля сотні недобитих буржуїв мобілізували копати окопи й будувати укріплення на березі Сивашу в районі Чонгарського залізничного мосту.

25 квітня 1918 року до зайнятого Кримською групою отамана Петра Болбочана Сімферополя вступила 15-а ландверська дивізія генерала Роберта фон Коша та німецькі бронепотяги. Бронепотяг „Запорожець” курінного П. Шандрука ще розгромив разом із німецьким бронепотягом більшовиків на станції Альма. До мети Кримської групи отамана П. Болбочана – Севастополя і дислокованого в ньому Чорноморського флоту залишалося 65 кілометрів. А від Бахчисараю, який зайняла українська й татарська кіннота – всього 43 кілометри. Це було менше денного кінного переходу і в Кінного полку полковника В. Петріва за підтримки татарської кінноти було достатньо сил для захоплення Севастополя. До того ж, татари добре знали гірські дороги, що вели до міста-фортеці та Севастопольської бухти.

Полковник Всеволод Петрів описав у повоєнних спогадах спільні військові дії української й татарської кінноти проти російських більшовиків у Криму: «Наші стежі, що гасали поночі по всіх аулах, зібрали по селах, а то просто і по шляхах, чимало недобитків розпорошених оборонців Сивашу, які тинялися, шукаючи самі не знаючи чого. Впорядковуємо варту з озброєних татар і виправляємо на Захід передати чи нашій піхоті, чи то німцям. Питання тільки, чи доведуть живими. Дуже подратовані аули проти росіян… Роблю побіжний перегляд чамбулу. Це, мабуть, вперше в історії український командант робить перегляд татарської, ним же сформованої частини. Сімферопіль сильно обсаджений нашими, що готуються тепер до наступу на Бахчисарай… У селі Янкой*, в горах 8-10 кілометрів від Мамут-Султану** під самим Чатирдагом перебуває Татарський Республіканський Уряд піл охороною своїх військ.

Дві тисячі кримських татар з національними і українськими прапорами вшановують пам’ять жертв депортації кримсько-татарського народу в 1944 році. 11 травня 2014 р.

У горах починається боротьба між татарськими повстанцями і висланими з Севастополя революційними відділами. „Ескадронці” з чамбулу поставили вимогу Уряду залишити їх під командою української старшини. Андрієнко йде далі на Бахчисарай. Приїхало двох членів Татарського Уряду…

* Янкой – Кучук-Янкой, кримсько-татарське село в Сімферопольському районі Криму в 1,5 кілометрах від села Ангьара (нині Перевальне) недалеко від теперішнього Ангарського перевалу на шосейній дорозі Сімферополь – Алушта. Село Кучук-Янкой розташовувалось на Північному схилі могутнього гірського масиву Чатирдаг висотою понад 1400 м. За совєцького урядування село Кучук-Янкой зникло з топографічної карти.

** Мамут-Султан – велике кримсько-татарське село (нині Добре) на березі річки Салгір на відстані по шосе від Сімферополя 14 км і Ялти 24 км.

Господарі беруть потомлених гайдамаків та коні та підводять по стрімких доріжках по саклях на відпочинок.. З усіх боків охорона на ніч вистарчить. А тепер спати і спати… Навіть коней чистити допомагали татари… Доріжка веде на шосе Сімферопіль – Алушта… Шапки з шликами мішаються з баранячими, круглими, з червоним верхом шапками „скадронців”…

За ніч з підслуханих телеграфічно-телефонічних розмов знаємо, що в Севастополі від швидкого нашого наступу російська залога в паніці випустила російських старшин моряків… навіть випущено найбільшу контрреволюцію, адміралів… Севастопільська фльота гарячково готується до оборони, але… ця підготовка дуже не подобається моряцькій масі і вона відмовляє послуху.

Невгамовний Андрієнко ще вночі просунувся до джерел річки Кача і доносить, що ранком йде брати Бахчисарай, бо його відділ збільшився до 350 чоловік і ще напливають нові охотники… коней та людей на це формування вистачає, тільки зброя дуже різноманітна, від старовинних турецьких рушниць починаючи… Із донесенням приїхало двох провідників з Севастополя. Вони кажуть, що українська частина моряків обурена на адміралів і на мітингах настоює, щоби підняти український прапор і передати порт і фльоту Українській владі.

З’явились посланці від Татарського Уряду, що запросили мене на засідання. У великій кімнаті саклі сиділо, може яких вісім татар, щось на зразок Ради міністрів…. Під час переговорів встановлено, що у разі переходу татарських збройних сил до Татарського Уряду вони беруть з собою зброю та майно, а командант Гордієнківців не буде ставити перешкод на службу старшин, які того забажають… Після полудня приїхав із Сімферополя автом сотник Григоріїв. Відомості привіз не дуже потішаючі: німці рішуче вимагають припинення нашого наступу та залишення Криму, загрожуючи репресіями… а були вже випадки роззброєння німцями наших стеж на вулицях Сімферополя… До Сімферополя приходять німецькі ешелони… підійшла по шосе і бригада німецької кінноти.

Група військ отамана П. Болбочана під тиском німецьких військ, виконуючи розпорядження військового міністра Уряду УНР полковника Олександра Жуковського, була змушена покинути Крим. Новий етап відновлення й втрати державності кримсько-татарського народу вимагає окремого розгляду.