(до 100-річчя створення армії УНР та Дня захисника України)
11 жовтня у Київському міському будинку учителя до 100-річчя створення армії УНР та Дня захисника України відкрилася виставка «Загартовані безсмертям», підготовлена Центральним державним архівом зарубіжної україніки.
Сьогодні, в умовах російської агресії на Сході України, представлені на виставці документи звучать як ніколи актуально, незважаючи на сто років, які відділяють нас від подій початку ХХ століття. У 1917 р. прагнення українців заявити про себе як націю та створити власну державу зіткнулося з цілковитим неприйняттям ідеї незалежної України Росією – і так званою демократичною, представленою Тимчасовим урядом, і, згодом, – білогвардійською та більшовицькою. Суттєвою проблемою було і те, що керманичі нового українського уряду із запізненням усвідомили важливість створення національної армії та виявилися не готовими до збройного протистояння з більшовицькою Росією.
Зазнавши поразки, на початку 1920-х рр. частина учасників українсько-російської війни залишили окуповану більшовиками Україну та заснували на чужині низку товариств колишніх вояків армій УНР та ЗУНР. Деякі з цих організацій мали власні друковані видання чи надавали можливість своїм членам публікуватися на шпальтах інших українських еміграційних видань. Саме ці документи покладено в основу виставки. Доповнюють експозицію оригінальні матеріали доби визвольних змагань, надані Фундацією імені Олега Ольжича. Відвідувачі заходу мають змогу дізнатися про історію українських військових сил у 1917–1921 рр., про ініціаторів створення української армії, про людей – від генералів і старшин до простих вояків, – які свідомо ступили у нерівну боротьбу, але вірили у перемогу, про відомі та невідомі битви тієї війни, пам’ять про які зберігалася на чужині протягом десятиліть і сьогодні повертається до України.
Найкраще ідею виставки передають слова Голови Директорії та Головного Отамана армії УНР Симона Петлюри, які майже сто років по тому звучать як пророцтво: «Логіка розвитку національного руху на Україні веде до повторення військових подій 1918–1920 рр. Ми хотіли би, щоби неминучість їх була засвоєна ширшими кругами громадянства, як і той факт, що цей конфлікт матиме місце незалежно від форми влади в Росії. Всі вони для нас мають однакову вагу, бо однаково не миряться з існуванням державної незалежності України і однаково будуть боротися проти неї і з нею, як політичними, так і мілітарними засобами» («Тризуб», 15 жовтня 1925 р.).
На відкриття виставки були історики, представники Державної архівної служби України та інших державних архівних установ, Спілки архівістів України, Музею Української Революції 1917–1921 рр., науковці, викладачі та студенти вищих навчальних закладів.
Георгій Лук’янчук
