Леґіон Українських січових стрільців став справжньою школою української військової еліти. Його бійці були ініціаторами Листопадового чину, воювали в лавах Української галицької армії та Дієвої армії УНР, брали участь в знакових для української історії подіях
Ця книга стане корисною для істориків, дослідників, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією ОУН та націоналістичного руху в Україні. Вона дає можливість заглибитися у деталі боротьби за українську державність, побачити еволюцію ОУН та її ідеологічні підвалини
у заяві підкреслюється необхідність уникнення політичних змагань у цій чутливій сфері, адже ультиматуми та непоступливість лише зашкодять обом народам. Нарада закликала до взаємного прощення та відновлення українських меморіальних знаків на території Польщі, які зазнали пошкоджень
Архів створений на основі публікацій з відкритих верифікованих джерел: офіційних сайтів обласних і міських військових адміністрацій, а також медіа Київської, Дніпропетровської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Харківської, Чернігівської та інших областей України
26 березня 2024 року Міністерство культури та інформаційної політики України видало наказ «Про визнання такими, що не підлягають занесенню до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, об’єктів культурної спадщини». Серед іншого з держреєстру виведено «Братську могилу борців за владу Рад».
Саме «Революція на граніті» та подальші події стали поштовхом до перейменування Площі Жовтневої революції на Майдан Незалежності, що офіційно було закріплене в Рішенні виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів від 26 серпня 1991 року
Досвідчені тренерки – співробітниці Інституту – Ганна Байкєніч та Олена Охрімчук у межах тренінгу представили періодизацію та фактаж сучасної війни, спільно з учасниками обговорили та напрацювали кейс-методи популяризації історії в системі освіти, організували інтерактивне заняття «Історичні паралелі російсько-української війни», презентували освітні тематичні проєкти Українського інституту національної пам’яті, представили методику викладання теми та організації і проведення виховних заходів, присвячених війні; ознайомили учасників із дослідницьким методом навчання історії. Усі учасники тренінгу в подарунок отримали видання Інституту
Пісні Романа Купчинського і власні стрілецькі пісні на заході прозвучали у неперевершеному виконанні відомого співака і композитора Романа Ковальчука
На території скверу розгорнули п’ять локацій: акція «Подякуй військовому», у межах якої понад понад 200 полтавців принесли книги, продукти довготривалого зберігання, хімічні грілки та теплі речі для українських захисників; майстер-класи з виготовлення оберегів для військових; підписування прапорів із побажаннями для військових; виступи на головній сцені істориків, педагогів та науковців; створення мотивуючої картини з гаслами сили для захисників
Розповідається про полтавців: як наших сучасників – Сергія Кривоноса, Юрія Дмитренка, Тетяну Ялову, Андрія Хижняка, Тараса Лелюха, Юліана Матвійчука, так і Героїв минулого – командувача Дієвої Армії УНР Василя Тютюнника, старшину Армії УНР, діяча Холодноярської республіки, письменника, автора роману «Холодний яр» Юрія Горліс-Горського, петлюрівського контррозвідника з Армії УНР Миколу Чеботаріва, сотника УПА Миколу Савченка та командувача бою під Крутами Аверкія Гончаренка
Метою конференції було дослідити роль роботи з пам’яттю, подолання соціальних та колективних травм, а також еволюцію практик меморіалізації в умовах війни, що триває
«Федеральні збори визнають систематичні дії, які ведуть до голоду у великих масштабах і цілеспрямованому порядку та здійснюються з наміром знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку повністю або частково, як діяння геноциду»
Саме Гадяцький договір став причиною агресії Московщини проти Гетьманщини. У липні 1659 р. під Конотопом козацькі війська під командуванням Івана Виговського при підтримці татарської кінноти завдали поразки окупаційним військам Московського царства, що вторглися в Лівобережну Україну. Тоді війську Виговського і союзників вдалося вщент розбити московського ворога під Конотопом. Юрій Немирич теж брав участь у цій переможній битві.
Участь в обговоренні теми наукового семінару і проблем національної історіографії, окрім уже згаданих учасників, брали доктор економічних наук Борис Карпінський, доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат технічних наук Михайло Яворський, громадські діячі Юрій Антоняк, Іван Вівчарівський, Зеновій Бермес, діяч освіти Ярослав Даць, перекладач з іспанської Галя Чубай, народний художник Василь Семенюк, відомий художник Ігор Колісник та інші.
До списку увійшли й ті села Полтавщини, де назви були похідними від назв російських міст та прославляли осіб й події, що повʼязані із утіленням російської імперської політики
«Червоній Руті” вдалося розбудити українську підсвідомість, вивести її з приватного сховку в публічний простір. Після фестивалю не було жодного сумніву, що Україна буде незалежною. Фестиваль дав старт процесу українізації»
Конференція стане майданчиком для відкритого діалогу між представниками уряду, експертами та громадянським суспільством щодо інклюзивних підходів до роботи з пам’яттю, які сприяють стійкості на національному та громадському рівнях
Петро Гнатович Перападя, віднайшов врятовану Федором Вовком Сару Бакст і зробив усе потрібне, щоб про героїчний вчинок учителя дізналися всі. Жінка оформила спогади у свідчення, які були подані на розгляд спеціальної комісії в ізраїльській інституції Яд Вашем. 12 липня 1998 року відбулося засідання, на якому прийнято рішення: «Визнати Федора Вовка, його дружину Єлизавету Шкандель і Марію Мізіну Праведниками народів світу»
«Цей виставковий проект УІНП є джерелом цікавих відомостей про знакову національну поетесу, драматурга і перекладачку. Відкриваємо заново постать Лесі Українки, спростовуємо стереотипи про постать письменниці, що роками навіювалися російською і комуністичною пропагандою, починаючи від потрактування її походження, самоідентифікації, поглядів та переконань, інтерпретацій творчості»
Події розвивались динамічно: наприкінці січня 1919-го року Павло Омелянович уже помічник командувача Окремого залізнично-технічного корпусу Дієвої Армії УНР, а з 29-го травня – начальник 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР
