Мирослав Ляшок народився 11 лютого 1991 року в місті Шостка. Змалечку виявився козацький характер – хлопчик ріс жвавим, веселим і непосидючим. Будь-якій справі він віддавався сповна, захоплюючись і не лінуючись.
Паралельно з навчанням у вищому професійному училищі юнак заочно здобував освіту на юридичному факультеті Сумського держуніверситету. Мріяв про службу в армії та наполегливо готувався до цього. Заняття силовими видами спорту, пробіжки, стрибки з парашутом – ці та інші активності зміцнили тіло і дух. Мирослав ріс у дружній родині справжніх патріотів, з дитинства цікавився національно-визвольним рухом українців, розмірковував над роллю окремої людини у вирі історії.
Пізніше він скаже: «Мій шлях – це шлях боротьби. Приречення – перший пункт Декалогу українського націоналіста: «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї».
Армійську строкову службу Мирослав Ляшок проходив у Житомирі, у складі 95-ої окремої десантно-штурмової бригади.
З початком буремних подій 2013-2014 рр. на Майдані Мирослав розпочав у Шостці збирати групи для ротації. Коли ситуація на Майдані досягла кульмінації, юнак терміново поїхав до столиці та приєднався до руху народного спротиву у складі Сумського загону 14 сотні Самооборони Майдану. Психологічна напруга, холод, сутички – таким запам’яталися ці дні справжнім патріотам.
З початком бойових дій на Сході України, хлопець почав визначатися з підрозділом, у складі якого стати на захист краю.
У червні 2014 року Мирослав був зарахований в батальйон спеціального призначення «Азов»…
Побував в найгарячіших точках фронту, брав участь у звільненні Мар’їнки, Павлопіль-Широкинській наступальній операції, захищав Маріуполь, воював у Іловайську, за що мав нагороди. Саме в той час Мирослав підняв державний прапор з написом – «ШОСТКА» під кулями сепарів і рашистів у Широкиному Донецької області. Молодий юнак став яскравим символом незламності українців, їх волі до перемоги.
Після повернення з фронту Мирослав продовжив здобуття вищої освіти, а також починає активно займатися суспільно-політичною діяльністю. Започатковує та очолює громадське об’єднання учасників АТО та бойових дій «Братерство», входить до складу ініціативної групи по перейменуванню об’єктів топоніміки, допомагає у створенні Меморіалу захисників України. Часто зустрічається з молоддю, передаючи кожному свою любов і повагу до козацьких традицій та України. Був одним із засновників і організаторів національно-патріотичного вишкільного табору ім. Івана Євдокименка, який героїчно загинув при обороні Донецького аеропорту.
Під час навчання в інституті Мирослав зустрів кохання свого життя – дівчину Юлію. Пара багато подорожувала Україною, підкорила Говерлу, обожнювала походи та сплави на плотах. У 2018 році закінчив Сумський державний університет за спеціальністю економіст, отримавши ступінь магістра. У 2020 році його було обрано депутатом Шосткинської районної ради та головою депутатської фракції. В його характері неймовірним чином поєднувалась ніжність і мужність, надійність і шляхетний авантюризм, турботливість і принциповість.
Мирослав став одним з героїв книги Алли Акіменко «Герої нашого часу: 19 історій ветеранів АТО».
З перших годин повномасштабного вторгнення рашистів Мирослав став на захист рідної землі у складі 153-го батальйону тероборони. Мирослав боронив спочатку Сумщину, а потім – схід України. Під час боїв за місто-фортецю Бахмут отримав поранення. Після реабілітації повернувся на фронт у складі легендарного «Азову».
На той час це був один з найгарячіших напрямків – Серебрянське лісництво. Під час боїв на тих позиціях Мирослав проявив себе як мужній, сміливий та досвідчений воїн. За свої рішучі дії користувався повагою побратимів та командирів. Був представлений до нагороди –«Золотий хрест», але не встиг її отримати. Нагороду вручили родині Мирослава представники бригади «Азов».
21 жовтня командир відділення взводу спецпризначення, сержант Мирослав отримав тяжкі поранення під час виконання бойових завдань по захисту України. Через два дні Героя не стало…
Через 9 днів після загибелі у Мирослава народився син, якого назвали Вогнедар.
За особисту мужність і героїзм Мирослав Ляшок «Мірек» був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня посмертно.
Іменем Мирослава названа одна з вулиць Шостки.
Побратими
