Національна пам’ять

Можна з упевненістю говорити, що олександрівська «Просвіта» проводила активну діяльність. Працювали комісії та бібліотека, залучалися нові члени до організації. Просвітяни влаштовували у міському саду платні гуляння на користь товариства, які мали величезний пропагандистський вплив на населення

На основі надісланих матеріалів Український інститут національної пам’яті планує створити друге доповнене видання книги «Людяність у нелюдяний час». Учасникам акції, матеріали яких увійдуть до збірки «Людяність у нелюдяний час», примірник видання буде презентовано безкоштовно

Українську державу у 1918 році очолювали політики Павло Скоропадський і Федір Лизогуб, життя і діяльність яких пов’язане із Полтавщиною

Діяльність Уманської міжрайслідгрупи поширювалась на 12 тодішніх районів: Букський, Жашківський, Звенигородський, Маньківський, Підвисіцький, Тальнівський, Тетіївський, Уманський, Христинівський та ін

Основу виставки становлять твори арештанток слідчого ізолятора радянських спецслужб на колишній вул. Лонцького у Львові, що належать до основного фонду музею-меморіалу.

Наприклад, у Якимівському районі Запорізької області було встановлено близько 20 осіб, яких підозрювали у проведенні націоналістичної діяльності. Та на зв’язку у райвідділу МВД було лише 4 агенти, які могли працювати по лінії ОУН. При чому, двоє з них від контактів з МВД всіляко ухилялися. Протягом же 1952-1953 років жодного агента районним відділом МВД завербовано не було

Керівництво КГБ браво рапортувало керівнику ЦК КПУ Щербицькому, що така «просвітницька» діяльність дає свої плоди

Мемуари» – це своєрідний документ епохи, ключ до розуміння непересічної особистості, яка, не будучи українкою за походженням, стала однією з найвидатніших українських просвітительок

агент мав зробити усе можливе для отримання через зв’язки в ЗЧ ОУН запрошення на Третій Світовий конгрес вільних українців. Зрозуміло, що КГБістам там були потрібні свої «вуха»

Достеменно сказати скільки осіб буде реабілітовано поки що неможливо. Причина у тому, що ми не знаємо тієї кількості справ, які потрібно буде переглянути в архівах МВС та СБУ.

Другу половину видання складають світлини УПА і Збройного підпілля ОУН 1945-51 рр. головним чином з території Косівщини

в чужій армії вони були солдатами, а не карателями, і якщо КГБ не довів Дивізію до міжнародного трибуналу тоді, коли СРСР був на вершині своєї могутности, значить, розмови про “злочини Дивізії” є звичайними вигадками радянської пропаґанди, а висновки комісії Дешена є фінальною крапкою судових розслідувань про діяльність дивізійників

1919 року Євген Онацький виїжджає на дипломатичну службу до Риму, де працює в пресовому бюро та стоїть біля витоків організації місії УНР у Ватикані. Активно займається журналістикою, співпрацюючи з багатьма українськими періодичними виданнями. Готує до видання «Італійсько-український словник». Чималий вплив на Онацького мало знайомство з головою Проводу ОУН Євгеном Коновальцем, і незабаром він стає представником ОУН в Італії

в результаті пошукових досліджень, здійснених протягом попередніх років, було виявлено понад 800 останків в’язнів пересильної тюрми № 25. Серед них були люди різного віку та статі: жінки, чоловіки, люди старшого віку, новонароджені та ненароджені діти. Тіла загиблих ховались без трун, у великих ящиках, у яких могло знаходитись по кілька осіб різного віку та статі, що свідчить про таємність і хаотичність цього процесу. Частина знайдених останків були перепоховані на Личаківському кладовищі у лютому 2016 року

Це сталося після того, як у квітні 1918 року вояки Кримської групи Армії УНР під командуванням Петра Болбочана звільнили Крим від більшовиків.

Видання присвячене 100-річчю Української революції 1917-1921 років

До групи Болбочана почали приєднуватися кримськотатарські повстанці. Вони об’єдналися з передовим загоном гордієнківців, який вирушив далі на південь і 25 квітня захопив Бахчисарай. Далі українські кіннотники наблизилися до Севастополя і Алушти

Організації, які перебували під впливом оунівців – «Відродження» та «Молоді друзі України» – на місці здійснювали різні акції протидії, доходило й до силового тиску

15 квітня, після напруженого 12-годинного бою, Слов’янська група зайняла станцію Барвінкове на Харківщині. Ворожі війська відступили на Донбас. 17 квітня богданівці увійшли до Слов’янська, а наступного дня запорожці визволили Бахмут.