Національна пам’ять

за совєцькими даними тільки 29-ий танковий корпус втратив 153 танки з 199 і 16 самохідних гармат із 20. У цілому 5-та гвардійська танкова армія втратила 348 одиниць бронетехніки, що залишилася на німецькій території. Втрати 2-го танкового корпусу СС під командою П. Гауссера становили біля 100 танків, значну частину яких німці відремонтували в польових майстернях й відправили на передову і лише 22 відправили на капітальний ремонт у тил

Увечері 22 квітня 1918 року мобільні війська Кримської групи полковника Петра Болбочана, до якої входив також Кінний полк імені Костя Гордієнка під командою отамана Всеволода Петріва, з боєм захопили вузлову станцію Джанкой на Півночі Криму. В цей час підсилена артилерією 15-а піхотна ландсверська дивізія під командою генерала Роберта фон Коша пробивала собі шлях до Криму „традиційним шляхом” – через добре укріплений Татарський вал на Перекопі. В результаті німці затрималися на кілька днів та увійшли до вже зайнятого українськими частинами Сімферополя

(до 100-річчя створення армії УНР та Дня захисника України)
Найкраще ідею виставки передають слова Голови Директорії та Головного Отамана армії УНР Симона Петлюри, які майже сто років по тому звучать як пророцтво: «Логіка розвитку національного руху на Україні веде до повторення військових подій 1918–1920 рр. Ми хотіли би, щоби неминучість їх була засвоєна ширшими кругами громадянства, як і той факт, що цей конфлікт матиме місце незалежно від форми влади в Росії.

За свою історію ми самі маємо боротися, ніхто нам не подарує нову національну свідомість. Поки ми самі не зрозуміємо, наскільки наша історія пов’язана із сучасністю та має безліч аналогій, ми по-справжньому не зможемо її сприйняти

Шкода, що не долучається влада до вшанувань таких Великих Українців, як Ренат Польовий, прикро, що і зала була неповною. Та все ж віриться, що українська справа, якою жив Ренат Петрович, вічно житиме в пам’яті українців

Інженер-винахідник Ренат Польовий жив забороненим у часи СРСР українським духовним життям. У його листуванні з подвижниками “забороненої України” немає розмов про побутові цінності. В них – все про Україну та Кубань, і більше нічого

Тільки “Комару” і “Вихору” вдалося пробитися з оточення й відірватися від переслідувачів. 3 грудня 1947 р. обидва перейшли кордон з Баварією й опинилися в американській зоні окупації Німеччини

Осип Зінкевич упродовж 50 років керував Фондом та Видавництвом “Смолоскип”, видав понад 500 книжок, опікувався пам’яттю забутих та репресованих письменників і відкрив шлях у літературу сотням молодих митців

Арештована органами радянської безпеки 16 травня 1947 р. Перебувала під слідством у львівській тюрмі «на Лонцького». Засуджена 6 вересня 1947 р. за ст. 54-1 «а», 54-11 Кримінального кодексу УРСР до 10 років ув’язнення. З листопада 1947 р. до лютого 1948 р. перебувала у таборі-колонії на території паровозо-вагоноремонтного заводу на вул. Вокзальній у Львові, з березня 1948 р. до 7 липня 1948 р. – у львівській пересильній тюрмі № 25, звідки етапована до Магадана. Ця тендітна жінка, як і тисячі її товаришок, змушена була працювати на шахті с. Хеніканджі на Колимі. Згодом на поселенні у селищі Усть-Омчузі працювала в лікарні.

Керівник Проводу “Вільних Людей” Андрій Левус, що брав участь у створенні батальйону, заявив, що “Гарпун” ніколи не інформує громадскість про свою діяльність. Батальйон створено як добровольче партизанське формування, що взаємодіє з СБУ

Це текст невідомого автора, який був підготований в націоналістичному підпіллі в 1946 році і знайдений разом з іншими документами в закопаному архіві на Тернопільщині в квітні 2007 року Богданом Пителем. Фундатором видання виступила Фундація «Спадщина» з США.

Хоча книга й присвячена збройній боротьбі за незалежність України у 1917-1921 рр., та все ж вона не є стислим переказом підручника з історії

Для ліквідації молодіжної націоналістичної організації, яка діяла у Києві й мала зв’язки з підпіллям на Західній Україні, співробітники МДБ здійснювали заходи в рамках агентурної справи «Грачі». Об’єктами справи стали студенти столичних вишів

Повстанським з’єднанням сотень групи «Турів» керував Олексій Шум — Вовчак. Це був один з найбільших боїв УПА на Волині