Юрій Щур
Однією з цікавих і недостатньо вивчених сторінок історії протиборства КГБ та ОУН є інкорпорація совєтської агентури в структури націоналістичного підпілля та організацій, які діяли за кордоном. Розсекречення архівів спецслужб дозволяє нарешті ознайомитися із різними матеріалами з цієї проблеми, зокрема доповідними записками та інформаційними повідомленнями КГБ на адресу керівництва Компартії УССР.
Зокрема, 4 листопада 1978 року на стіл Щербицькому ліг документ про діяльність агента «Гейне». Цей агент пройшов спеціальну підготовку й у 1976 році був виведений на територію Федеративної республіки Німеччина (ФРН) із завданням проникнення до структур ОУН-бандерівської. Агент на той час мав 30 років, був уродженцем Львівської області, раніше викладав німецьку мову у одній із шкіл Закарпатської області.
Наприкінці осені 1978 року у Австрії відбулася зустріч оперативника КГБ та «Гейне». Останній повідомив, що успішно легалізувався у ФРН. Виконуючи настанови КГБ, влаштувався на навчання до Українського вільного університету та до Мюнхенського університету. Крім того, йому вдалося налагодити контакти із керівниками та активом ЗЧ ОУН. Серед таких згадувалися керівник СБ ОУН Іван Кашуба та редактор «Шляху Перемоги» Андрій Гайдамаха. З допомогою останніх «Гейне» отримав дозвіл на відвідування організаційного будинку по вулиці Цеппелінштрасе, 67 в Мюнхені, став кореспондентом «Шляху Перемоги» та опублікував кілька статей.
Крім того, агент інформував КГБ, що відомий діяч бандерівської ОУН, керівник розвідки, Степан Мудрик-Мечник через совєтських моряків, які відвідують порт Гамбург, передає до СССР націоналістичну літературу.
Найбільше зацікавила КГБ інформація про делегацію ОУН, яка відправлялася на засідання Третього Світового конгресу вільних українців (відбувся 23-26 листопада 1978 року у місті Нью-Йорк, США). Від ЗЧ ОУН туди мали їхати, зокрема, Іван Кашуба, Андрій Гайдамаха й Степан Мудрик. «Гейне» повідомляв, що головна задача «бандерівців» полягала у посиленні власного впливу на СКВУ та консолідацію зусиль з «мельниківцями» у спільній боротьбі проти СССР.
Вважаючи інформацію агента цінною, йому була поставлена задача подальшого влиття до ОУН з метою розширення інформаційних можливостей.
Менше ніж за два тижні після інформування про діяльність агента «Гейне», КГБісти повідомляли Щербицького, що оперативним шляхом їм вдалося отримати дані про рішення керівництва ЗЧ ОУН створити бойові групи для використання у підривній діяльності проти СССР. Комплектування таких груп, за оперативними даними, було доручено Андрію Бандері (сину провідника ОУН), а одним з місць формування таких груп називалася СУМівська Оселя Елленвіл (штат Нью-Йорк).
З метою проникнення до Оселі агентури КГБ для виявлення та розробки адміністрації, інструкторів та осіб, які там проходили навчання, совєтськими спецслужбами був взятий у розробку житель Елленвіля. Уродженець Сумської області, громадянин США, власник бару, через що і отримав псевдо «Бармен». Первинна інформація про нього збиралася у 1975 році, коли він перебував в УССР у приватних справах. За два роки після цього, у 1977 році до США був відправлений агент «Ольга», якому вдалося встановити близькі зв’язки «Бармена» із керівництвом Організації Оборони Чотирьох Свобід України (ООЧСУ), керівництвом СУМівського табору тощо.
Враховуючи складнощі для проведення оперативної роботи у США, «Бармен» за сприяння «Ольги» був виведений на територію УССР, де й був завербований у якості закордонного агента. Від нього КГБісти отримали інформацію і про табір СУМ, і про відомих йому членів ОУН за кордоном тощо. Особливо зацікавила їх інформація про те, що заклад «Бармена» відвідують керівники та активісти ОУН, а він сам має можливість відвідувати СУМівський табір.
Враховуючи оперативні потреби, «Бармен» отримав завдання розширювати зв’язки серед членів та керівників ООЧСУ, закріпити контакти з комендантом Елленвільського табору й збирати інформацію на СУМівських інструкторів та осіб, які проходили навчання. Крім того, агент мав зробити усе можливе для отримання через зв’язки в ЗЧ ОУН запрошення на Третій Світовий конгрес вільних українців. Зрозуміло, що КГБістам там були потрібні свої «вуха».
