За ініціативи Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА Управління культури і мистецтв виконавчого комітету Лубенської міської ради організувало у закладах культури Лубенської міської громади низку просвітницьких зібрань, присвячених уродженці села Калайдинці Лубенського повіту Галині Мневській (Орлівні) – письменниці, театральної актриси доби «Розстріляного відродження», жертви комуністичних репресій. 130-річчя від дня народження цієї видатної діячки української культури цьогоріч відзначається на державному рівні. Про це повідомив представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
Учасники зібрань переглянули просвітницьке відео, що створене інформаційним відділом Лубенська міська ради.
У Калайдинцях, рідному селі письменниці, у місцевому краєзнавчому музеї на захід з вшанування пам’яті землячки зібралися вчителі, учнів-старшокласники місцевого ліцею, краєзнавці, староста Калайдинцівського старостинського округу Лубенської міської громади Борис Федорченко. Учитель історії Калайдинцівського ліцею Сергій Мисник провів екскурсію музейною кімнатою «Дзвони пам’яті», у якій розміщена експозиція «Повернута із забуття», присвячена Галині Орлівні. Матеріали для експозиції в 2008 році зібрала вчитель української мови і літератури Наталія Федоренко. Її вихованці написали про життя і творчість Мневської роботу для Малої академії наук, яка здобула перемогу на обласному етапі та вивчалася на обласній краєзнавчій конференції «Полтавщина – земля моя свята». Краєзнавець Петро Підтоптаний розповів про переслідування і репресії Орлівни від російсько-більшовицького режиму.
У Лубнах влаштували просвітницькі зібрання для студентів Лубенського фахового медичного коледжу та старшокласників Академiчного лiцею «Європейский». В ролі мами – Софії Мневської побувала директорка Лубенської публічної бібліотеки iменi Володимира Малика Валентина Сьомак. Член ради літературного клубу Всеволод Кононенко озвучив листи чоловіка Клима Полiщука до своєї дружини, а студентки коледжу Марія Гайдаєнко, Віка Євстратенко, Віка Мосієчко, Аліса Веретельник та Марія Вакуленко продекламували найперші твори Орлiвни 1919-1921 рокiв. Висвітлила політичну тодішню політичну ситуацію й події Української революції 1917-21 рр. викладач історії Наталія Антоненко.
Зусиллями студентки Полтавського національного педагогічного університету Анастасії Кочерги та місцевих бібліотекарів у селі Войниха відбувся тематичний захід «Творчість у спадщині письменниці». На ньому, серед іншого, показали відеопрезентацію.
У Лубенському краєзнавчому музеї імені Гната Стеллецького влаштували зустріч з молоддю Лубенського професійного ліцею.
Довідково: Галина Іванівна Мневська (літературний псевдонім Галина Орлівна) народилася 15 листопада 1895 року у с. Калайдинці Лубенського повіту Полтавщини. Три класи провчилась у Лубенській жіночій гімназії. Після того, як мати вийшла із в’язниці, де відсиділа за поширення забороненої в російській імперії літератури, то вони обоє виїхали до Москви, де дівчина здобула середню освіту та в 1916-му році вступила на вищі жіночі курси. Потім навчалась в Ольгинському університеті у Києві, проте останній курс не закінчила через нестачу коштів.
У часи гетьманату Павла Скоропадського Мневська почала виступати в театрі й саме там з’явився її псевдонім «Орлівна». До осені 1919 року грала в «Молодому театрі» під орудою Леся Курбаса. Надалі працювала акторкою у Вінницькому театрі імені Івана Франка під керівництвом Гната Юри.
Писати почала ще у 1918-му році, тож вже на той час мала чималий літературний доробок, що очікував свого часу у «шухляді». Зразу з’явилася її дебютна новела у віденському еміграційному часописі та збірка оповідань «Шляхом чуття». Наступного року виходить книжка «Перед брамою», а також інсценізації для дитячого театру «Князівна Жаба», «Золотий черевичок», «Христова ялинка». Її оповідання та новели друкувалися в часописах Львова, Праги, Відня. Писала також оповідання для дітей, п’єси. Крім того, займалася перекладацькою діяльністю. Восени 1925 року Галина разом з чоловіком, письменником Климом Поліщуком повернулася до Лубен.
Літературна кар’єра Орлівни пішла вгору: одним за одним виходили її твори, наприклад – повісті «Емігранти» (1928), «Бабський бунт», «Жага», «Ілішва», «Нове поле», «Сибірка», «Скарб діда Якова» (всі написані у 1930-му році). Також співпрацювала із Тичиною, Панчем, друкувалась у багатьох журналах, зокрема в одному вийшов її переклад повісті «Робінзон Крузо», приєдналась до літературного угрупування «Плуг». Про творчість Мневської схвально відгукувались Б. Лепкий, В. Сосюра, М. Ірчан, Петро Голота, О. Копиленко. Письменниця проникала в психологію героїв, реалістично змальовувала тогочасні процеси в суспільстві, а це викликало незадоволення, її критикували за те, що вона описувала колгоспний рух СРСР як кріпаччину.
У січні 1931 року Г. Мневську було заарештовано. За звинуваченням в українському націоналізмі злочинний комуністичний кремлівський режим «впаяв» 5 років заслання. Її чоловіка Клима розстріляли енкаведистські кати червоної росії/СРСР у 1937 році. На засланні Галині доводилось важко працювати на залізниці. Після закінчення терміну їй було заборонено повертатись в Україну, тому вона працювала вчителькою в Актюбінській області. На засланні Мневська одружилася з волинянином Яковом Возним, з яким прожила понад двадцять років. Вона продовжувала писати, проте її твори не публікували. Померла 21 березня 1955 року, після тяжкої невиліковної хвороби. За заповітом похована на батьківщині другого чоловіка у селищі Голоби Волинської області.
Представництво УІНП в Полтаві
