Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким з приводу смерті Дмитра Ільковича Калиняка – колишнього голови районного товариства політичних в’язнів та репресованих, людини непростої долі й великої відданості Україні.
Дмитро Калиняк (1.11.1930 – 6.03.2026) назавжди залишиться у пам’яті української спільноти як борець за свободу та незалежність держави. Вояк Української Повстанської армії (сотня «Хмари», псевдо «Партизан»), політв’язень радянських таборів ГУЛАГу. У 1946 році військовий трибунал військ НКВС Станіславівської області засудив його до 10 років ув’язнення за участь у національно-визвольному русі.
До лав українських повстанців Дмитро Калиняк долучився ще зовсім юним – після закінчення гімназії у Коломиї. Його життєвий шлях пройшов через важкі випробування: коломийську тюрму, дрогобицькі «Бригідки», львівську колонію №30, пересильні тюрми у Львові, Красноярську, Дубінках та норильські виправно-трудові табори ГУЛАГу. Дмитро Ількович був учасником повстання політичних в’язнів Норильського концтабору 1953 року – однієї з наймасовіших акцій спротиву сталінській табірній системі.
Реабілітації він дочекався лише в незалежній Україні – у червні 1993 року. Повернувшись на рідну Гуцульщину, здобув вищу освіту у Львівській політехніці, виховав двох синів. Активно долучався до громадського життя краю, був членом Чернівецького обласного товариства політичних в’язнів та репресованих. Залишив по собі й творчу спадщину – збірки віршів «Боже Великий Єдиний, нам Україну храни» та «Я грудка твоєї землі, Україно». Світла пам’ять про Дмитра Ільковича Калиняка – мужнього борця, патріота і Великого Українця – назавжди житиме у серцях українців. Вічна пам’ять і шана.
