Письменник, поет, етнограф, автор спогадів про Тараса Шевченка та збірки віршів «Що було на серці». Сьогодні з нагоди 210-річчя від дня народження Український інститут національної пам’яті розповідає про цього видатного уродженця Полтавського краю.
Дружба із Євгеном Гребінкою. Перші поезії в українській «Ластівці»
Олександр Афанасьєв-Чужбинський народився в с. Ісківці (нині село входить до Лубенської міської громади Лубенського району Полтавської області) в родині дрібного шляхтича. Мати-українка дала синові початкову освіту. Далі Сашко навчався у Ніжинській гімназії вищих наук. У цьому навчальному закладі потоваришував із майбутнім письменником Євгеном Гребінкою. Разом із ним мешкав на квартирі професора Микити Соловйова, який викладав у гімназії природничі науки.
«Хлопці читали одні й ті ж книжки, кохалися в поезії, стали друзями на все життя. І Афанасьєв, і Гребінка пронесли любов до рідної поезії крізь роки. У Петербурзі найкращий літературний салон був у пана Євгена, він видавав журнал української поезії «Ластівка» і не раз називав столицю Росії «колонією освічених українців». І коли Гребіночці прослався шлях до Петербурга, а офіцеру-кавалеристу Афанасьєву з уланським полком – на Тифліс, Євген одержав подарунок від друга: пісню «Скажи мені правду, мій добрий козаче»», -розповіла краєзнавиця, редакторка інтернет-видання «UA HISTORY» Ганна Черкаська.
Невдовзі Олександр поступив на військову службу, але швидко розчарувався у кар’єрі військового і у 1847 році вийшов у відставку у званні поручника. Друкуватися почав із 1838-го у журналі української поезії «Ластівка», який у Петербурзі видавав Гребінка. Ці поезії Олександр Афанасьєв підписував псевдонімом «Чужбинський».
Дружні стосунки із Тарасом Шевченком
Олександр Афанасьєв-Чужбинський і Тарас Шевченко нерідко разом подорожували Лівобережною Україною. Заприязнилися у селі Мойсівці на Полтавщині, куди обидва прибули на бал до поміщиці Волховської. «Після гамірного сніданку я повернувся до себе покурити і почитати, – писав у «Спогадах про Тараса Шевченка» Олександр Афанасьєв. – Проходячи повз головний під’їзд, я почув голоси: «Гребінка!» — і зупинився. Євген під’їздив до ганку в супроводі незнайомця. Супутник його був середній на зріст, кремезний, очі світилися таким розумним і променистим світлом, що мимоволі я звернув на нього увагу. Це був Т. Г. Шевченко. Але недовго ми розмовляли. Звістка про приїзд Шевченка миттю розлетілася по всьому дому, і шанувальники ішли познайомитися з рідним поетом… Гості юрмилися біля входу, і навіть манірні панночки з цікавістю чекали появи Шевченка. Поет, очевидячки, був зворушений блискучим прийомом. Цілий день він був предметом загальної уваги… Швидко Шевченко став наче свій з усіма і був як дома. Багато гарненьких жінок читали йому напам’ять уривки з його творів… Два дні пробули ми разом з Шевченком у Мосівці і, розлучаючись, дали слово побачитись при першій нагоді. Шевченко, крім цілковитої безкорисливості, не любив всіляких грошових розрахунків. Коли ми виїхали з Лубен, він оддав мені свою касу, котра, як і моя, була не в блискучому стані, але при ощадливих витратах нам мало б вистачити цих грошей до травня. Я намагався не виходити з бюджету, складеного на масляничні розваги, і ми жили досить ощадливо, як на наш погляд».
Етнографічні студії рідного Придніпров’я
У 1856 році взявся провести етнографічні студії рідного йому Придніпров’я. Завданням було об’їхати особисто прирічкові та приморські області та скласти їхні географічно-етнографічні описи. Протягом експедиції, Афанасьєв-Чужбинський опублікував низку матеріалів у модному тоді форматі «дорожніх записок» в часописі «Морський збірник», які присвячені українському Придніпров’ю: «Загальний огляд на побут придніпровського селянина», «Поїздка на дніпровські пороги та на Запоріжжя», «Поїздка у низини Дніпра». Згодом свої напрацювання видав у збірнику «Нариси Дніпра». Афанасьєв-Чужбинський зокрема описав у своїй праці козацькі Січі на Дніпрі, лоцманську громаду з її побутом, традиціями та культурою; зробив детальний опис судноплавства Дніпром.
Другою його етнографічною роботою став збірник «Нариси Дністра», в яких дослідник описав свої мандри Бесарабією. Зокрема, у своїй роботі Афанасьєв-Чужбинський приділив велику увагу побуту українських та молдавських селян, поселень німецьких, болгарських та швейцарських колоністів, Хотинській фортеці, Турецькій криниці, скельно-печерним пам’яткам та курганам краю. В «Нарисах Дніпра» він постійно наголошує на важливості історико-археологічних досліджень краю, передусім Українського козацтва.
Творча спадщина у десять томів
У 1860-х роках займався музейною, літературною та журналістською діяльністю. Автор поетичних збірок та романів. Його поезії подібні до народних пісень. Укладав українсько-російський словник. Перекладав твори Фенімора Купера та польських авторів. Чимало уваги приділяв збиранню фольклорного та етнографічного матеріалу. Заснував газету. Редагував «Магазин іноземної літератури». Створив двотомну працю з української етнографії. Писав етнографічні нариси, історичні замітки, записував народні думи та повір’я. Спадщина Афанасьєва-Чужбинського складає десять томів, зокрема певна частина цього доробку створена українською мовою і має чітке українське забарвлення.
Помер 1875 року.
За матеріалами офіційних сайту та ФБ-сторінки УІНП
