У центральному фоє Полтавського державного медичного університету експонується виставка Українського інституту національної пам’яті (УІНП) «Україна 1932-1933. Геноцид голодом». У просвітницькому зібранні з цієї нагоди взяли участь викладачі й студенти кафедр українознавства та гуманітарної підготовки, філософії, мікробіології, вірусології та імунології, біології, іноземних мов з латинською мовою та медичною термінологією, а також співробітники відділу виховної та гуманітарної роботи з молоддю, бібліотеки та представники деканату медичного факультету № 2.
Виставка «Україна 1932-1933. Геноцид голодом» розповідає про історію Голодомору, яку повинні знати не лише в Україні, а й в усьому світі. Автори виставки з УІНП, Національного музею «Меморіал жертв Голодомору» й Міністерства закордонних справ України пояснюють, чому Голодомор є геноцидом та чому світове співтовариство має визнати його таким. Виставку можна також переглядати також на офіційному сайті УІНП за цим посиланням https://uinp.gov.ua/vystavkovi-proekty/vystavka-ukrayina-1932-1933-genocyd-golodom
Просвітницьке зібрання відкрив проректор з науково-педагогічної та виховної роботи, професор Валерій Похилько. Запрошена гостя, старший науковий співробітник відділу новітньої історії Полтавського краєзнавчого музею імені В. Кричевського Наталія Кузьменко, провела історичний екскурс у страшні події 1932–1933 років, коли кремлівський комуністичний тоталітарний режим вчинив злочин геноциду проти Українського народу. Україна внаслідок Голодомору-геноциду 1932–1933 років, масових штучних голодів 1921–1923 та 1946–1947 років втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор визнаний геноцидом Українського народу. Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Комуністичний тоталітарний режим через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл і цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресій проти незгодних створив для українців умови, не сумісні із життям.
Голодомор став можливим тому, що українці під час Української революції не змогли вистояти у збройній боротьбі проти більшовицької агресії. Окупація України вилилася нашому народові у численні злочини, масові репресії, терор, депортації.
Сталін у XX столітті та Путін у XXI вдалися до геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали. Сталін організував тотальну конфіскацію харчів, блокаду, посилив терор. Путін застосовував повномасштабне вторгнення, яке проявилося звірствами, порушеннями міжнародних законів та звичаїв ведення війни з боку російських військ. Складовими геноцидної політики РФ проти України стали терор, масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство, воєнні облоги, депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).
В умовах нинішньої Війни за Незалежність наша пам’ять про Голодомор 1932–1933 років є чинником суспільної мобілізації українців і світової спільноти для протидії агресору. Сьогодні рашисти як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі. Сьогодні росіяни знову застосовують проти українців методи геноциду, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову. Тож сучасна російсько-українська Війна за Незалежність спрямована не тільки на те, щоб знищити незалежність Української держави, але й щоб винищити українців як самобутній народ, як націю.
Представництво УІНП у Полтаві
Світлини: пресслужба Полтавського державного медичного університету
