Національна пам’ять

завдяки наполегливому пошуку історики Національного заповідника «Гетьманська столиця» виявляють нову інформацію щодо поховання гетьмана Кирила Розумовського

Серед справ, про які звітували херсонські чекісти на початку липня 1951 року, була й справа-формуляр на уродження Козівського району Тернопільської області Богдана Андрусишина, який мешкав у Херсоні

Ретельно пильнували чекісти й українських націоналістів не лише під час «зачистки» Херсонщини під час рерадянізації та після прибуття переселенців із західноукраїнських областей

На початку 1950 року херсонські МГБісти займалися розробкою уродженки Рівненщини Антоніни Антонюк, яка проживала у Олешках (окупантська назва – Цюрупинськ)

Ризикуючи власним життям, щодня відвідувала всі три табори для полонених, що були у Рівному… І, як пише далі Улас Самчук, – вже рівно за рік та сама Харитя, в тій самій в’язниці, але вже не як гість, а як в’язень, сиділа і чекала розстрілу…

Крім лікарської та наукової роботи, він присвячував багато часу громадсько-суспільній та політичній діяльності: очолював Українську Санітарно-Харитативну Службу (УСХС) у Мюнхені, Українську Вільну Академію Наук та Наукове Товариство імені Шевченка. Був політично активний у Закордонних Частинах ОУН; кілька років очолював Політичну раду. Помер у Клівленді 20 жовтня 1962 року

Все своє життя Пилип Орлик не полишав надії впровадити конституцію, відстояти незалежність Гетьманщини та звільнити її з-під московського гніту

«Мабуть, ніхто так не прагнув вивести Україну на роль країни «першого світу», як Юрій Липа

Як би там не було, але Дмитро Білінчук-«Хмара» залишив для нас (і прийдешніх поколінь!) зримі óбрази своїх побратимів-повстанців ‒ хоробрих воїнів УПА, котрі в основній своїй масі полягли на полях невмирущої слави ‒ «за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!»

У серпні 1947 року сотня УПА на чолі з «Байдою» успішно здійснила рейд на Захід

Співробітники совєтських органів державної безпеки ретельно перевіряли всіх уродженців західноукраїнських областей, які в якості переселенців масово прибували на Херсонщину

Катерина Мешко була учасницею Великого Збору УГВР (11—15 липня 1944 р.

До представників кожного з народів автори листівок знаходили свої слова, враховували історичні особливості їхнього розвитку, намагалися нагадати про трагічні сторінки минулого, зачепити за живе, достукатися до серця, пройняти усвідомленням необхідності боротьби проти поневолювачів

Марш «Україна» та інші патріотичні вірші Івана Багряного одразу ж увійшли до репертуару капели, з яким вона виступала в селах і містах Західної України та в лісах перед вояками Української Повстанської Армії

Головним органом воюючої України, який керував національно-визвольним рухом за незалежність з 1944 року і представляв всі патріотичні сили, була Українська головна визвольна рада (УГВР), або більш спрощено – підпільний парламент і уряд, який керував боротьбою УПА за незалежність

«Хотів би я побачити того, хто командував повстанцями…»

Останньою частиною Армії УНР, яка в ніч з 21 на 22 листопада 1920 року переходила Збруч на територію, зайняту поляками, була 1-ша бригада Окремої кінної дивізії. Її бойовими діями того дня керував сотник Дмитро Білогуб

У своєму репортажі “Пригода під час маршу” Петро Василенко розповідає про бій сотні УПА під селом Которинами з більшовицькою розвідкою, в якому сам брав участь як чотовий сотні. Його репортажі, статті, нариси друкувалися у виданнях Краєвого Осередку Пропаганди: журналах “На чатах”, “До зброї”

Сьогодні Збройні сили України воюють із тим же ворогом, з яким вела боротьбу УПА. Століттями в Росії, попри декларативну зміну вивісок, відроджується політичний режим, який за своєю суттю є імперським, авторитарним і нацистським