Рішенням 57 сесії восьмого скликання Кам’янопотоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області селах Білецьківка, Кам’яні Потоки, Бурти, Підгірне, Садки та Чечелеве перейменовано 22 вулиці. Очистили топонімію цих населених пунктів на виконання Закону «Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії». Про це повідомили у Полтавському офісі УІНП.
У селі Садки у назві провулку пошанували письменника і діяча «Просвіти» Панаса Мирного. А у селі Бурти вулиця Чкалова отримала назву Катерини Білокур — художниці, майстрині декоративного розпису.
У селі Білецьківка:
– вул. Комарова перейменували на пошану земляка-воїна ЗСУ Сергія Савченка. Народився у Білецьківці. У ПТУ №20 здобув професію слюсаря-ремонтника. На вагонобудівному заводі пройшов виробниче загартування у півскатно-візковому цеху, корпусі пасажирського вагонобудування. Останнім місцем його роботи став корпус вантажного вагонобудування, де працював слюсарем зі складання металевих конструкцій. Мав суміжну професію фрезерувальника. На весні 2022 року пішов захищати Україну від росіян. Поліг у бою з московитами неподалік Торецька Донецької області.
– вул. Мічуріна на честь місцевої лікарки Раїси Донцової.
У селі Кам’яні Потоки:
-
вулицю Мічуріна на гетьмана Івана Виговського. У 1650 р. став у ієрархії Гетьманщини другою людиною після Хмельницького — обійняв посаду генерального писаря. На Військовій Раді у м. Корсунь (25.10.1657 р.) обраний гетьманом України. У часи СРСР цю непересічну постать російсько-імперські комуністичні ідеологи воліли або замовчувати або таврувати як, начебто, «зрадника Росії і попихача Польщі». Насправді ж Іван Виговський не подобався окупантам через те, що усвідомлював всю згубність для Гетьманщини промосковського зовнішньополітичного курсу. На початку серпня 1658 р. відкрито виступив проти Москви, що почала втручатися у внутрішньополітичне життя України. Тобто вже через три роки після Переяславської угоди з Московським царством вдався до її денонсації, уклавши 16 вересня 1658 року у місті Гадяч на Полтавщині договір, що став першою спробою євроінтеграції України. Саме цей договір став причиною агресії Московщини проти Гетьманщини. У липні 1659 р. під Конотопом козацькі війська під командуванням Івана Виговського при підтримці татарської кінноти завдали поразки московським окупаційним військам, що вторглися на Лівобережну Україну. Тоді війську Виговського і союзників вдалося вщент розбити московського ворога під Конотопом. Справу звитяжців Конотопської битви продовжують сучасні ЗСУ.
– вулицю 8-го Березня перейменовано на Українських козаків;
– Гагаріна – на Героїв України;
– вул. Пушкіна на Покровську;
– вулицю Катеринославську на Дніпровську;
– Горького на Захара Ялова. Так пошанували видатного українського богатиря, спортсмена, чемпіона світу з вільної боротьби. Народився 1870 року у селі Кам’яні Потоки. Закінчив 3 класи Кам’янопотоківської школи. Він захоплюється силою і міццю батькового дядька. А той, у свою чергу, брав малого на різні змагання, що проходили по великих святах у селі. У 1890 році Захара забрали до війська. І саме у війську виявилася його здібність силача. Юнак загартовував волю, тренувався. Повернувшись додому, не знаходить собі заняття. Та найбільшою втіхою для односельців були сільські розваги, де Захар разом зі своїми друзями Черненком та Сандулом показували силу: розгинали підкови, розбивали камінь, боролися з биками, піднімали вантажі. У селі Захар знайшов свою долю — одружився з вродливою дівчиною Килиною. Ця жінка прожила до 105 років. У родини дітей не було, тому Захар опікувався дітьми брата. У Кременчуці він познайомився з А. Чернишовим, який багато років віддав цирковій справі. Обидва популяризували фізкультуру на Полтавщині. Доля звела його з Іваном Піддубним — шестиразовим чемпіоном світу з вільної боротьби. Той запропонував Захару розпочати професійну спортивну кар’єру. Спочатку виступав як атлет-гирьовик, а вже потім як спортсмен з класичної боротьби. У 1922 році Захар став чемпіоном світу з вільної боротьби, що проходив у Франції. Виступав і в інших країнах світу. Для Захара перемога за перемогою стали звичайною справою. Його життєвий принцип став таким: «Всесвітній — непереможний. Міцніший за сталь, твердіший за камінь». Помер у 1923 році. Похований у Кам’яних Потоках.
У селі Чечелеве:
-
вул. Чкалова – на честь Крістіни Зосімової. Народилася 16 листопада 1988 року у Світловодську. У 2003 році родина переїхала до села Чечелевого. Навчалася у 7 школі. Дівчина жила спортом, займалася легкою атлетикою та вболівала за хокейний клуб «Кременчук». З 2017 року проходила військову службу у десантно-штурмовому підрозділі ЗСУ на посаді зв’язківця. Протягом 3 років захищала Україну від росіян на території проведення АТО/ООС. Незабаром повернулася до цивільного життя, але ненадовго. Після повномасштабного вторгнення російських варварів стала кулеметницею мотопопіхотної бригади ЗСУ імені гетьмана Виговського. Полягла у бою з російськими загарбниками внаслідок артилерійського обстрілу 18 липня 2022 біля Покровського Донецької області. Поховали захисницю на Алеї Героїв Свіштовського кладовища у Кременчуці з усіма військовими почестями. На фасаді будівлі Кременчуцької гімназії № 7 (вул. Пілотів, 41-Б), де навчалась захисниця України, встановлено меморіальну дошку-барельєф.
– вул. трубадура росіян Пушкіна на Володимира Великого. Князь Київський (979–1015), Хреститель України-Руси, наймолодший син київського князя Святослава, онук київської княгині Ольги, батько київського князя Ярослава Мудрого. Молодший брат і наступник київського князя Ярополка Святославича. Приєднав до Київської держави Русь землі в’ятичів (982), ятвягів (983), радимичів (984), білих хорватів (981). Охрестив Русь-Україну 988 року. Встановив Київську митрополію Константинопольського патріархату. Розширив межі столиці Києва, збудував Десятинну церкву (996). Першим із Київських князів розпочав карбувати власну золоту монету. Використовував особистий знак «тризуб», що став у ХХ столітті гербом України. Канонізований Православною церквою як рівноапостольний святий.
– увічнили у назвах вулиць видатних гетьманів-борців за визволення Гетьманщини з-під московського ярма – Івана Мазепу
та Пилипа Орлика https://tinyurl.mobi/3arI4 (до речі, в пам’ять про творця першої у Європі Конституції перейменували вулицю сталінського пропагандиста Левітана);
– вулиця Гагаріна відтепер називається Леоніда Каденюка — на честь першого космонавта незалежної України, який з 19 листопада по 5 грудня 1997 року здійснив політ на американському транспортному космічному кораблі «Колумбія» місії STS-87, проводив досліди із впливом невагомості на вегетацію рослин; завдяки йому в космосі вперше було розгорнуто державний прапор України і прозвучав наш Гімн. А ще узяв з собою в політ томик «Кобзаря» Тараса Шевченка. Генерал-майор Леонід Каденюк проходив службу в лавах ЗСУ: обіймав посади начальника авіації військ ППО України, помічника Президента з космонавтики, заступника Генерального інспектора Генеральної військової інспекції;
– вул. сталінського педагога і співробітника НКВС Антона Макаренка на пошану літописця української історії, автора фундаментальної праці 10-томної «Історії України-Руси», видатного історика й державного і громадсько-політичного діяча, літературознавця, письменника, публіциста, академіка Всеукраїнської академії наук, натхненника українського національного руху, очільника Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, голови Української Центральної Ради (УЦР) Михайла Грушевського. Саме під керівництвом УЦР еволюціонувала від вимог національно-культурної автономії до проголошення незалежної Української Народної Республіки.
Полтавський офіс УІНП
