Національна пам’ять

На території скверу розгорнули п’ять локацій: акція «Подякуй військовому», у межах якої понад понад 200 полтавців принесли книги, продукти довготривалого зберігання, хімічні грілки та теплі речі для українських захисників; майстер-класи з виготовлення оберегів для військових; підписування прапорів із побажаннями для військових; виступи на головній сцені істориків, педагогів та науковців; створення мотивуючої картини з гаслами сили для захисників

Розповідається про полтавців: як наших сучасників – Сергія Кривоноса, Юрія Дмитренка, Тетяну Ялову, Андрія Хижняка, Тараса Лелюха, Юліана Матвійчука, так і Героїв минулого – командувача Дієвої Армії УНР Василя Тютюнника, старшину Армії УНР, діяча Холодноярської республіки, письменника, автора роману «Холодний яр» Юрія Горліс-Горського, петлюрівського контррозвідника з Армії УНР Миколу Чеботаріва, сотника УПА Миколу Савченка та командувача бою під Крутами Аверкія Гончаренка

Метою конференції було дослідити роль роботи з пам’яттю, подолання соціальних та колективних травм, а також еволюцію практик меморіалізації в умовах війни, що триває

«Федеральні збори визнають систематичні дії, які ведуть до голоду у великих масштабах і цілеспрямованому порядку та здійснюються з наміром знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку повністю або частково, як діяння геноциду»

Саме Гадяцький договір став причиною агресії Московщини проти Гетьманщини. У липні 1659 р. під Конотопом козацькі війська під командуванням Івана Виговського при підтримці татарської кінноти завдали поразки окупаційним військам Московського царства, що вторглися в Лівобережну Україну. Тоді війську Виговського і союзників вдалося вщент розбити московського ворога під Конотопом. Юрій Немирич теж брав участь у цій переможній битві.

Участь в обговоренні теми наукового семінару і проблем національної історіографії, окрім уже згаданих учасників, брали доктор економічних наук Борис Карпінський, доктор мистецтвознавства Роман Одрехівський, доктор технічних наук Роман Базилевич, кандидат технічних наук Михайло Яворський, громадські діячі Юрій Антоняк, Іван Вівчарівський, Зеновій Бермес, діяч освіти Ярослав Даць, перекладач з іспанської Галя Чубай, народний художник Василь Семенюк, відомий художник Ігор Колісник та інші.

До списку увійшли й ті села Полтавщини, де назви були похідними від назв російських міст та прославляли осіб й події, що повʼязані із утіленням російської імперської політики

«Червоній Руті” вдалося розбудити українську підсвідомість, вивести її з приватного сховку в публічний простір. Після фестивалю не було жодного сумніву, що Україна буде незалежною. Фестиваль дав старт процесу українізації»

Конференція стане майданчиком для відкритого діалогу між представниками уряду, експертами та громадянським суспільством щодо інклюзивних підходів до роботи з пам’яттю, які сприяють стійкості на національному та громадському рівнях

Петро Гнатович Перападя, віднайшов врятовану Федором Вовком Сару Бакст і зробив усе потрібне, щоб про героїчний вчинок учителя дізналися всі. Жінка оформила спогади у свідчення, які були подані на розгляд спеціальної комісії в ізраїльській інституції Яд Вашем. 12 липня 1998 року відбулося засідання, на якому прийнято рішення: «Визнати Федора Вовка, його дружину Єлизавету Шкандель і Марію Мізіну Праведниками народів світу»

«Цей виставковий проект УІНП є джерелом цікавих відомостей про знакову національну поетесу, драматурга і перекладачку. Відкриваємо заново постать Лесі Українки, спростовуємо стереотипи про постать письменниці, що роками навіювалися російською і комуністичною пропагандою, починаючи від потрактування її походження, самоідентифікації, поглядів та переконань, інтерпретацій творчості»

Події розвивались динамічно: наприкінці січня 1919-го року Павло Омелянович уже помічник командувача Окремого залізнично-технічного корпусу Дієвої Армії УНР, а з 29-го травня – начальник 9-ї Залізничної дивізії Дієвої армії УНР

Та все одно зрушення і злам злочинної комуністичної системи уже почався і йшов

Ця страшна історична подія ще раз нагадує нам, хто насправді стоїть за нищенням нашої нації. В той час Москва, спираючись на польських і чеських комуністів, намагалася «остаточно» вирішити «українське питання» на наших найзахідніших етнічних кордонах у найжахливіший сценарій – депортації всіх до одного українців з прадідівської землі — Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Підляшшя

Доля Олександра Довженка – це приклад таланту та національної гордості, які потрапили у жорна комуністичної тоталітарної машини СРСР.

Опираючись на досвід наших попередників – зруйнуємо московську тюрму народів!

У місті Зіньків Полтавського району поруч із будинком, де народилися і провели дитинство й юність видатні діячі української культури і науки брати Зерови, відбулася урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки на їх честь.

Він узяв мене на роботу у «Літературну газету», надрукував мою поему «Ніж у сонці» і почав друкувати усіх шістдесятників — Миколу Вінграновського, Віталія Коротича, Юрія Щербака, Івана Дзюбу, Євгена Гуцала, Володимира Дрозда та інших письменників. Він сприяв тому, щоб ця нова хвиля увійшла в українську літературу», — розповідав про ті часи Іван Драч

Старчук не дожив до проголошення незалежності України. Загинув в бою на горі Лисоні, що поблизу Бережан на Тернопільщині, 14 серпня 1916 року. Так і не відсвяткувавши своє 19-ліття. Могили його немає. У 1920-х роках пластуни збирали стрілецькі кістки на Лисоні. Тепер там на горі є спільний пам’ятник. Зокрема й Роману