Національна пам’ять

Один із лідерів боротьби за створення українського університету у Львові (1906-1907), за що невдовзі був заарештований поліцією

Саме завдяки нашому землякові Богданівський та Полтавський полки вдалося тоді вивести з більшовицького оточення біля Лозової і провести через місцевості, опановані Махном

В’ячеслав Максимович Чорновіл, державний, громадський, політичний діяч, журналіст, народний депутат України I – III скликань, один із лідерів українського правозахисного руху, багаторічний лідер Народного Руху України, Герой України, борець за незалежність України у 20 столітті

В’язень німецьких концтаборів Заксенґавзен, Бретц, Оранієнбурґ, Дмитро Адрієвський («Ідеаліст», «Стобар», «Вернигора») говорив, що «без героїв і святих неможливе людське життя, ані моральний і суспільний поступ його»

Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 року посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня

Районний центр тоді називався Ногайськ, а сам район – Ногайський

Михайло Миколайович Крат походив з української старшини Гадяцького полку. Одержав освіту в кадетських корпусах у Сумах і в Петербурзі

тодішні звитяжці воювали проти білої і червоної росії, так нинішні ЗСУ продовжують боротьбу проти підступного ворога

За легендою, Сковорода знав про свою смерть та сам викопав собі могилу. На хресті, за заповітом філософа, написано «Світ ловив мене та не спіймав»

Дуже важко визначити кількість жертв Голодомору і в Україні, бо ж далеко не скрізь збереглися навіть зафіксовані тоді свідоцтва про смерть невинно убієнних

Через лави УПА пройшли понад 100 тисяч осіб, географія походження яких представлена усіма областями України, зокрема й Полтавщини

завдяки наполегливому пошуку історики Національного заповідника «Гетьманська столиця» виявляють нову інформацію щодо поховання гетьмана Кирила Розумовського

Серед справ, про які звітували херсонські чекісти на початку липня 1951 року, була й справа-формуляр на уродження Козівського району Тернопільської області Богдана Андрусишина, який мешкав у Херсоні

Ретельно пильнували чекісти й українських націоналістів не лише під час «зачистки» Херсонщини під час рерадянізації та після прибуття переселенців із західноукраїнських областей

На початку 1950 року херсонські МГБісти займалися розробкою уродженки Рівненщини Антоніни Антонюк, яка проживала у Олешках (окупантська назва – Цюрупинськ)

Ризикуючи власним життям, щодня відвідувала всі три табори для полонених, що були у Рівному… І, як пише далі Улас Самчук, – вже рівно за рік та сама Харитя, в тій самій в’язниці, але вже не як гість, а як в’язень, сиділа і чекала розстрілу…

Крім лікарської та наукової роботи, він присвячував багато часу громадсько-суспільній та політичній діяльності: очолював Українську Санітарно-Харитативну Службу (УСХС) у Мюнхені, Українську Вільну Академію Наук та Наукове Товариство імені Шевченка. Був політично активний у Закордонних Частинах ОУН; кілька років очолював Політичну раду. Помер у Клівленді 20 жовтня 1962 року

Все своє життя Пилип Орлик не полишав надії впровадити конституцію, відстояти незалежність Гетьманщини та звільнити її з-під московського гніту

«Мабуть, ніхто так не прагнув вивести Україну на роль країни «першого світу», як Юрій Липа

Як би там не було, але Дмитро Білінчук-«Хмара» залишив для нас (і прийдешніх поколінь!) зримі óбрази своїх побратимів-повстанців ‒ хоробрих воїнів УПА, котрі в основній своїй масі полягли на полях невмирущої слави ‒ «за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ!»