Цьогоріч з ініціативи Українського інституту національної пам’яті та відповідно до Постанови Верховної Ради України на державному рівні відзначається пам’ятна дата – 200 років з дня народження Матвія Номиса. Низку заходів з цієї нагоди запланували і в Лубенській громаді. Перший з них- відкриття у Лубенському дитячому парку ім. О.Донченка пам’ятного знаку відомим землякам-лубенцям. На сучасній території парку у 18-19 і на початку 20 століть був розміщений цвинтар, де знайшли останній земний прихисток чимало знакових українців. На знаку закарбували імена діячів, чиї імена на скрижалях історії і які своїм життям утверджували українську культуру і науку.
У церемонії відкриття взяли участь громадські діячі, журналісти, співробітники Лубенського краєзнавчого музею ім. Гната Стеллецького та працівники бібліотечних закладів. державні службовці, учнівська молодь, також члени комісії з реалізації державної політики відновлення та збереження національної пам’яті Українського народу на території Лубенської територіальної громади: секретар міської ради Маргарита Комарова та начальник управління освіти виконкому Лубенської міської ради Мирослав Костенко. Знак споруджено за ініціативи згаданої комісії та згідно з рішенням виконкому Лубенської міськради.
На ньому викарбували ім’я етнографа, письменника і педагога, громадського діяча і благодійника, першого директора Лубенської чоловічої гімназії Матвія Симонова (Номиса). «Ім’я земляка з гордістю носить Перша гімназія імені Матвія Номиса – колишня Лубенська чоловіча гімназія. Серед зросійщених освітніх закладів України Лубенська чоловіча гімназія, яку очолював Матвій Номис, стала місцем, де з перших років і назавжди оселився український дух та українське слово, дало українському національному руху цілу плеяду видатних діячів», -зазначалося на урочистостях.
Ведучі церемонії відкриття та інші промовці розповіли про Матвія Номиса. Як зауважувалося, він протягом життя збирав цінні матеріали про народний побут, звичаї та обряди, записав чимало зразків усної народної творчості. Укладач і видавець одного з найповніших і найавторитетніших зібрань українського усного фольклору малих жанрів (прислів’я, приказки, загадки, стійкі мовні порівняння тощо). Найвизначніша праця Номиса— «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О. Марковича і других. Спорудив М. Номис» (СПб, 1864), яка містить понад 14,5 тис. приказок і загадок. У ній опубліковані також записи Степана Руданського, Василя Білозерського, Пантелеймона Куліша, В. Лазаревського, Марка Вовчка та інших. Ідеологи КПСС віднесли Номиса до так званих «буржуазних діячів». Відтак, значна частина його творів у СРСР не перевидавалась. Лише в 1985 році з ініціативи та на кошти ще одного видатного полтавця, племінника Симона Петлюри і патріарха УАПЦ Мстислава (Степана Скрипника), деякі книги були перевидані в діаспорі, а після відновлення незалежності, на початку 90-х— у журналі «Київ» та видавництві «Либідь». Свої праці Матвій Симонов підписував «М. Номис»— цей псевдонім утворений від частини (без -ов) справжнього прізвища, прочитаного у зворотному порядку і абревіатури імені письменника і фольклориста. Якщо слово Симон прочитати навпаки, отримаємо Номис.
Також на знаку увічнили: українську письменницю Надію Кибальчич (літературний псевдонім Наталка Полтавка); засновницю першої в Лубнах української приватної жіночої гімназії, освітню діячку (доньку Катерини Скаржинської) Ольгу Климову; українського архівіста, завідуючого Лубенським архівом Матвія Астряба та професора агрономії Харківського університету, одного із перших організаторів сільськогосподарської дослідницької справи в Україні Анастасія Зайкевича
До пам’ятного знаку лягли осінні квіти. Присутні вшанували видатних лубенців хвилиною мовчання й запалили свічку пам’яті землякам, що спостерігають сьогодні за нами з висоти Вічності. «Порадіють на небі їх душі, що згадали про них у найріднішій серцю малій батьківщині. Яскраві, непересічні земляки, які зробили великий внесок у скриню культурної, наукової, просвітницької та літературної спадщини України, сьогодні пошановані. Нехай ця пам’ятна споруда нагадує про покликання бути в єдності на шляху боротьби за українську ідентичність, соборність, незалежність!», – підсумувала ведуча дійства.
Полтавський офіс УІНП
