Аналітика

Відповідь на питання щодо стратегічної ролі нашої держави вже давно дав Декалог українського націоналіста: «Я, дух одвічної стихії, що зберіг тебе від татарської навали і поставив на грані двох світів творити нове життя…». Україна має змагати до геополітичного лідерства у східноєвропейському і кавказькому регіонах, впроваджувати Балто-чорноморську доктрину, сформульовану Юрієм Липою. Наша держава, з найбільшою армією в Європі, повинна відігравати ключову роль в діючих геополітичних союзах – Україна є головним форпостом західного світу перед агресивним Сходом

На четвертому році війни з московською імперію Україна, фактично, опинилася віч-на-віч з ворогом. Жодна європейська країна так і не підставила нам плече у мілітарному протистоянні з Москвою, яка не приховує своїх шовіністичних та імперських намірів стосовно Європи і світу. Більше того, на четвертому році виснажливої війни з Москвою практично усі суміжні з Україною держави у тій чи іншій формі вже встигли пред’явити Україні свої претензії

(доповідь на V Бандерівських читаннях) Російсько-українська війна, яка почалася в 2014 р., подарувала світові нове словосполучення – «гібридна війна», яке моментально поширилося в медіасферу і показало, що мова йде не про унікальну ситуацію, а про добре продуману і опрацьовану схему політичної, інформаційної, ідеологічної та військової підготовки до окупації країни, схему, яка має універсальний характер і …

Безперервно, вперто, із усією потужністю поборюючи український визвольний рух, що прагнув до суверенітету та незалежності України, КГБ прагнув перебрати на себе пальму першості. Але, очевидно, комуністичне розуміння суверенітету для України докорінно відрізнялося від проголошеного у 1990 році й затвердженого 1991 року

“Немає необхідності в нових санкціях шодо Росії”. Цей коментар нещодавно озвучила посадова особа Державного Департаменту. Можливо, за нормальних обставин таке обгрунтування, щодо фактично порушення чинного закону звернуло би більше уваги. Проте американські засоби масової інформації та громадська увага майже відразу ж зосередилась на одкровеннях республіканського голови комісії з розвідки США, зокрема про злодіяння Федерального Бюро …

минулого тижня Путін перевірив готовність Ростова-на-Дону до фінальної частини світової першості з футболу, яка через декілька місяців відбуватиметься на полях Московії

Слід відкрито визнати домінуючий вплив кремлівських сценаристів на польську політичну верхівку (це ж із катинським фактором!), а через них і на значну частину польського суспільства

дивує, що й досі в Україні не розпочався рух – розмовляй українською, бо московити тебе можуть вбити, визволяючи, або снайперською гвинтівкою, якою щодня полюють за українцями з окупованої території. Та щоб цей рух започаткувати, то слід спочатку припинити антиукраїнські російськомовні й україномовні телевізійні канали, радіо, та ЗМІ, які своєю діяльністю сприяють проливанню невинної крові українських солдат та мирного населення

Червоною ниткою у всій нашій історії проходить урок, який найточніше сформулював Микола Міхновський – «Хто має силу, той має право»

Фактично це означало формування важливого сегменту «третього класу» із базою за кордоном, тобто — у зоні відносно стабільного розвитку. Перемога Революції гідності та початок визвольної війни із Росією утворила ще одну нову суспільну групу — бійців добровольчих підрозділів (разом із їхніми родинами). Зважимо також на їхній дуже істотний вплив на переформатування армії та Національної гвардії України.

Грицак з якогось дива називає «націоналістом» Президента В.Ющенка, який, мовляв, захопився гуманітарними програмами і занапастив економіку бідної України. Ми не думаємо, що доктор історичних наук, багаторічний публіцист і політолог, лектор європейських університетів не знає, що В.Ющенко не мав жодного стосунку до націоналізму, до націоналістичних середовищ, що він якраз ідеально відповідав критеріям «дистильовано» ліберального політика (виганяв же ж він О.Тягнибока за нібито «ксенофобію» з об’єднання «Наша Україна»). Ми просто бачимо, як зухвало маніпулює думкою своїх слухачів і читачів наш добрий автор, добрий настільки, що подарував аж цілого Президента «відсталим» націоналістам

Формуючи легальне політичне лобі у парламенті та виконавчій владі України, просуваючи політиків-вихідців із Росії, бізнесменів із тісними зв’язками з РФ та проросійські політичні партії, Росія впливає на зовнішню та внутрішню політику нашої країни

ми сьогодні потрапили нібито у світ «постправди», де реальні факти заперечуються і, замість них, поширюють надумані події чи характеристики. Далі – грізніше: мовляв, тепер настала постдемократична доба в Європі, де у свідомості людей переважають та у суспільній дискусії вводять популістські гасла, відірвані від реальності

Організацію загальнонаціональних масових протестів з метою усунення діючої влади підтримують 33% опитаних. Проти цієї ідеї – 54% респондентів, не визначилися – 13%. За проведення масових акцій найчастіше висловлюються опитані із західних областей, симпатики Радикальної партії та партії «За життя»

Володимир Панченко не лише аналізує бачення вирішення економічних проблем та візію економічної політики української держави в матеріалах Великих Зборів та конференцій ОУН і працях її чільних діячів в минулому, зокрема Миколи Сціборського, Якова Моралевича, Дмитра Мирона, Ярослава Стецька та інших, але й робить огляд економічного аспекту ідеології сучасного українського націоналізму та аналіз світових викликів і тенденцій, підкреслюючи, що економічний націоналізм, це не теорія, яка лишилися в минулому, але перспективна і реальна програма виходу з кризи і дороговказ для державної стратегії

«Парламентські партії переважно продовжують працювати у форматі «київських клубів». Щоб змінити цю ситуацію кошти державного фінансування мали б витрачатися на розбудову регіональної мережі партій. Партії мають передавати на місця не 16% коштів як зараз, а 60-70%, що сприяло б посиленню їх ролі в суспільстві, відповідало ключовій ідеї держфінансування та забезпечувало всеукраїнський характер партій