Американська безпекова організація Atlantic Council оперативно відреагувала на обмін полоненими між Україною і Росією. Пропонуємо повний переклад УІС матеріялу Q&A: What Does Ukraine-Russia Prisoner Swap Mean?
7 вересня Україна та Росія здійснили довгоочікуваний обмін 35 ув’язненими. Президент України Володимир Зеленський назвав цей крок “першим кроком до припинення війни”. Європейські лідери широко оцінили обмін.
Ми задали учасникам групи UkraineAlert наступні питання:
Хто виграв від угоди? Чи може це сигналізувати про готовність Росії нарешті домовитися і закінчити війну? Що це означає для Зеленського? У чому вигода для Кремля в цій угоді? Який вплив це матиме на майбутній діалог в Нормандському форматі? Як на це погляне решта міжнародної спільноти? Компроміс чи переговори?
Віллем Олдершофф, колишній керівник підрозділу Європейської комісії та аналітик з міжнародних справ: Будь-якому українському лідеру було б дуже важко не погодитися на цю угоду. Тож багато важливих українських в’язнів, які повертаються, будуть позитивно грати на Зеленського на внутрішньому рівні, а також принесуть йому користь на міжнародному рівні.
Однак Росія, безумовно, отримала кращий результат. По-перше, вони отримали Володимира Цемаха, потенційного ключового свідка з внутрішньою інформацією про російський БУК, який збив MH-17 у 2014 році. Ті, хто стверджує, що Росія погодилася на всю біржову операцію лише тому, що Цемах був їхньою головною ціллю з самого початку мали рацію. По-друге, погодившись на обмін полоненими, західна неінформована громадська думка складе враження про “розумну” та “договороздатну” Росію. Ризик полягає в тому, що навіть політичні лідери будуть думати так.
Важливо визнати, що обмін є абсолютно незбалансованим: всі російські в’язні, які перебували під вартою в Україні, були винні в серйозних злочинах відповідно до законів будь-якої демократичної, правової держави; всіх українців тримали лише як ув’язнених на підставі скандальних і безглуздих фальшивих або сфабрикованих звинувачень за тими ж критеріями. Цей момент слід більш чітко підкреслити в ЗМІ.
Дуже далеко від певності, що обмін буде означати щось позитивне для підходу Росії до війни на Донбасі (та Криму). Якщо, звичайно, їхні пригоди там не надто дорогі для бюджету, про що ми поки що не можемо говорити нічого певного.
Ризик майбутнього нормандського саміту полягає в тому, що такі лідери, як президент Франції Еммануель Макрон та канцлер Німеччини Ангела Меркель, прагнучи досягти успіху та бути менш конфронтаційними з Путіним, використовуватимуть цю “нову російську гнучкість” для тиску на Зеленського, щоб зробити “компроміси”, які суперечать ключовим інтересам України.
Майкл Боцюрків, аналітик з глобальних відносин: Незалежно від того, що люди можуть думати про Зеленського, це головна перемога для його нової адміністрації. Це також дуже позитивний розвиток, який буде добре сприйнятий тим населенням, яке вважає, що втомилося від конфлікту, який триває більше п’яти років.
Обмін наближає Україну крок до відновлення двосторонніх зв’язків з Російською Федерацією та, сподіваємось, до врегулювання конфлікту на сході України. Це створить більш позитивну атмосферу для мирного саміту Нормандського формату, запропонованого президентом Франції Еммануелем Макроном на кінець цього місяця.
Чому Росія погодилася на обмін? Їм вдалося отримати ключову «особу, яка цікавить» у розслідуванні MH-17, і показати світові, що вони здатні на позитивні жести. Зрештою, Україна отримала більше з обміну, ніж Росія: майже кожен український політв’язень високого профілю, утримуваний Росією, був звільнений.
Після успішних переговорів про обмін в’язнів та отримання рішення парламенту про зняття недоторканності із законодавців, важко передбачити, що Зеленський вчинить далі. Але одне напевно, останні дні показали, що він не політичним легковаговиком, як багато хто раніше вважав. Очікую побачити зростання його і так вже високої популярності.
Майкл Карпентер, старший директор Центру Пенна Байдена та старший співробітник Атлантичної ради: По-перше, очевидно, що пересічна людина повинна відчувати себе щасливою за українців, які були незаконно ув’язнені в Росії, а також за їхні сім’ї. Деякі з цих бідних душ були відправлені до Сибіру, щоб гнити у в’язниці десятиліттями, як Олег Сенцов.
По-друге, Україна, мабуть, намагалася стримувати обмін Володимира Цемаха, котрий командував підрозділом протиповітряної оборони, який займався збиттям MH-17. Але Росія наполягала на його включенні, погрожуючи розірвати угоду, якщо він не буде частиною угоди.
Тож як я повністю розумію розчарування сімей жертв MH-17, так само я тішуся українськими родинами, які сьогодні були об’єднались зі своїми близькими. Зрештою, всі ми й так знаємо, хто відповідав за збиття MH-17: Росія.
По-четверте, я був би дуже обережним, трактуючи це як крок до припинення війни. Серпень був одним з найбільш кривавих місяців на Донбасі за довгий час. Що ще важливіше, жодна країна не стимулює Путіна до деескалації.
Одноосібне рішення Трампа про скорочення і замороження допомоги на покращення безпеки Україні дає Путіну саме те, що він хоче, без єдиної поступки Кремля. Це не є корисним рішенням. Але — сьогодні все ще щасливий день.
Пітер Дікінсон, співробітник Атлантичної ради та видавець журналу «Бізнес Україна»: Забезпечення звільнення 35 українських в’язнів є головною перемогою Зеленського, що підвищить його внутрішній авторитет та підвищить його міжнародний статус. Водночас це викликатиме занепокоєння щодо очевидної готовності нового українського лідера відмовитися від політики міжнародних посередників та безпосередньо мати справу з Кремлем. Зокрема, серед партнерів України існує велика стурбованість щодо рішення Києва продати підозрюваного у справі МН-17 Володимира Цемаха за українських в’язнів Кремля, незважаючи на конкретні заклики цього не робити. Тим не менш, обмін полоненими представляє собою прорив у мирному процесі після літнього періоду, і всі сторони будуть готові нарощувати цю силу під час очікуваного саміту Нормандського формату. Оскільки існує переважне міжнародне прагнення до залагодження вирішення конфлікту, готовність Зеленського йти на компроміси з Кремлем буде вітатися і заохочуватися. Тепер він повинен прагнути досягти балансу між прогресом у напрямку миру та міцним захистом національних інтересів України. Українці втомилися від війни, але вони не приймуть потьомкінський мир на московських умовах.
Джон Гербст, директор Центру Євразії при Атлантичній раді та колишній посол США в Україні: Обмін полоненими – це явна перемога для Зеленського та України, але це також має значення для президента Володимира Путіна.
Захоплений натовп, який приєднався до Зеленського в аеропорту, щоб привітати в’язнів, що повернулися, дає зрозуміти, що він досяг великого рівня популярності, виконуючи обіцянки передвиборчої кампанії.
Хоча Путін і не досяг великї перемоги, обмін полоненими для нього дав позитив. По-перше, Україна відправила до Москви Володимира Цемаха, офіцера, який допоміг повернути в Росію ракету “Бук”, що збила цивільний авіалайнер МН-17 у липні 2014 року. Голландці хотіли допитати його, що створило б проблеми для Москви. По-друге, Путін може вказати на обмін полоненими як на “доказ” для своїх європейських партнерів, що він хоче миру.
Деякі надто захоплені голоси вітають цей обмін полоненими, як провісник майбутнього миру. Це було б непогано, але ще не час витягувати шампанське. Раніше теж були обміни полоненими. І справжній мир настане лише тоді, коли Путін зрозуміє, що не може змусити Київ виконувати свою волю. Це вимагає постійної готовності українців до самопожертви в захисті своєї території та суверенітету, а також постійної підтримки Заходу в справедливій боротьбі України.
Готовність України продовжувати боротьбу не викликає сумнівів. І контраст між захопленим натовпом, який вітав повернення в’язнів в Україні з мовчазним прийняттям російських в’язнів у Москві, нагадує нам, що це війна Кремля проти українського народу, а не всієї Росії. Що ж стосується другої умови, чому Білий дім несамовито утримує 250 мільйонів доларів військової допомоги, яку Конгрес проголосував за підтримки основної команди з національної безпеки США?
Адріан Каратницький, старший співробітник Атлантичної ради: Найважливіший результат – 35 невинних українців були звільнені з несправедливого полону. Це головне досягнення Зеленського. Але це однаково плід українських та міжнародних зусиль за останні кілька років. Цей обмін є наслідком створення Україною сильних військових сил, бойового духу країни, моралі українських збройних сил та довгострокових наслідків сильних міжнародних санкцій. Все це показало, що Путін не отримає здачі суверенітету і підкреслило дурість його зусиль щодо знищення “штучної країни” України. Можна лише сподіватися, що ця реальність поведе Путіна на шлях миру. Але лише час покаже, як кажуть, чи це передвісник ширшого взаєморозуміння між Україною та Росією, чи одноразовий результат.
Олександр Вершбоу, заслужений співпрацівник Атлантичної ради та колишній посол США в Росії: Обидві сторони “перемогли” у поверненні 35 своїх земляків, але українці можуть претендувати на більшу моральну перемогу через те, що стільки її людей, які були несправедливо ув’язнені, були звільнені , включаючи політв’язня Олега Сенцова та 24 моряків від інциденту в Керченській протоці. Але Україні довелося заплатити високу ціну за повернення Володимира Цемаха, колишнього командира формування на Донбасі, причетного до розстрілу MH-17 2014 року. Цемах, громадянин України, який нещодавно потрапив у полон до українських спецназівців у зухвалій операції за ворожою лінією фронту, тепер уникне свідчень у голландських судах, що могло підірвати російську дезінформаційну кампанію щодо справи «МН-17». Хоча обмін полоненими покладає надії на мир в Україні та західних столицях, немає жодних ознак, що Росія готова до справжнього припинення вогню або до виконання Мінських домовленостей на умовах, які Україна могла б прийняти. Путін може сподіватися, що похвала Заходу за його “гуманітарний жест” зменшить тиск на Москву, щоб припинити свою неоголошену війну на Донбасі та створить тиск на Зеленського, щоб той пішов на поступки. Зараз настав час США та їх союзникам пильнувати за російською агресією та виявляти більшу підтримку Зеленського, включаючи розблокування військової допомоги США.
