Вплив Бандери та його однодумців, а також його наступників із рядів націоналістів і широкого Руху Опору тоталітарному режимові, однозначно прочитується у подіях Євромайдану та після нього. Однак реальні зміни можуть наступити щойно після того, як ми усвідомимо дійсний стан країни у війні та у процесі очищення від хвороб минулого, коли знатимемо наші можливості і великий потенціал розвитку
минулого тижня Путін перевірив готовність Ростова-на-Дону до фінальної частини світової першості з футболу, яка через декілька місяців відбуватиметься на полях Московії
Слід відкрито визнати домінуючий вплив кремлівських сценаристів на польську політичну верхівку (це ж із катинським фактором!), а через них і на значну частину польського суспільства
дивує, що й досі в Україні не розпочався рух – розмовляй українською, бо московити тебе можуть вбити, визволяючи, або снайперською гвинтівкою, якою щодня полюють за українцями з окупованої території. Та щоб цей рух започаткувати, то слід спочатку припинити антиукраїнські російськомовні й україномовні телевізійні канали, радіо, та ЗМІ, які своєю діяльністю сприяють проливанню невинної крові українських солдат та мирного населення
Червоною ниткою у всій нашій історії проходить урок, який найточніше сформулював Микола Міхновський – «Хто має силу, той має право»
Фактично це означало формування важливого сегменту «третього класу» із базою за кордоном, тобто — у зоні відносно стабільного розвитку. Перемога Революції гідності та початок визвольної війни із Росією утворила ще одну нову суспільну групу — бійців добровольчих підрозділів (разом із їхніми родинами). Зважимо також на їхній дуже істотний вплив на переформатування армії та Національної гвардії України.
Грицак з якогось дива називає «націоналістом» Президента В.Ющенка, який, мовляв, захопився гуманітарними програмами і занапастив економіку бідної України. Ми не думаємо, що доктор історичних наук, багаторічний публіцист і політолог, лектор європейських університетів не знає, що В.Ющенко не мав жодного стосунку до націоналізму, до націоналістичних середовищ, що він якраз ідеально відповідав критеріям «дистильовано» ліберального політика (виганяв же ж він О.Тягнибока за нібито «ксенофобію» з об’єднання «Наша Україна»). Ми просто бачимо, як зухвало маніпулює думкою своїх слухачів і читачів наш добрий автор, добрий настільки, що подарував аж цілого Президента «відсталим» націоналістам
Формуючи легальне політичне лобі у парламенті та виконавчій владі України, просуваючи політиків-вихідців із Росії, бізнесменів із тісними зв’язками з РФ та проросійські політичні партії, Росія впливає на зовнішню та внутрішню політику нашої країни
ми сьогодні потрапили нібито у світ «постправди», де реальні факти заперечуються і, замість них, поширюють надумані події чи характеристики. Далі – грізніше: мовляв, тепер настала постдемократична доба в Європі, де у свідомості людей переважають та у суспільній дискусії вводять популістські гасла, відірвані від реальності
Кожна людина повинна б керуватись і моральним обов’язком не тільки у своїй професії, але й в житті, але такі катеґорії, як мораль для імперських журналістів не відомі. Дуже шкода, що на тлі щоденного порушення „тиші” терористами та московськими окупантами увагу російські „журналісти, режисери” звертають не на безліч траґедій, що відбуваються на сході України, але вишукують співаків у віденській опері
Організацію загальнонаціональних масових протестів з метою усунення діючої влади підтримують 33% опитаних. Проти цієї ідеї – 54% респондентів, не визначилися – 13%. За проведення масових акцій найчастіше висловлюються опитані із західних областей, симпатики Радикальної партії та партії «За життя»
Володимир Панченко не лише аналізує бачення вирішення економічних проблем та візію економічної політики української держави в матеріалах Великих Зборів та конференцій ОУН і працях її чільних діячів в минулому, зокрема Миколи Сціборського, Якова Моралевича, Дмитра Мирона, Ярослава Стецька та інших, але й робить огляд економічного аспекту ідеології сучасного українського націоналізму та аналіз світових викликів і тенденцій, підкреслюючи, що економічний націоналізм, це не теорія, яка лишилися в минулому, але перспективна і реальна програма виходу з кризи і дороговказ для державної стратегії
«Парламентські партії переважно продовжують працювати у форматі «київських клубів». Щоб змінити цю ситуацію кошти державного фінансування мали б витрачатися на розбудову регіональної мережі партій. Партії мають передавати на місця не 16% коштів як зараз, а 60-70%, що сприяло б посиленню їх ролі в суспільстві, відповідало ключовій ідеї держфінансування та забезпечувало всеукраїнський характер партій
Тут ідеться про те, чи знайдуться адекватні сили, які в час насування хаосу і зневіри перед обличчям ворога своїм гострим зором відчують національну потребу і зуміють її забезпечити. Зрозуміють різницю між тим, чого хоче маса і тим, що дійсно потрібно нації
Ця багатоходівка по виведенню України з ядерного клубу почала реалізовуватися ще на зорі незалежності. Причому автори спецоперації чітко розуміли, що позбавлення колишніх російських колоній ядерної зброї, в ситуації, коли метрополія має значні імперські та реваншистські плани, неминуче призведе до повноцінної агресії та спроби поновити вплив над колишніми колоніями
Звідси – одностайність у підтримці агресивної політики Кремля, особливо проти сусідів (ну як же тому мешканцю Рязані чи Тагілу пережити відчуття того, що колишні колонії СССР живуть краще і розвиваються динамічніше)
ми маємо дякувати Альянсу за ту підтримку, яку вони нам дають. Ми не є членом НАТО, але та підтримка, яку надають країни Альянсу не члену цього блоку, є безпрецедентною. Ми маємо той рівень діалогу, що щодня посилює нас. Плюс безповоротна допомога (понад 1 млрд. доларів – УІС) є дуже суттєвою
Ці питання є не менш важливими за антикорупційний суд та виборче право. Боротьба з окупантом – завдання №1.
Давайте допоможемо державі у питанні інтеграції з НАТО. Потрібна системна громадянська кампанія у цьому питанні. Долучайтесь!
З огляду на те, що хаос став інструментом Росії, тільки інтеграція НАТО із інститутами розвідки та політичними інститутами країн-членів зможе забезпечити необхідний рівень оборонних заходів Альянсу. В авторитарного путінського режиму є свої точки слабкості. Росія розхитує стійкі демократичні системи, граючи складну симфонію хаосу на широкому фронті. Аналогічна відповідь від НАТО та Заходу неможлива, оскільки авторитарні режими більш контрольовані. Але авторитарні режими водночас крихкі. У них немає такого запасу міцності як в збалансованих демократичних системах. Якщо знати куди бити, звісно. Тому Заходу потрібна концентрація зусиль для розуміння критичних точок Росії та розумного удару по цих точках
Порушення питання про татар є не тільки ще одним способом тиску на Росію через її нелегальну анексію Криму, але також допомагає просувати тему свободи віросповідання. Адміністрація Трампа та Конгрес США не повинні вагатись, а взяти на себе зобов’язання підтримувати весь народ України, включаючи татар. У свою чергу, це зробить Америку та її союзників безпечнішими
