Кілька думок після нещодавньої поїздки Європою з приводу української та європейської реальностей і перспектив.
Почну з того, що в цілому Україна майже нічим не відрізняється від далекосяжної для нас Європи. В багатьох аспектах вона навіть видається значно привабливішою і перспективнішою.
Зокрема сприятливі кліматичні, географічні та економічні умови, аж волають про можливості нашого краю. Ментально, українці виняткові гуманісти, ідеалісти і працівники. Українська кухня настільки збалансована, що підійде абсолютно всім. Багатство духовності, культури та історії завжди були нашою візитівкою, а стійкість цінностей і традицій безперечно є важливою частиною нашої життєздатності. Зрештою, Україна дійсно дешевша, простіша, природніша… та ще багато іншого.
Натомість, сьогодні, як зрештою мабуть і завжди в епохи розквіту, Європа перебуває у властивому їй стані ейфорії або т.зв. “старості”. Втомлені від достатку і досконалості життя, європейці періодично дозволяють собі контрольовані інтрижки/кризи, – то мігранти, то брексит, то жилети… З боку це може видатися дещо легковажним і безвідповідальним, але це тільки на перший погляд, насправді європейська реальність дуже осмислена і побудована на чіткій стратегії.
Звісно, кожна країна особлива по-своєму, проте хочу виділити кілька засадничих європейських особливостей, які роблять суттєву різницю між нами і ними.
1. Європа – батьківщина етатизму або державності, як способу мислення. Безперервність державного існування забезпечили європейцям досконалі стандарти суспільного, соціального, економічного та політичного життя. Зрештою усі пам’ятки мистецтва, архітектури, та й культури загалом, є нічим іншим, як рекламними площами для монументальної демонстрації їхніх державних досягнень. Характерно, що, як би не було дивно, але в сучасній ліберальній Європі, етатизм стоїть на потужному релігійному фундаменті, який час від часу підмальовують у привабливі кольори.
2. Пріоритетність, рівність та безальтернативність законності, порядку і стандартів. Ця особливість мабуть найбільше кидається в очі, адже пересічний європеєць абсолютно не цікавиться, як функціонує судова система чи комунальна служба. Він просто користується їхніми послугами, якість яких забезпечує знову ж таки держава (або органи, які її представляють).
3. Інфраструктура та досконала організація життєвого простору. Все для зручності людини, саме таким гаслом керувалися і керуються проектанти та інженери розбудовуючи інфраструктуру та споруди. Логічність, правильність і доступність притаманні всім європейським містам і містечкам, а там де цього немає здійснюють коштовні й масштабні перебудови чи перепланування.
4. Ментальна свобода і стабільність. Відсутність гострих політичних, економічних, соціальних, побутових та інших проблем, дозволяє європейцям спокійно реалізовуватися. Творчість, подорожі, захоплення, сім’я, для них це реальні щоденні речі. У вихідні дні, вони не переймаються роботою, їх не цікавлять курси валют, їм не важливо хто перемагає на виборах… Вони знають, що все буде стабільно і не зациклюються не непотрібних речах.
5. Відповідальність – це мабуть найцікавіший європейський феномен. Характерно, що відповідальність закладається у європейській життєдіяльності, як то кажуть, по замовчуванню. На загал, без неї нічого не відбувається, на ній не зациклюються, про неї не думають, і нічого не говорять. Вона, як добра звичка, або як спосіб життя, – сміття сортують, на зелене світло переходять дорогу, чемно стоять у черзі і компостують талони.
Так суб’єктивно, я відчув сучасну Європу.
