Анастасія Машевська
26 листопада Парламент України проголосував за введення воєнного стану. Це рішення активізувало не лише військове командування країни, а й цілу армію ботів, панікерів та тих, хто женеться за соціальними рейтингами.
Рішення про воєнний стан приймається вперше в історії незалежної України, тож чітких правил «як правильно діяти» у перші дні ніхто не знав. Моментом суспільної розгубленості і скористались наперед проплачені бото-ферми або псевдо-ЗМІ. Адже військова агресія триває не лише на Сході України та в Азовському морі – Росія вкладає великі кошти в різні фронти гібридної війни: дипломатичний, культурний й зокрема інформаційний. Тому спекулянти й зрадники — це теж фауна війни.
Для чого сіяти паніку серед мирного населення та кому це вигідно? Давайте розберемось.
Перші, хто відіграє важливе значення в формуванні соціальних настроях та активізації населення – «суспільні» медіа. Випуски праймових новин у перші дні воєнного стану будувалися довкола одних й тих самих важливих тем – засідання РНБО, Радбезу ООН, прийняття закону про воєнний стан. Цим й скористались такі телеканали, як «Інтер», «112», «Newsone» й низка інших каналів російської агентури. Миттєво активізувавши режим зради, журналісти цих каналів говорили переважно про найбільш негативні сценарії з імовірних, не оцінюючи, наскільки це можливо взагалі. Аргументів МЗС чи ВМС у сюжеті практично немає, а весь негатив ще й нагнітають емоційною подачею та перекрученнями. Наприклад, радять глядачам «на місяць забути про гарантовані права і свободи».
Також важлива інформація поширюється не лише за допомогою телеканалів та великих онлайнових ЗМІ, а й замовних ресурсів, або так званих «зливних бачків». Такі медіа не перевіряють інформацію, а основна їхня мета – заробити гроші на рейтингах «приголомшуючих новин». При цьому вони збирають понад 50 мільйонів візитів на місяць (для порівняння, «Українська правда» збирає 15 мільйонів). Щодня новинне сміття читають сотні тисяч людей, й в надзвичайних ситуація, таких як прийняття воєнного стану, робота цих ЗМІ зводиться лише до однієї мети – заробити якомога більше. Й враховуючи, що частина таких сайтів, адмініструються з Росії чи через окуповані території – то в таких ситуаціях їхня основна ціль – дестабілізація ситуації в Україні. Для цього використовують всі брудні методи: емоційні заголовки, прийоми маніпуляцій та розповсюдження фейків, аби посіяти паніку та суспільну зраду серед українців.
У кінці листопада активізувались кремлівські лідери думок та псевдо ЗМІ. Останнім «палець у рот не клади», дай-но тільки розказати про «київську хунту та бандерівську власть». Основний пріоритет у роботі російської пропаганди – показати як «погано жити там на Україні». Вони шукають соціальні суперечності, які можна використати і в які можна вбити клин. Воєнний стан, на думку російських пропагандистів – саме те, що змусить людей втратили довіру до влади та один до одного.
Рупори Кремля висвітлюють військову агресію в Азовському морі так, щоб жодним чином не дискредитувати чинну російську владу. Зробити з себе жертву – метод, що використовує Росія у всіх випадках своєї військової агресії. У цій ситуацій, всі російські ЗМІ, як за наказом, розповсюджують одні й ті самі тези:
1. Україна порушила Російські кордони (насправді за міжнародними договорами – українські кораблі не порушили жодних законів, більше тут http://bit.ly/2ryfm30)
2. Воєнний стан в Україні впроваджується для придушення опозиції.
Теза послідовно “розкручує” тему “нелегітимності українського уряду”, яку в Росії пропагують ще з втечі Віктора Януковича.
3. Воєнний стан може призвести до ескалації на Донбасі.
Попри те, що Президент і РНБО неодноразово наголошували, що введення воєнного стану запроваджується як захисна дія на відкритий акт агресії в Керченській протоці, російські ЗМІ розповідають про можливу ескалацію на Донбасі. Це викликає співчуття російських глядачів до людей у Донецькій та Луганській областях, які нібито були “звільнені” від “фашистської хунти” (див. п.1), і нагадує, що вони все ще перебувають під загрозою.
4. Введення воєнного стану обумовлене особистими амбіціями Петра Порошенка.
Така подача матеріалу створює ілюзію, що воєнний стан – не питання національної безпеки, а засіб внутрішньої політичної боротьби.
4. Захоплення трьох українських кораблів в Керченській протоці було провокацією.
Мовляв, це організовано українським урядом та самим Президентом, який не подбав про безпеку та життя військових, але був зацікавлений у створенні кризи.
(За даними Hybrid Warfare Analytical Group)
Не можна не згадати славнозвісну на весь світ російську «фабрику тролів». Тисячі коментарів й постів з фейковими та маніпулятивними тезами – заради того, щоб показати масовість й підтримку кремлівського режиму. Українська аналітична платформа Vox Ukraine виявила, що в 2010-2018 роках 1369 акаунтів російського «Агентства інтернет-досліджень», більш відомого як «фабрика тролів», згенерували 774 957 твітів про Україну (джерело http://bit.ly/2QswsOI).
Та не інтернет-ботами єдиними: російських агентів, що просувають кремлівські тези хоч відбавляй – й у Верховній Раді, й серед місцевого населення. До прикладу, нещодавно СБУ викрила мережу Інтернет-провокаторів, найнятих спецслужбами РФ для поширення паніки в країні після введення воєнного стану. «Вказівки» російських кураторів передбачали, зокрема, публікацію статей щодо «правомірності» дій Військово-морських сил РФ поблизу Керченської протоки та засудження дій українських моряків. Агенти з РФ розсилали фейкову інформацію нібито від української влади із вказівками щодо «використання для військових потреб» автомобілів з іноземною реєстрацією, фейкові фотографії порожніх продуктових прилавків магазинів на території України, великих черг на автозаправних станціях, повісток з військових комісаріатів у межах загальнодержавної мобілізації. За задумом російських спецслужб залучення саме мешканців України до розповсюдження деструктивних матеріалів дає змогу адаптувати їх для громадян нашої країни та створити ілюзію «правдивості» повідомлень (джерело: СБУ http://bit.ly/2QOltyu).
Отже, протягом тривалого часу Росія цілеспрямовано та вправно працює над дестабілізацією політичної ситуації в України, підриванням довіри до державних інституцій й служб, що чітко можна помітити й проаналізувати у зв’язку з останніми подіями – прийняттям воєнного стану. Щоб не стати «жертвою» російської пропаганди, потрібно «довіряти і перевіряти». Довіряти чинній владі, не робити емоційних заяв, аналізувати всю отриману інформацію та перевіряти її джерела. Бо дезінформація – масове явище, а російська пропаганда – це інформаційна зброя. Воєнний стан – єдино правильна відповідь на військову агресію Росії, це мобілізація всіх ресурсів для відсічі ворога. Завдання тих, хто в тилу – знешкодити ворога тут: не піддаватись на провокації й брудні маніпуляції, й бути консолідованою частинкою українського суспільства.
Зберігаймо спокій та пам’ятаймо про головний пріоритет: збереження Української Держави.
