Замішання, хибне мислення та повторення старих помилок домінують на сучасній арені в Сполучених Штатах і, як наслідок, у більшій частині Вільного світу. Ці панівні тенденції є частково логічними наслідками блискучого маневру, здійсненого Москвою в останнє десятиліття під оманливим прапором «мирного співіснування»
Головний висновок полягає в тому, що захищати військовослужбовців ТЦК від насильства необхідно так само рішуче, як і захищати громадян від незаконних дій окремих представників ТЦК. Лише справедливість в обидва боки, прозорість процедур і невідворотність відповідальності можуть забрати у російської пропаганди ґрунт для розхитування України зсередини
Сукупні ризики демонтажу москви набагато менші, ніж ризик залишити цю державу-терориста єдиною й неділимою
Можливо, Україні і її союзникам варто більше уваги приділяти справі внутрішнього розкладання армії агресора. Демотивовані, розчаровані й озлоблені солдати противника – це не менш важливо, ніж знищені військово-промислові об’єкти і нафтопереробні завод
Вашинґтон дедалі частіше говорить мовою державного суверенітету, контролю кордонів, національних інтересів і сили. Ватикан відповідає мовою універсальної людської гідності, солідарності, захисту мігрантів, миру та наднаціональної моральної відповідальності. Це вже не дискусія про релігію. Це боротьба за те, хто визначатиме моральні межі політики
Скажемо мʼяко, що напевно не всі наші найближчі західні сусіди мріють про те, щоб Україна стала харизматичною регіональною потугою за підсумками війни з росією
Акт 30 червня засвідчив суб’єктність української Нації на історичній арені. Не чекаючи дозволу нацистів, ОУН під проводом Степана Бандери розпочала творити історію, змагаючи до відновлення незалежності України
Путін зробив історичну помилку. Він прагнув повернути Україну до сфери російського контролю, але натомість отримав державу, яка не лише вистояла, а й поступово формує для росії нову стратегічну реальність
Війна дала можливість перетворитися з постколоніального об’єкта міжнародної політики на великого гравця – учасника створення нового світового ладу. І цим шансом треба скористатися сповна
Проголошення відновлення Української Держави було логічним завершенням багаторічного етапу визвольних змагань українського народу 20-х – початку 40-х років XX ст.
Головне – доросла розмова з нацією без «потужної потужності» з одного боку та «всепропальства» з іншого. Зараз саме час це робити
Його організаційне псевдо було «Віра». Він знав, що віра в ідею неодмінно матеріялізується в суспільстві, не швидко, але матеріялізується. Потрібні лише люди, готові жити для цієї ідеї. Тоді історичний процес ламає всіх шкурників і колаборантів, вони не розуміють, чому не виходить цьому протидіяти. Ідея перемагає. Ціною життів тих, хто для цієї ідеї жив
Коли молоде покоління ОУН в 30-ті роки виробляло ідейні принципи визвольного руху, воно досить просто прийшло до концепції, що перемога нації базується на крові Героїв. Ця концепція наскрізь пронизує і Декалог, і Прикмети, і Правила життя націоналіста
Епоха, коли війна мала чіткі кордони, завершилась
Свято наближається. Водночас треба зазначити, що Божі жорна мелють дуже повільно, але невідворотно. Чорні лебеді бувають, але робити на них ставку недоречно. Важливо нам самим не впасти. Нагадаю: ми маємо підтримку Європи в достатньому обсязі й не дуже залежимо від США. Наші слабкості в основному внутрішні
Саміт показав, що Вашинґтон і Пекін «більше не прагнуть повернути китайсько-американські відносини до золотого віку співпраці, а натомість визнають довгостроковий характер конкуренції та розбіжностей
Чи означає це, що замах готується? Ні. Прямих доказів цього немає.
Але сам факт, що путін у це вірить і безпрецедентно посилює власну безпеку, говорить сам за себе.. Він добре знає, як закінчують ті, хто програє власній системі. У росії за правителями не приходять випадково, за ними завжди приходять свої. І путін розуміє – за ним вже йдуть
Варто зафіксувати просту річ. Сучасна війна ведеться не лише за території чи ресурси. Вона ведеться за сенси, ідентичність і довіру. І в цьому контексті релігія — це не периферія, а один із важливих елементів загальної системи впливу. Саме від того, наскільки ефективно Україна зможе працювати з цим середовищем, залежить її стратегічна стійкість
Геополітика так не працює. Це доволі цинічна і прагматична сфера, позбавлена зайвих сентиментів. У ній не функціонують правила взаємності. Ще з початку повномасштабної російської агресії Ізраїль своїми діями чітко дав зрозуміти: він не бачить себе в ролі стратегічного союзника України. Так, на словах єврейські політики засудили російське вторгнення як акт порушення територіальної цілісності. Але єврейська держава не долучилася до західних санкцій проти москви. І категорично відмовилася надати Україні летальне озброєння для відсічі російській агресії
Тоді ж було чітко закріплено головні постулати спільної антикомуністичної боротьби поневолених народів за демократію, суверенність і рівноправність, визволення народів, повернення до своїх етнографічних земель, вільний вибір форм державно-політичних устроїв, вільний духовно-культурний розвиток та звільнення людини від тиску та терору
