Даниїл Козачок
росія офіційно виходить з Європейської конвенції проти катувань. У вихідні Мішустін підписав постанову, яка запускає механізм відмови від документа, а далі справа за путіним та кишеньковою держдумою. Здавалося б, чергова «юридична процедура», але насправді це один із найчорніших сигналів у новітній історії. Адже йдеться про відмову від базових правил цивілізованого світу, від гарантій захисту людини від насилля з боку держави.
Конвенція, яку росія підписала ще в дев’яностих, дозволяла міжнародним інспекторам без попередження відвідувати місця позбавлення волі й перевіряти, чи не застосовуються там катування або нелюдське поводження. Це був інструмент, який мав стримувати тюремне свавілля, і саме тому москва зараз його ліквідує. кремль давно демонструє, що йому чужі стандарти прав людини, але тепер він остаточно відмовляється навіть робити вигляд.
Що це означає на практиці? Тепер жоден міжнародний комітет не зможе несподівано зайти в колонію чи слідчий ізолятор і зафіксувати побиття, тортури чи приниження. Тепер російська влада може безкарно приховувати будь-які злочини проти людини, а ті, хто наважиться свідчити про катування, залишаться без захисту. Це не просто вихід із договору – це публічне визнання того, що катування і репресії стають «внутрішньою справою» держави.
І важливо розуміти: коли кремль відмовляється від міжнародних норм, це стосується не лише росіян. У Сибіру, на Кавказі, в Поволжі чи на Далекому Сході – всюди, де живуть корінні народи, репресії і так були жорсткішими, ніж у центрі. Для бурятів, саха, інгушів, чеченців чи азербайджанців це означає ще більшу беззахисність перед системою, яка давно ставиться до них як до другосортних. Достатньо згадати, як російські силовики проводять облави на азербайджанців в Єкатеринбурзі чи на чеченців у москві – без жодних гарантій, без адвокатів, лише на підставі «оперативних даних». Тепер такі практики офіційно стають нормою.
Варто згадати, що росія вже давно взяла курс на повну ізоляцію: спершу вона вийшла з Ради Європи, потім відмовилася виконувати рішення ЄСПЛ, тепер відрізає останні нитки, які хоч якось поєднували її з міжнародною системою захисту прав людини. Під гаслами «захисту суверенітету» кремль насправді захищає лише право катувати власних громадян. І саме тут проявляється справжня природа російського імперіалізму: держава, яка прагне панувати, вважає катування й залякування не відхиленням, а головним механізмом управління.
Для України це питання особливо болісне. У російських тюрмах і СІЗО зараз перебувають тисячі українців – військовополонені, етнічні українці, які є громадянами рф, цивільні заручники, депортовані з окупованих територій. Відмова москви від конвенції фактично знімає будь-які зовнішні бар’єри для тортур над ними. Міжнародні організації втратять можливість перевірити умови утримання, і кожен українець у полоні залишиться сам на сам із катами. Це злочин не тільки проти права, це злочин проти людяності.
Але справа не лише в Україні. Відмова від конвенції – це ще й сигнал для самих росіян. Їм чітко показують: ви повністю у владі системи, і ніхто більше вас не захистить. Ті, хто сьогодні мовчки ковтає пропаганду про «зовнішні загрози», завтра самі можуть опинитися в камері, де будь-яке побиття чи приниження залишиться без свідків. Це повернення у темні часи, коли держава була господарем життя й смерті людини.
Кремль пояснює ці кроки «захистом від іноземного втручання», але насправді мова про банальний страх. Бо незалежні інспекції могли показати світові те, що москва так ретельно приховує: масштаби катувань, смерть у тюрмах, нелюдські умови утримання. І кремль вирішив: краще вийти з правил, ніж допустити, щоб правда прорвалась назовні.
Цей крок ще більше підсилює відчуття ворожнечі між кремлем та сусідніми народами і країнами. Азербайджан уже публічно висловлював протести проти свавілля російських спецслужб, які поводяться із громадянами інших держав, наче з власними рабами. Для антиімперського блоку народів це підтвердження: ми маємо справу з режимом, який не зупиниться ні перед катуваннями своїх, ні перед приниженням чужих.
І саме солідарність між народами, які потерпають від російської тиранії, стає ключем до боротьби з цим варварським пережитком минулого.
росія намагається продати цей крок своїм громадянам як «перемогу», але насправді це капітуляція перед власним страхом і власним злочинним минулим та майбутнім. Вона не встояла перед спокусою знову стати імперією катівень і підвалів, де катування – це не злочин, а частина системи. І цей вибір означає лише одне: росія ще глибше занурюється в ізоляцію, деградацію й варварство.
Для нас, українців, цей сигнал надзвичайно важливий. Ми бачимо, що маємо справу не просто з агресором, а з режимом, який відмовився від будь-яких правил цивілізованого світу. І чим довше він існуватиме, тим більше буде катувань, смертей і злочинів. росія вийшла з конвенції, але світ не має права вийти з боротьби проти цієї імперії
