Ігор Лосєв
Улюблена теза московських пропагандистів, що нібито росіяни і українці – це один народ.
Пропаганда легко доводить, що чорне це біле, а біле – чорне. Британська енциклопедія зауважує, що першою і основною особливістю пропаганди є абсолютна байдужість до істини.
Об’єктивний індикатор самосвідомості народу – це фольклор. І він свідчить, що українці і москалі є народами різного походження.
Українці формувалися, починаючи з племен полян, волинян, білих хорватів, деревлян, сиверян, тиверців, уличів на слов’янській основі. А росіяни на угро-фінській основі і цей процес розпочався тоді, коли Київська Русь вже припинила своє існування.
Після цього колискою російського етносу стала Золота Орда. На початку ХХ ст. російський шовініст Пьотр Струве, україноненависник, прихильник «єдиної і неподільної імперії» сказав: «В основі російської нації перебуває московське самодержавство і татарські впливи». Йому ж належить фраза «Без татар не було б Росії».
А радянський публіцист Вадим Кожинов заявив уже в 70-ті роки ХХ ст.: «Ну які ми нащадки Київської Русі? Ми нащадки великої імперії Чингізидів!».
Все це дало підстави російському політологу-емігранту Андрію Піонтковському назвати все те, що відбувається нині в Україні «осінньою війною Золотої Орди (Росії) проти Київської Русі (України)» Москва поступово протягом століть асимілювала угро-фінські народи, перетворюючи їх на росіян. Колись був такий численний фінський народ меря, на землі котрого стоїть місто Москва. А де ж самі люди народу меря, тим більше, що ніяких даних про його фізичне знищення немає? А вони всі стали «русскімі»…
Самі росіяни з гумором кажуть про результати асиміляції:
«Я русский, только глаз узкий». «Папа турок, мама грек, а я русский человек».
А автор багатьох розвідок і словників російської мови Владімір Даль писав: «…значно більше половини наших земляків – це зрусифікована чудь». Чудь – це угро-фінський народ. «Мордва, чуваші – вони русифікувалися на наших очах і нинішнє покоління більше не знає своєї мови».
Чудські племена у нас все більше русифікуються і зливаються в один великоросійський народ.
У 1964 р. у довіднику «Народы европейской части СССР. М. т ІІ» можна було прочитати як саме угро-фіни ставали російським народом:
«Таким чином, чисельність воді і, більш повільно, іжори, протягом століття систематично скорочується. Ці групи були православними, що дозволяло їм вступити в шлюби між собою і росіянами і це сприяло русифікації (вони давно вже самі вважали себе росіянами). Протягом часу зближалися й культури: як обряди, звичаї і фольклор, так і матеріальна культура. Це давало воді та іжорі справжню підставу говорити, що вони «росіяни, тільки мова інша».
«Є дані, що в першій половині минулого століття (ХІХ – авт.) водь не знала російської мови… Ще на початку нашого століття (ХХ – авт.) у кількох водських селах російську мову розуміли вже всі, але між собою говорили лише по-водськи».
І от вже закінчення процесу: „У колишніх водських селах є старі, котрі ще пам’ятають мову, але ні середнє покоління, ні тим більше молодь її не пам’ятають… І водь, і іжора вважають себе росіянами.”
Ось так фіно-угорські народи: меря, мещера, мурома, чудь, весь, іжора, водь і перетворилися на російський народ. Слов’яни – українці й ніяк не могли і не можуть бути з ними одним народом.
