Дмитро Золотухін
Під час однієї із своїх недавніх промов Президент України Володимир Зеленський сказав: «Ми знаємо, що Путін здобув базові уявлення про мораль у спортивному гуртку, у свого тренера, і це був тренер не тільки по дзюдо, а більше по кримінальних поняттях». Президент України також додав, що мільйони росіян подібні своїм мисленням на російського диктатора.
Ці слова – дуже важливий елемент усвідомлення онтологічної війни – найвищого рівня війни, яку ми ведемо. Хто вставив у промову Зеленського ці слова – той молодець…
Адже, ключовою базою російської прихованої онтології – є тюремні звичаї та поняття. Російська держава – це не лише політична структура, а онтологічна «зона», де репресії, контроль, покарання і вертикальна підпорядкованість – основа соціального порядку.
Володимир путін є безумовним лідером цієї онтологічної парадигми, оскільки він за своїм статусом є найвищим в країні «вертухаєм», і найкрутішим в країні «вором».
Термін «зона» означає не просто місце ув’язнення, а матрицю буття: поведінка, мораль, ієрархія, мова, культура, символи – все «зекове», пронизане логікою «гопника», «вертухая» і «пахана». АУЕ (Арестантский Уклад Един) – це етико-смисловий код, який транслює тюремну мораль на громадянське суспільство, встановлюючи норми співіснування, де сила – єдине джерело права та процесу прийняття рішень. Слабкий – винен, а «правда» – це те, що вигідно сильному. Найбільша чеснота « спроможність домінувати через страх.
Найшанованіша етична норма – «слово пацана». Бо, «пацан» за своїм визначенням – це одночасно і «бунтар», який відмовляється коритися соціальним нормам, і представник ключової парадигми – парадигми правоти через силу.
Біографії путіна, патрушева, бортнікова демонструють онтологічну спадкоємність між імперською Росією, репресивною машиною СРСР і новою російською державністю. Тісна співпраця вертухаїв (путін) та ворів (барсуков-кумарін) утворили єдину екосистему, в якій існують усі менш значимі громадяни РФ, які є паливом для вертухайно-воровських елітаріїв.
Модель «Арестантсткий Уклад России Един» є неформалізованою, але глибинною онтологічною моделлю російської цивілізації, яка вкорінена в тюремно-кримінальній культурі, транслюється елітою (через КДБ/ФСБ) і легітимізується через культурні наративи («Бригада», «Слово пацана» і т.д.). Саме тому серіал «Слово пацана» здобув таку популярність, тому що він стовідсотково точно потрапляє у картину онтологічної сутності російського суспільства.
При цьому, і твори Достоєвського «Преступление и наказание» та «Записки из мертвого дома», і твір Тургенєва «Муму», що описує вбивство живого створіння за наказом зверху – описують вікову парадигму цього феномену.
