Увечері 15 жовтня 2014 року померла МАРЧЕНКО Алла Михайлівна – дочка професора історії Михайла Івановича Марченка, сестра Ніни Михайлівни, тітка Валерія.
Народилася Алла Михайлівна 22 вересня 1939 року в Києві. 1956 року закінчила Київську школу № 6, 1962-го – математичний факультет Київського університету ім. Т. Шевченка. 1968-78 працювала науковим співробітником Інституту економіки АН УРСР, розробляла математичні методи в демографії. Захистила кандидатську дисертацію.
З Валерієм Марченком з юності були друзями, однодумцями, тому відразу після його арешту (1973) стала на боротьбу за його визволення, інформувала світ про становище політв’язнів зони № 35 на Уралі. Разом із сестрою Ніною їздила на побачення до Валерія, писала в зону листи, допомагала сестрі у написанні протестів, заяв, звернень, скарг, передавала інформацію в самвидав і за кордон; відвідувала всі судові процеси В. Марченка. Мала тісні стосунки з політв’язнями Оксаною Мешко, Іриною Сеник, Степаном Сорокою, Василем Стусом, Ігорем та Іриною Калинцями, Зіновієм Антонюком, Вірою та Василем Лісовими, Олесем Шевченком та іншими. Від 1973 підтримувала постійний зв’язок із московськими дисидентами Людмилою Алексеєвою, Тетяною Великановою, Мальвою Ландою. З ризиком передавала допомогу родинам політв’язнів із Фонду О. Солженіцина.
За сміливу поведінку, за підтримку стійкої громадянської позиції В. Марченка та його товаришів в ув’язненні була під постійним наглядом КГБ, зазнавала шантажу та репресій: несанкціоновані обшуки, виклики, а то й раптові «приводи» в КГБ, звільнення з роботи. До останніх днів життя Валерія морально підтримувала його, боролася за його порятунок. У тяжкі дні жовтня 1984 року біля тюремної брами лікарні в Ленінграді, де помирав Валерій, стояли мати й рідна тітка, чекаючи на виконання розпорядження медичного управління МВС про «актування Валерія Марченка за станом здоров’я». Своєю наполегливістю і сміливою поведінкою, розголосом через зарубіжні радіостанції допомогла забрати прах в’язня в Україну і поховання його у рідній батьківській землі в селі Гатне під Києвом, якраз на Покрову.
Була одружена з поетом і музикантом Миколою Горбалем, який тричі був ув’язнений за правозахисну діяльність. Син Андрій Горбаль 1978 року народження.
Щиро співчуваємо родині і близьким покійної. Вічна пам’ять патріотці й подвижниці українського духа.
Попрощаємося з Аллою Михайлівною Марченко в суботу 18 жовтня, об 11-й годині, у церкві Святого Миколая УГКЦ, що на Аскольдовій могилі. А поховаємо в рідному селі Гатне, біля батька, сестер, племінника. У Гатне йде від метро «Виставковий центр» бусик № 723, зупинка «Школа».
В.Овсієнко, за виданням:Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. – К.: Смолоскип, 2010. – С. 411-412; 2-ге вид., 2012. – с. 462.
